Загальна структура уроку

Перший блок

Тема. Ділення двоцифрового числа на двоцифрове.

Мета. Вправляти дітей в обчисленні прикладів на ділення двоцифрового числа на двоцифрове в межах добутків чисел 21 – 29 на 2, 3, 4.

1.Усний рахунок (завд. 127).

2.Оголошення мети роботи.

3.Робота над новим матеріалом (завд. 128).

4.Закріплення вивченого матеріалу (завд. 129, 131).

5.Завдання в зошиті з друкованою основою або завдання, розроблені вчителем.

6.Підсумок.

Другий блок

Тема. Робота над виразами на порядок дій.

Мета. Удосконалювати вміння обчислювати вирази на порядок дій.

1. Оголошення мети роботи.

2.Повторення правила про виконання дій у виразах на порядок дій без дужок (завд. 130).

3.Додаткові завдання, розроблені вчителем, або робота в зошитах з друкованою основою.

4.Підсумок.

Третій блок

Тема. Робота над задачами.

Мета. Удосконалювати вміння розв’язувати задачі на основі їх порівняння, спостереження за видозміною частини умови і утворенням задач нового виду.

1.Оголошення мети роботи.

2.Робота над задачами (завд. 132). Учитель самостійно розробляє послідовність роботи над задачами відповідно до поставленої мети.

3.Творча робота (Складання подібних задач).

4.Підсумок.

Четвертий блок

Тема. Загальний підсумок уроку.

Мета. Вчити дітей визначати основне та визначати власне емоційне ставлення до навчання.

1.Бесіда.

2.Розповідь учнів.

3.Самооцінка.

Примітка. Оцінювання учнів може здійснюватися в кожному блоці уроку відповідно до виконаних ними завдань та дидактичної мети вчителя.

Як бачимо, відомі етапи процесу навчання включаються до кожного змістового блоку і в загальній структурі уроку проводиться кілька актуалізацій знань, повідомлення навчальних цілей, підсумків тощо, бо кожний блок виступає закінченою частиною процесу навчання тієї чи іншої змістової лінії.

Підсумки в кінці блоку – це змістові висновки: Яка ставилась мета? Як вона була розв’язана? Які досягнення? Які успіхи? Які проблеми і труднощі? тощо. Підсумки в кінці уроку – це оцінка емоційної атмосфери уроку: Що сподобалося? Які почуття виникли? Чи вдалося попрацювати ефективно протягом усього уроку? Що розкажете батькам про урок? і т.п.

Широке використання в початкових класах інноваційних технологій спрямує погляди науковців, методистів з математики і вчителів-практиків до з’ясування відповіді на питання: «Як залежить зовнішня структура уроку математики від конкретної технології?». Застосування інтерактивних технологій призвело до такої структури уроку у цій технології: мотивація; оголошення представлення теми та очікуваних результатів; актуалізація знань, надання необхідної інформації; усвідомлення (інтерактивна вправа); рефлексія. Ці етапи уроку в часовому режимі розподіляються так: мотивація не більше 5% часу уроку; оголошення теми та очікуваних результатів - не більше 5% часу уроку; надання необхідної інформації (10-15% часу); інтерактивна вправа – центральна частина уроку (45-60% часу уроку); рефлексія – до 20% часу уроку.

Інтерактивна вправа – центральна частина заняття, яка має займати близько 20-24 хвилин (45-60% часу). Її мета – засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку. Інтерактивна вправа обов’язково має послідовність і регламент проведення:

1.Інструктування (2-3 хвилини).

2.Об’єднання в групи або розподіл ролей (1-2 хвилини).

3.Виконання завдання, де вчитель виступає як організатор, помічник, ведучий дискусії (5-15 хвилин).

4.Рефлексія (підбиття підсумків) – дуже важливий етап уроку.

Рефлексія здійснюється в різних формах: індивідуальна робота, робота в парах, групах, дискусія. Вона застосовується після виконання найважливіших інтерактивних вправ, в кінці уроку або після закінчення певного етапу навчання.

Методика проведення рефлексії на уроці містить наступні етапи.

1.Припинення діяльності ( з можливістю продовження роботи ).

2.Відновлення послідовності виконаних дій (навіть незначних).

3.Вивчення відтвореної послідовності дій з точки зору їх ефективності, продуктивності, відповідності поставленим завданням.

4.Порівняння реальних результатів з очікуваними.

5.Виявлення і формулювання результатів рефлексії:

– Предметна продукція діяльності (ідеї, пропозиції, закономірності, відповіді на запитання );

– Способи, які використовувалися чи створювалися в ході діяльності;

– Гіпотези щодо майбутньої діяльності.

6. Намітити нові теми для обмірковування.

7. Встановити зв'язок між тим, що вже відомо, і тим, що потрібно засвоїти, навчитися в майбутньому. Рефлексія може подаватися у вигляді малюнків, схем, таблиць.

Технологія проведення підсумкового етапу:

Перша стадія:

- використовуйте відкриті запитання: як? Чому? Що?;

- виражайте почуття;

- наполягайте на описовому характері коментарів;

- говоріть про реально зроблене.

