Поляризація світла. Поляризація при відбиванні від діелектрика. Закон Брюстера і Малюса. Поляризаційні прилади та їх застосування.
Промінь (світло) називається плоскополяризованим, або лінійнополяризованим, якщо в нього коливання вектора напруженості електричного поля світлової хвилі (Е ) відбувається весь час в одній площині. Природно, коливання вектора індукції магнітного поля хвилі ( В ) відбувається також весь час в одній площині, яка перпендикулярна до площини коливань вектора Е; площину, в якій коливається вектор В , умовно назвали площиною поляризації світла.
Існують і інші види поляризації — колова та еліптична, коли кінець вектора Е описує відповідно коло або еліпс у площині, перпендикулярній до напряму поширення світла (променя).
Явище поляризації свідчить про поперечність світлових хвиль.
Різні дії світла обумовлені, головним чином, коливанням вектора Е , і тому площину його коливань називають площиною світлових коливань, або коротко — площиною коливань.
У природному (неполяризованому) світлі представлені поперечні коливання у різних площинах і не існує якогось переважного їх напряму, тому вектор Е (і В ) хаотично змінюється, але залишається перпендикулярним до напряму поширення світла.
У частково поляризованому світлі амплітуда коливань вектора Е неоднакова для різних площин коливань.
Поляризоване світло отримують внаслідок пропускання природного світла крізь так звані поляризатори, якими можуть служити деякі кристали (турмаліну, кварцу, ісландського шпату та ін.), штучно виготовлені поляроїди, призми (Ніколя, Волластона); поляризація також відбувається при відбиванні світла на поверхні розділу двох діелектриків, причому виконується закон Брюстера: при падінні світла на поверхню розділу двох діелектриків під кутом, тангенс якого дорівнює відносному показнику заломлення цих двох середовищ, відбите світло буде повністю плоскополяризованим у площині, перпендикулярній до площини падіння: tgαБ=n21, де n21 — відносний показник заломлення світла двох діелектриків, αБ — кут Брюстера (кут повної поляризації світла); при цьому заломлений промінь буде частково поляризованим у площині падіння.
Аналізатором світла може служити будь-який поляризатор. Якщо на ідеальний поляризатор (що не поглинає світла) падає природне світло інтенсивністю Іп то після виходу з нього світло стає поляризованим і його інтенсивність (І0) зменшується вдвічі: І0=Іп/2.
Інтенсивність світла, що пройшло крізь послідовно розташовані поляризатор та аналізатор (див. мал.), залежить від кута між їх осями і при цьому виконується закон Малюса:
за відсутності поглинання інтенсивність світла, що пройшло крізь аналізатор (І), прямо пропорційна квадрату косинуса кута (α) між осями (або головними площинами) поляризатора й аналізатора: І = І0 cos2α, де І– інтенсивність світла, що пройшло крізь аналізатор, І0– інтенсивність попередньо поляризованого світла, що падає на аналізатор.
Світло неба завжди частково поляризоване за рахунок його розсіювання в земній атмосфері; людське око не відрізняє поляризованого світла від природного (неполяризованого).
Поляроїди застосовуються на автотранспорті для захисту водіїв від засліплення світлом зустрічних транспортних засобів, у поляризаційних світлозахисних окулярах; у машинобудуванні і будівельній техніці явище поляризації використовується для вивчення розподілу механічних напруг у різних прозорих моделях. Деякі оптично-активні речовини – кристали (наприклад, кварц), рідини (скипидар), розчини (водний розчин цукру) – мають здатність повертати площину поляризації світла, що проходить крізь них; на властивості розчину цукру повертати площину поляризації світла заснована дія цукрометра (поляриметра) — приладу для визначення концентрації цукру в розчині.
Поляризація при відбиванні від діелектрика. Нехай природний промінь SO падає на поверхню прозорого ізотропного діелектрика, наприклад, скляну пластинку (рис.). Світлові коливання природного променя завжди можна розкласти в двох взаємно перпендикулярних напрямах. Очевидно, результуючі вектори складових світлових коливань у цих напрямах в природному промені будуть за величиною однаковими. Тому природний промінь, що падає на пластинку, задається двома коливаннями: коливаннями вектора Е в площині рисунка (рисочками) і коливаннями, перпендикулярними до цієї площини (точками).
