Хвильова оптика. Когерентні і некогерентні джерела. Інтерференція, дифракція світла та їх застосування. Голографія.
Хвильова оптика вивчає сукупність явищ, у яких виявляється хвильова природа світла (інтерференція, дифракція, дисперсія, поляризація).
Джерела, які випромінюють хвилі однакової частоти із сталою різницею фаз, називаються когерентними. Від них можна одержати стабільну, достатню для спостереження, інтерференцію хвиль.
Природні джерела світла некогерентні. Кожне з них складається з величезної кількості незалежних елементарних випромінювачів, якими є атоми і молекули. Атоми і молекули в дуже нагрітих тілах збуджуються за рахунок енергії теплового руху. Збуджені атоми і молекули випромінюють надлишок енергії у вигляді світла. Тривалість світіння атома або молекули . Такою короткочасною в будь-якій точці буде інтерференція світла. Далі випромінювач може послати хвилю іншої частоти або в іншій фазі.
Для одержання когерентних хвиль світла вдаються до штучних способів, а саме: від одного джерела світла хвилю роздвоюють і спрямовують по двох різних шляхах, після чого, досягаючи одних і тих самих точок, вони інтерферують. Для роздвоєння світлової хвилі широко використовуються явища відбивання і заломлення світла.
огерентні світлові хвилі добувають, поділяючи за допомогою якого-небудь пристрою хвилю, що йде від одного джерела світла, на дві. Якщо ці хвилі пройдуть різні шляхи, а потім знову будуть зведені і накладені одна на одну, то вони прийдуть у точку зустрічі з якоюсь певною різницею фаз . Ця різниця фаз пов'язана з різницею ходу двох інтерферуючих променів наступною формулою: , де λ- довжина світлової хвилі.
Сформулюємо умову виникнення інтерференційного максимуму: якщо різниця ходу ∆ двох когерентних хвиль, що прийшли в точку спостереження, дорівнює парному числу напівхвиль або цілому числу довжин хвиль, амплітуда світлових коливань буде максимальною:
(k=0,1,2,…), k - порядок максимуму; λ – довжина хвилі.
Умова виникнення інтерференційного мінімуму: інтерференційний мінімум в деякій точці простору виникає тоді, коли різниця ходу ∆ двох когерентних хвиль, що прийшли в дану точку, дорівнює непарному числу напівхвиль: .
Інтерференцією називають накладання когерентних хвиль, при якому вони стабільно підсилюються або ослаблюються. Когерентні хвилі — це хвилі однакової частоти, стабільної різниці фаз (в точці накладання) та однакового напряму коливань відповідних векторів.
Інтерференція світла є наслідком прояву його хвильових властивостей. Світло — це електромагнітні хвилі дуже короткої довжини. В електромагнітній хвилі в двох взаємно перпендикулярних напрямах періодично змінюються вектор напруженості електричного поля і вектор напруженості магнітного поля. Проте дія світла на речовину визначається переважно впливом його електричного поля. Пояснюється це тим, що атоми і молекули речовини складаються з електрично заряджених ядер, іонів і електронів; останні зазнають зміщень внаслідок дії електричного поля світлової хвилі. Магнітне поле світлової хвилі може істотно проявлятися лише тоді, коли атом або молекула мають значний магнітний момент. Вектор напруженості електричного поля хвилі називають світловим вектором.
Застосування. Явище інтерференції в тонких плівках використовується в ряді приладів як чуттєвіший метод, дозволяючий судити про нікчемні зміни товщини якої-небудь повітряного прошарку. Інтерференційні явища використовуються для дуже точного визначення кутів. Інтерферометри – прилади, в яких явище інтерференції використовується для визначення довжини світлової хвилі, показника заломлення речовини, точних вимірювань довжини, для контролю якості обробки поверхні тощо (Інтерферометри:1) Майкельсона,2) Лінника.).
Дифракція - огинання хвилями перешкод - властива будь-якому хвильовому руху, отже, вона властива й світлу. Дифракція світла - це явище непрямолінійного поширення світла, огинання ним перешкод і заходу хвиль за "межу тіні". Явище дифракції вказує на порушення законів геометричної оптики.
Принцип Гюйгенса – Френеля. Явище дифракції можна пояснити за допомогою методу, запропонованого Френелем {принцип Гюйгенса - Френеля).