Друга стадія:

- запитуйте про причини: чому? як? хто?;

- заглибтеся у відповіді: чому? Його немає? Що було б, якби?;

- шукайте альтернативні теорії;

- доберіть інші приклади;

- наведіть думки незалежних експертів.

Третя стадія:

- домагайтеся, щоб учні взяли на себе зобов’язання щодо подальших дій. Цей етап займає 4 хвилини ( 20% часу) уроку.

Значна частина студентів проходить педагогічну практику у класах розвивального навчання за системою Д.Б. Ельконіна – В.В. Давидова. Ця технологія уроку математики, яка визначається організацією специфічної навчальної діяльності учнів, спрямованої на оволодіння навчальними діями з засвоєння змісту матеріалу та серії специфічних навчальних задач.

Головною метою розвивального навчання є формування активного, самостійного творчого мислення учня і на цій основі забезпечення поступового переходу в самостійне навчання, т. б. формування повноцінної навчальної діяльності (Н.Д.) в учнів.

Завдання розвивального навчання: сприяти становленню особистості з гнучким розумом; розвиненими потребами до подальшого пізнання та самостійних дій; певними навичками та творчими здібностями.

Урок у системі розвивального навчання зорієнтований на внутрішню структуру. Її основні компоненти: навчальні задачі і ті навчальні завдання, які сприяють їх розв’язуванню. Вони носять частково – пошуковий характер і виконують перш за все навчальну і розвивальну функції. Тоді завдання виконуються у процесі спільної діяльності вчителя і учнів, яка полягає в обговоренні можливих способів дій, аналізі, виборі їх варіантів, виділення суттєвих ознак поняття, яке вивчається, усвідомлення його взаємозв’язку з раніше вивченим матеріалом [1, 5].

Навчальна діяльність у системі (Р.Н.) розгортається з постановки навчальної задачі ( це не те навчальне завдання, яке учні розв’язують на уроці) розв’язування якої забезпечується виконанням таких наступних дій:

– прийняття від учителя і самостійна постановка навчальної задачі;

– перетворення умови задачі з метою виявлення загального відношення об’єкта, який вивчається;

– моделювання виділеного відношення в предметній, графічній і буквеній формах;

– перетворення моделі відношення для виявлення його властивостей в « чистому виді»;

– побудова системи часткових задач, які розв’язуються загальним способом;

– контроль за виконанням попередніх дій;

– оцінка засвоєння загального способу як результату заданої навчальної задачі.

Формування тієї чи іншої навчальної дії визначає тип уроку у системі Р.Н. Основні типи уроків такі:

1. Урок постановки навчальної задачі.

2. Урок моделювання і перетворення моделі.

3. Урок розв’язування часткових задач, щодо застосування відкритого способу.

4. Урок контролю.

5. Урок оцінки способу.

Сам термін «урок» в системі РН має інший зміст, ніж в традиційній системі. Це не є відрізок часу (35 – 45 хв.), а це є фрагмент навчальної діяльності з формування певної навчальної дії. Такий урок (як фрагмент НД) може тривати і 2 години і 10 хв. Це тому, що в системі РН протягом 45 хв., як правило, реалізуються уроки декількох типів. Наприклад, урок контролю і оцінки (4 і 5 типи) часто розташовуються в межах одного відрізку (4 і 5 типи) часто розташовуються в межах одного відрізку часу, оскільки дії, які формуються на цих уроках, тісно взаємозв’язані.

Структура уроку в системі РН відображає структуру навчальної діяльності (НД), т.б. формування кожної із названих вище навчальних дій проходить ті ж етапи, але конкретизовані. Так, у структурі уроку моделювання можна виділити такі етапи:

1) постановка задачі моделювання;

2) власне моделювання і перетворення моделі;

3) розв’язування часткових задач з опорою на модель;

4) контролю побудованої моделі;

5) оцінки моделі з точки зору появи нового способу, поняття.

У якій би технології Ви не обрали проведення уроку математики в початкових класах, підготовка до нього вимагає основного від Вас – це обдумування вчителем побудови уроку. На що не треба звернути увагу на цьому етапі підготовки до уроку?

Схема загального способу діяльності вчителя під час підготовки до конкретного уроку математики – логіка обдумування вчителем побудови уроку математики

1. Які поняття, властивості, правила, обчислювальні прийоми вивчаються на даному уроці?

2. Що я про них знаю?

3. З якими із них учні знайомляться вперше? З якими уже знайомі? Коли вони їх вивчали? (Знайти сторінку в підручнику і вивчити зміст тих завдань, які учні виконували після ознайомлення з ними).

4. Які функції навчальних завдань даного уроку (навчальна, розвивальна, контролююча? Які знання, вміння, навички і прийоми розумових дій формуються у процесі їх виконання?

5. Яка дидактична мета даного уроку?

6. Які завдання, запропоновані у підручнику, можна виключити із уроку? Якими завданнями можна доповнити? Які завдання перетворити?

7. Як можна організувати продуктивну, розвивальну діяльність учнів? Які методичні прийоми і форми організації діяльності учнів, відомі Вам із курсу педагогіки, можна використати?

8. Які труднощі можуть виникнути у дітей при виконанні кожного завдання? Які помилки можуть допускати учні у процесі розв’язування їх? Як Ви організуєте діяльність учнів з попередження або виправлення помилок?