3. Основні положення культурно-історичної концепції формування вищих психічних функцій (л.С. Виготський)

Радянський психолог Лев Семенович Виготський (1896-1934) був першим, хто підкреслив важливість соціального контексту, у якому відбувається когнітивний розвиток дітей, а також вплив на нього історичного розвитку знань, які є сукупним надбанням усього суспільства. Він стверджував, що люди розуміють оточуюючий світ за допомогою мовлення, засвоюючи значення, використовувані оточуючими нас людьми. У процесі спілкування з дорослими дитина вступає в світ людської цивілізації. Вона засвоює не просто певну інформацію, але й більш широкий обсяг знань, накопичений людством. Наприклад, при навчанні користування ложкою дитина поступово освоює культуру прийняття їжі й поводження за столом, найпростіші норми етикету. Вчення про вплив на психічний розвиток дитини культурної спадщини, накопиченої до її народження за всю історію людства, було викладено Л.С.Виготським у його культурно-історичній концепції формуванні вищих психічних функцій.

Головною для людини Л.С. Виготський вважав мовну реакцію (мовлення). Саме з мовою Л.С. Виготський зв'язував формування й удосконалювання таких вищих функцій, як абстрактне мислення, логічна пам'ять, творча уява.

До основних положень культурно-історичної концепції належать наступні твердження:

1. У процесі культурно-історичного розвитку людина створила безліч знарядь, одні з яких впливають на природу, предмети (знаряддя праці), а інші - на психіку самої людини (мова, цифри й інші знакові системи).

2. Застосування знарядь праці й знакових систем не тільки забезпечує технічний прогрес людства в цілому, але й перебудовує психічну діяльність кожної конкретної людини, що вчиться їх використовувати.

3. Навчання є процесом передачі дитині досвіду користування знаряддями й знаками, у ході якого відбувається розвиток всіх її психічних процесів: мислення, волі, уваги й т.д. Завдяки цілеспрямованому навчанню в людини формуються вищі психічні функції: логічне запам'ятовування, довільна увага, абстрактне мислення й т.д.

4. Психічний розвиток людини - це результат взаємодії двох процесів: біологічного дозрівання (росту, дорослішання) і научіння (засвоєння мовлення, навичок рахунку тощо).

5. Кожна психічна функція має дві форми:

а) уроджену (обумовлену біологічно);

б) надбану, або культурну (обумовлену історично, пов'язану з використанням знарядь і знаків).

6. У результаті навчання відбувається інтеріорізація використання знарядь і знаків - їхнє переведення у внутрішній план виконання. Так, при навчанні читанню спочатку дитина читає вголос по складах, потім - уголос швидко й, нарешті, швидко "про себе". Читання "про себе" і буде внутрішнім планом виконання цієї дії, тому що воно виконується в розумі, без промовляння звуків уголос.