Досліди показують, що відбитий і заломлений промені на межі діелектрика стають частково поляризованими. У відбитому промені OS' переважаючими стають коливання, позначені точками, а в заломленому промені OS" — коливання, позначені рисками. В цьому можна переконатися, взявши другу скляну пластинку або дзеркало. Якщо дзеркало-аналізатор розмістити перпендикулярно до площини рисунка, то при будь-яких кутах падіння промінь OS' відбивається від нього, помітно не змінюючи інтенсивність. Навпаки, коли дзеркало розміщувати під будь-якими іншими кутами до поверхні пластинки, то можна помітити різке зменшення інтенсивності відбитого променя OS'.
З'ясуємо внутрішній механізм поляризації світла при відбиванні. Нехай це явища відбуваються на межі вакуум — діелектрик. Досягаючи діелектрика, виділені нами складові падаючої хвилі спричинюватимуть відповідні вимушені коливання електрично заряджених частинок атомів. На рис. коливання, що відбуваються в площині рисунка, позначені двосторонньою стрілкою А1 коливання, перпендикулярні до площини рисунка, позначені точкою А2. З електрики відомо, що такі коливання заряджених частинок будуть джерелами випромінювання плоскополяризованих електромагнітних хвиль. Подібно до мініатюрної антени максимум випромінювання їх відбувається в напрямі, перпендикулярному до напряму коливань. Графічно інтенсивність випромінювання розглядуваних частинок у різних напрямах відображена у вигляді пелюсток. Вторинні хвилі з коливаннями вектора Е2, перпендикулярними до площини рисунка, утворюють відбитий промінь; він буде переважно поляризованим, а при куті падіння Брюстера — повністю поляризованим.
- Класифікація елементарних частинок. Закони збереження і межі їх застосування. Елементарні частинки і фундаментальні взаємодії.
- Науково-методичний аналіз структури і змісту курсу фізики 8 класу.
- Ядерні сили та їх властивості. Моделі ядра. Ядерні реакції поділу і синтеїу. Ланцюгова реакція. Ядерна енергерика і екологія. Проблеми термоядерних реакцій.
- Експериментальні методи ядерної фізики Методи реєстрації елементарних частинок. Прискорювачі заряджених частинок Поглинена доза випромінюваний, її біологічна дія. Способи захисту від випромінювання
- Інтенсифікація навчальної діяльності учнів на уроці фізики в умовах кабінетної системи. Урок фізики в світлі ідей розвиваючого і виховуючого навчання.
- Радіоактивність. Закон радіоактивного розпаду. Альфа-, бета-, гамма- випромінювання. Дозиметрія і захист від випромінювання.
- Система дидактичних засобів з фізики. Комплексне використання дидактичних засобів на уроках фізики.
- Шкільна лекція з фізики.
- Опис стану частинки за допомогою квантових чтсел. Спін. Стан електрона в багагтоелектронному атомі. Періодична система Менделєєва.
- Науково-методичний аналіз і методика вивчення основних понять теми «Електромагнітні коливання»
- Досліди Резенфорда.Атом водню.Спонтаннє і вимушене випромінювання світла атомами. Квантові генератори.
- Особливості роботи в школах і класах з поглибленим вивченням фізики.
- Шкільна лекція з фізики.
- Хвильова функція. Рівняння Шредінгера. Частинка в потенціальній ямі.
- Корпусколярно-хвильовий дуалізм. Постулати Бора. Досліди Франка-Герца, Штерна і Герлаха. Співвідношення невизначеностей Гейзенберга.
- Методика вивчення закону Кулона.
- Фотоефект і ефект Комптона
- Диференціація навчання фізики: педагогічна доцільність можливі форми. Профільне і поглиблене вивчення фізики.
- Оптичне випромінювання. Енергія електромагнітної хвилі. Фотометрія. Енергетичні і світлові величини та одиниці їх вимірювання. Закони фотометрії.
- Позакласна робота з фізики та форми її проведення. Гурткова робота. Фізичні вечори, олімпіади. Екскурсії з фізики.
- Домашні лабораторні дорсліди і роботи з фізики і методика їх виконання учнями. Обробка результатів експерименту при виконанні лабораторних робіт і робіт фізпрактикуму.
- Поляризація світла. Поляризація при відбиванні від діелектрика. Закон Брюстера і Малюса. Поляризаційні прилади та їх застосування.
- Дидактичні і методичні основи здійснення міжпредметних зв’язків. Роль міжпредметних зв’язків в формуванні учнів понять, навичок і умінь.
- Зв'язок курсу фізики з хімією
- Зв'язок курсу фізики з біологією
- Хвильова оптика. Когерентні і некогерентні джерела. Інтерференція, дифракція світла та їх застосування. Голографія.
