logo
МНМ

19.Логічна будова шкільного курсу геометрії. Методика проведення перших уроків планіметрії.

Геометрія - частина математикики, предметом вивчення якої є просторові відношення і форм тіл, без урахування інших її властив(густини, маси, тощо). Суч. геометр. вивч. будь-які відношення і форми, що виник. при дослідженні однорідних об’єктів, явищ, подій(без урахування їх конкретного змісту)

І виявляються схожими на звичайн просторові відношення і форми. Вивч. геометр. з давніх давен було зумовлене практичними потребами людей.

Основна мета перших уроків геометрії - дати поняття про геометрію, систематизувати наочні уявлення про найпростіші геометричні фігури, ввести первісні (неозначувані) поняття і по­ставити учнів перед потребою ввести означення деяких відомих їм фігур (відрізок, півпряма, півплощина, кут, трикутник, пара­лельні прямі), розглянути первісні та означувані відношення, сформулювати основні властивості найпростіших фігур і власти­вості вимірювання відрізків і кутів, які наприкінці теми буде на­звано аксіомами. На перших уроках також вводяться поняття про теореми, їх доведення і аксіоми. В учнів формується потреба в доведенні нових тверджень за допомогою аксіом і вже доведених тверджень. Вони набувають перші уміння виконувати доведення. Важливим завданням перших уроків є формування геометричної мови на основі вже відомої і нової для учнів термінології. На пер­ших уроках геометрії ще не ставиться за мету пояснювати учням походження і роль первісних понять та аксіом, ідею аксіоматич­ної побудови геометрії. Про це можна говорити, закінчуючи ви­вчення планіметрії або на перших уроках стереометрії, коли на прикладі планіметрії учні вже мають зразок дедуктивної побудо­ви курсу. Проте ідею дедуктивної побудови математики вчитель повинен систематично проводити з перших уроків геометрії, на­самперед формуючи потребу означати нові геометричні поняття і доводити нові геометричні твердження на основі вже відомих понять, аксіом і доведених тверджень.

Щодо первісних, неозначуваних понять планіметрії «точка», «пряма», то уявлення про них учні вже повинні мати з попередніх кла­сів. Однак, хоч уявлення про точку походить від об'єктів, що іс­нують реально (місце дотику олівця до паперу, крейди - до дош­ки, місце перетину двох ліній тощо), варто підкреслити, що в гео­метрії точка не має розмірів. Так само, хоч уявлення про пряму дає туго натягнута нитка (стрічка), в геометрії пряма не має тов­щини, кінців і вважається необмежено продовженою.

При формуванні поняття «належить» для точок і прямих на площині треба звернути увагу на можливість вживання різних термінів для позначення цього відношення: «точки А і С нале­жать прямій а», «точки А і С лежать на прямій а», «пряма а про­ходить через точки А і С».

Щодо формування первісного відношення «лежить між» для трьох точок прямої, то необхідно відмежувати сформоване в уч­нів з життєвої практики поняття «лежить між». Наприклад, у по­буті часто вживають вислови на зразок «місто Коростишев ле­жить між Києвом і Житомиром», пояснюючи, яким автобусом ді­статися до Коростишева. Адже якщо подивитися на карту, то .очевидно, що автомобільна траса, по якій руха- ється автобус, не є прямою лінією. У цьому разі, з погляду геометрії, вживання цього терміна неправомірне, бо вислів «лежить між» в геометрії використовується для позначення властивості трьох точок, які належать лише прямій.

Означення таких понять, як «кут», «трикутник», «рівні три­кутники», «суміжні кути», «перпендикуляр до прямої» то­що, доцільніше ввести абстрактно-дедуктивним методом, тобто означення формулює сам учитель, наводить приклади, і учні розв'язують задачі, що закріплюють введені поняття.