22. Характеристика традиційного, проблемного та програмованого навчання

Традиційне навчання (пояснювально-ілюстративне) - напрямок навчання, побудований на повідомленні навчальної інформації вчителем учню в процесі безпосереднього спілкування.

Характеристики традиційного навчання:

• нестача практичних занять (інформаційно-повідомляючий характер);

• неприпустимість будь-яких сумнівів у змісті навчального матеріалу (догматичний характер);

• пасивна позиція учня (суб’єкт-об’єктний характер).

Разом з тим, традиційне навчання не можна вважати однозначно “поганим”. Дана форма навчання може бути досить ефективною в роботі з людьми, що мають аналітичний склад розуму, або в ситуації нестачі часу.

Проблемне навчання (А.М. Матюшкін, Л.В. Занков) - напрямок навчання, побудований на вирішенні учнями теоретичних і практичних завдань у спеціально створених проблемних ситуаціях.

Центральним поняттям даного напряму є проблемна ситуація, тобто таке навчальне завдання, вирішення якого є в силу конкретних причин утрудненним. Характеристики проблемного навчання:

1. наявність протиріччя між відомим і невідомим, наявними уміннями і тими, що вимагаються для вирішення завдання;

2. евристичний характер, який передбачає самостійну дослідницьку діяльність учнів;

3. складність (за Л.В. Занковим, – лише принцип “високого рівня трудності” стимулює розумовий розвиток дітей; надто легкі завдання його гальмують). Разом з тим, складне завдання, яке не містить протиріччя і може бути виконаним за допомогою раніше повідомлених вчителем, а не здобутих самостійно, знань, не є проблемним.

Етапи проблемного навчання:

1. усвідомлення проблемної ситуації;

2. формулювання проблеми на основі аналізу навчального завдання (конкретизація завдання, складання алгоритму, його вирішення);

3. вирішення проблеми, яке передбачає висування, перевірку та зміну гіпотез щодо вибору способів вирішення;

4. остаточна перевірка правильності вирішення проблеми.

У залежності від того, які етапи самостійно проходить учень в процесі вирішення завдання, В.А. Крутецький виділяє наступні ступені проблемності навчання:

• нульова (традиційне навчання): вчитель сам визначає проблему, формулює її і вирішує;

• перша: вчитель визначає і формулює проблему, але вирішує її учень;

• друга: вчитель визначає проблему, а учень формулює її та вирішує;

• третя: вчитель здійснює керівництво та контроль, а учень сам визначає сутність проблеми, формулює її та вирішує.

Даний напрямок навчання, розроблений Б. Скіннером, побудований на використанні учнем спеціального програмованого підручника або дидактичної комп’ютерної програми, створеної з урахуванням принципів програмованого навчання.

Основні положення даного напряму було розроблено в 1954 р. біхевіористом Б. Скіннером з метою раціоналізації управління навчальним процесом. Вони передбачають пошук учнем потрібної реакції (правильної відповіді) на систему спеціально підібраних стимулів (завдань дидактичної програми).

Характеристики програмованого навчання:

4. розподіл навчального матеріалу на окремі невеликі частини;

5. надання порцій матеріалу кожному учневі індивідуально за допомогою комп’ютера чи підручника;

6. здійснення покрокового контролю засвоєння учнем кожної порції навчального матеріалу; контроль проводиться за допомогою комп’ютерної програми і обов’язково коментується вчителем:

• у разі правильної відповіді дається нова порція матеріалу;

• у разі помилки учню надаються пояснення і нові вправи на засвоєння цієї ж теми.

Форми програмування:

1. лінійне (Б. Скіннер): учні заповнюють своїми відповідями спеціально відведені для цього прогалини; учнів одразу інформують, чи були їх відповіді правильними, чи ні;

2. розгалужене (Н. Кроудер): завдання мають форму питаннь з безліччю варіантів відповідей на них; учні обирають потрібний варіант та аргументують свій вибір; у разі припущення помилок вчитель вказує на них, після чого учень виконує завдання знову. Дана форма програмування дозволяє виявити причини помилок учнів і забезпечує розуміння, а не механічне запам’ятовування матеріалу;

3. змішане: передбачає поєднання як лінійного, так і розгалуженого програмування.

“+” Переваги програмованого навчання:

• індивідуальний темп роботи кожного учня;

• мінімізація нерозуміння матеріалу, що був пройдений.

“–“ Недоліки програмованого навчання:

• орієнтування учня на вибір одного із запрограмованих варіантів відповіді без необхідності самостійно формулювати свою думку, мислити за рамками програми;

• нетворчий характер.

Програмоване навчання є ефективним у поєднанні з іншими видами навчання.