- Значення розв’язування задач з фізики, їх місце в навчально-виховному процесі. Класифікація задач з фізики. Розв’язок задач з фізики як метод навчання.
- Поширення світла в середовищі. Відбивання і заломлення світла. Розсіювання світла.
- Геометрична оптика як граничний випадок хвильової оптики. Основні поняття геометричної оптики. Оптичні прилади. Волоконна оптика.
- Науково-методичний та методологічний аналіз основних питань тем „Теплові явища", „Перший закон термодинаміки". Формуування поняття температура.
- Перший закон термодинаміки.
- Формування поняття температура
- Обладнання кабінету фізики. Використання технічних засобів навчання на уроках фізики.
- Електромагнітне поле. Система рівнянь Маквелла
- Узагальнення і систематизація знань з фізики. Фізична картина світу.
- Закон Біо-Савара-Лапласа.
- Магнітне поле в речовині. Діа- пара- і феромагнетики та їх властивості
- Зміст і методика вивчення теми ‘Тиск рідин та газів’ в 7 класі.
- Електричний струм у металах. Електронна провідність металів. Залежність опору металів від температури. Надпровідність
- Змінний струм. Активний, ємнісний і індуктивний опори в колах змінного струму.
- Робота вчителя фізики як дослідника. Вивчення рівня знань, умінь і навичок учнів з фізики.
- Узагальнення і систематизація знань з фізики. Фізична картина світу.
- Формування наукового світогляду учнів.
- Електричний заряд. Закон збереження електричного заряду. Закон Кулона
- Науково-методичний аналіз змісту теми ‘ Закони руху Нютона’.
- Тверді тіла. Аморфні і кристалічні тіла. Класифікація кристалів за типом зв’язків. Теплоємність кристалів за Ейнштейном і Дебаєм. Рідкі кристали.
- Кристалічні і аморфні тіла, класифікація кристалів за типом зв’язків.
- Теплоємність кристалів.
- Рідкі кристали.
- Статистичне тлумачення Розподіл Максвела
- Контроль знань і вмінь учнів з фізики. Методи і форми контролю.
- Основні поняття й означення.
- Навчальний фізичний експеримент, його структура і завдання. Демонстраційний експеримент і дидактичні вимоги до ньго.
- Фронтальний фізичний експеримент. Лабораторні роботи, фізичний практикум. Домашні експериментальні роботи.
- Температура.
- Фізичне значення температури t.
- Форми організації навчальних занять з фізики.
- Типи і структура уроків з фізики. Системи уроків фізики. Вимоги до сучасного уроку фізики.
- Основні положення молекулярно-кінетичіюї теорії.
- Основне рівняння мкт.
- Рівняння стану ідеального газу.
- Науково-методичний аналіз структури і змісту теми ‘ Геометрична оптика’.
- Відхилення від законів механіки Ньютона
- Поступати Ейнштейна
- Перетворення Лоренца
- Елементи релятивістської динаміки
- Розвиток мислення учнів на уроках фізики. Активізація пізнавальної діяльності учнів.
- 13. Методи навчання фізики, їх класифікація.
- Поблемне навчання фізики. Логіка проблемного уроку.
- Тверде тіло як система матеріальних точок. Центр мас
- Основне рівняння динаміки обертального руху. Момент інерції
- Момент імпульсу. Закон збереження моменту імпульсу
- Засвоєння знань і особливості навчального пізнання. Формування фізичних понять. Плани узагальнюючого характеру для вивчення фізичних явищ і величин.
- Особливості формування експериментальних вмінь і навичок учнів.
- Гравітаційне поле
- Закон всесвітнього тяжіння
- Маса тіла
- Планування роботи вчителя фізики. Календарне, тематичне і поурочне планування з фізики.
- Підготовка вчителя до уроку. Наукова організація праці вчителя фізики.
- Закон збереження імпульсу
- Закон збереження енергії в механіці.
- Фундаментальні фізичні теорії як основа шкільного курсу фізики.
- Зв’язок навчання фізики з викладанням ін. Предметів. Інтегровані курси.
- Перший закон Ньютона. Інерціальні системи відліку
- Другий закон Ньютона. Сила
- Третій закон Ньютона і закон збереження імпульсу
- Цілі та завдання навчання фізики. Зміст і структура курсу фізики середньої школи.
- Простір і час
- Кінематика матеріальної точки
- Система відліку.
- Перетворення Галілея