Згідно з принципом Гюйгенса, кожну точку фронту хвилі можна розглядати як самостійне джерело коливань (джерело вторинних хвиль). Френель доповнив цей принцип, висловивши припущення, що усі джерела вторинних хвиль когерентні і тому можуть інтерферувати в будь-якій точці простору, внаслідок чого елементарні вторинні хвилі можуть гасити або підсилювати одна одну. Отже, за принципом Гюйгенса – Френеля, дифракція виникає внаслідок інтерференції вторинних хвиль.
На мал. наведені дифракційні картини, які О. Френель дістав, вивчаючи дифракцію світла: а) від дротини; б) від круглого непрозорого диска; в) від круглого отвору.
Дифракційна решітка. Для спостереження чітких дифракційних картин застосовують дифракційні решітки. Дифракційна решітна - це сукупність великої кількості вузьких щілин, розділених вузькими непрозорими проміжками шириною b. Якщо ширина прозорих щілин а, ширина непрозорих проміжків b, то величина d=a+b називається сталою решітки або її періодом.
Період решітки d пов'язаний з числом штрихів N0, нанесених на одиницю довжини решітки формулою: d=1/N0.
Звичайна дифракційна решітка - це добре відполіроване скло, на якому алмазом нанесені тонкі штрихи. Світло проходить між штрихами і не проходить крізь штрихи. У решіток високої якості кількість штрихів досягає кількох тисяч на 1 мм.
За допомогою дифракційної решітки можна дуже точно визначити довжину світлової хвилі.
Метод реєстрації фази і її відновлення називається голографією. В переводі з грецького «голографія» означає «повний запис», тобто в назві підчеркнута можливість реєстрації вичерпних відомостей про хвильове поле на поверхності приймача світла. Фотопластинка, на якій зафіксована інтерференційна картина (в вигляді почорнінь), називається голограмою.
- Класифікація елементарних частинок. Закони збереження і межі їх застосування. Елементарні частинки і фундаментальні взаємодії.
- Науково-методичний аналіз структури і змісту курсу фізики 8 класу.
- Ядерні сили та їх властивості. Моделі ядра. Ядерні реакції поділу і синтеїу. Ланцюгова реакція. Ядерна енергерика і екологія. Проблеми термоядерних реакцій.
- Експериментальні методи ядерної фізики Методи реєстрації елементарних частинок. Прискорювачі заряджених частинок Поглинена доза випромінюваний, її біологічна дія. Способи захисту від випромінювання
- Інтенсифікація навчальної діяльності учнів на уроці фізики в умовах кабінетної системи. Урок фізики в світлі ідей розвиваючого і виховуючого навчання.
- Радіоактивність. Закон радіоактивного розпаду. Альфа-, бета-, гамма- випромінювання. Дозиметрія і захист від випромінювання.
- Система дидактичних засобів з фізики. Комплексне використання дидактичних засобів на уроках фізики.
- Шкільна лекція з фізики.
- Опис стану частинки за допомогою квантових чтсел. Спін. Стан електрона в багагтоелектронному атомі. Періодична система Менделєєва.
- Науково-методичний аналіз і методика вивчення основних понять теми «Електромагнітні коливання»
- Досліди Резенфорда.Атом водню.Спонтаннє і вимушене випромінювання світла атомами. Квантові генератори.
- Особливості роботи в школах і класах з поглибленим вивченням фізики.
- Шкільна лекція з фізики.
- Хвильова функція. Рівняння Шредінгера. Частинка в потенціальній ямі.
- Корпусколярно-хвильовий дуалізм. Постулати Бора. Досліди Франка-Герца, Штерна і Герлаха. Співвідношення невизначеностей Гейзенберга.
- Методика вивчення закону Кулона.
- Фотоефект і ефект Комптона
- Диференціація навчання фізики: педагогічна доцільність можливі форми. Профільне і поглиблене вивчення фізики.
- Оптичне випромінювання. Енергія електромагнітної хвилі. Фотометрія. Енергетичні і світлові величини та одиниці їх вимірювання. Закони фотометрії.
- Позакласна робота з фізики та форми її проведення. Гурткова робота. Фізичні вечори, олімпіади. Екскурсії з фізики.
- Домашні лабораторні дорсліди і роботи з фізики і методика їх виконання учнями. Обробка результатів експерименту при виконанні лабораторних робіт і робіт фізпрактикуму.
- Поляризація світла. Поляризація при відбиванні від діелектрика. Закон Брюстера і Малюса. Поляризаційні прилади та їх застосування.
- Дидактичні і методичні основи здійснення міжпредметних зв’язків. Роль міжпредметних зв’язків в формуванні учнів понять, навичок і умінь.
- Зв'язок курсу фізики з хімією
- Зв'язок курсу фізики з біологією
- Хвильова оптика. Когерентні і некогерентні джерела. Інтерференція, дифракція світла та їх застосування. Голографія.
- Значення розв’язування задач з фізики, їх місце в навчально-виховному процесі. Класифікація задач з фізики. Розв’язок задач з фізики як метод навчання.
- Поширення світла в середовищі. Відбивання і заломлення світла. Розсіювання світла.
- Геометрична оптика як граничний випадок хвильової оптики. Основні поняття геометричної оптики. Оптичні прилади. Волоконна оптика.
- Науково-методичний та методологічний аналіз основних питань тем „Теплові явища", „Перший закон термодинаміки". Формуування поняття температура.
- Перший закон термодинаміки.
- Формування поняття температура
- Обладнання кабінету фізики. Використання технічних засобів навчання на уроках фізики.
- Електромагнітне поле. Система рівнянь Маквелла
- Узагальнення і систематизація знань з фізики. Фізична картина світу.
- Закон Біо-Савара-Лапласа.
- Магнітне поле в речовині. Діа- пара- і феромагнетики та їх властивості
- Зміст і методика вивчення теми ‘Тиск рідин та газів’ в 7 класі.
- Електричний струм у металах. Електронна провідність металів. Залежність опору металів від температури. Надпровідність
- Змінний струм. Активний, ємнісний і індуктивний опори в колах змінного струму.
- Робота вчителя фізики як дослідника. Вивчення рівня знань, умінь і навичок учнів з фізики.
- Узагальнення і систематизація знань з фізики. Фізична картина світу.
- Формування наукового світогляду учнів.
- Електричний заряд. Закон збереження електричного заряду. Закон Кулона
- Науково-методичний аналіз змісту теми ‘ Закони руху Нютона’.
- Тверді тіла. Аморфні і кристалічні тіла. Класифікація кристалів за типом зв’язків. Теплоємність кристалів за Ейнштейном і Дебаєм. Рідкі кристали.
- Кристалічні і аморфні тіла, класифікація кристалів за типом зв’язків.
- Теплоємність кристалів.
- Рідкі кристали.
- Статистичне тлумачення Розподіл Максвела
- Контроль знань і вмінь учнів з фізики. Методи і форми контролю.
- Основні поняття й означення.
- Навчальний фізичний експеримент, його структура і завдання. Демонстраційний експеримент і дидактичні вимоги до ньго.
- Фронтальний фізичний експеримент. Лабораторні роботи, фізичний практикум. Домашні експериментальні роботи.
- Температура.
- Фізичне значення температури t.
- Форми організації навчальних занять з фізики.
- Типи і структура уроків з фізики. Системи уроків фізики. Вимоги до сучасного уроку фізики.
- Основні положення молекулярно-кінетичіюї теорії.
- Основне рівняння мкт.
- Рівняння стану ідеального газу.
- Науково-методичний аналіз структури і змісту теми ‘ Геометрична оптика’.
- Відхилення від законів механіки Ньютона
- Поступати Ейнштейна
- Перетворення Лоренца
- Елементи релятивістської динаміки
- Розвиток мислення учнів на уроках фізики. Активізація пізнавальної діяльності учнів.
- 13. Методи навчання фізики, їх класифікація.
- Поблемне навчання фізики. Логіка проблемного уроку.
- Тверде тіло як система матеріальних точок. Центр мас
- Основне рівняння динаміки обертального руху. Момент інерції
- Момент імпульсу. Закон збереження моменту імпульсу
- Засвоєння знань і особливості навчального пізнання. Формування фізичних понять. Плани узагальнюючого характеру для вивчення фізичних явищ і величин.
- Особливості формування експериментальних вмінь і навичок учнів.
- Гравітаційне поле
- Закон всесвітнього тяжіння
- Маса тіла
- Планування роботи вчителя фізики. Календарне, тематичне і поурочне планування з фізики.
- Підготовка вчителя до уроку. Наукова організація праці вчителя фізики.
- Закон збереження імпульсу
- Закон збереження енергії в механіці.
- Фундаментальні фізичні теорії як основа шкільного курсу фізики.
- Зв’язок навчання фізики з викладанням ін. Предметів. Інтегровані курси.
- Перший закон Ньютона. Інерціальні системи відліку
- Другий закон Ньютона. Сила
- Третій закон Ньютона і закон збереження імпульсу
- Цілі та завдання навчання фізики. Зміст і структура курсу фізики середньої школи.
- Простір і час
- Кінематика матеріальної точки
- Система відліку.
- Перетворення Галілея