Засвоєння знань і особливості навчального пізнання. Формування фізичних понять. Плани узагальнюючого характеру для вивчення фізичних явищ і величин.

Ланцюжок процесу пізнання: 1. Цілеспрямовані спостереження; 2. Осмислення проблеми; 3. Інтуєтивні здогадки висунення гіпотез; 4. розв’язання проблеми; 5. Експерементальна перевірка отриманих результатів. Навчання повинно йти попереду розвитку.

Існує 3 психологічні особливості процесу навчання фізики: Перша психологічна особливість визначається змістом курсу фізики. (Розумовський «Фізика = експеримент + філософія»). Друга визначається тим, що при вивчення фізики ширше ніж при вивченні будь-яких ін. дисциплін використовуються моделі і знакові позначення і що від учнів у цих умовах вимагається уміння здійснювати перехід від знакових зображень до реальних об’єктів, і зворотній перехід – від реальних об’єктів до ідеальних моделей і знакових зображень. Третя психологічна особливість визначається високою мірою емоційності навчального процесу пов’язаного з вивченням фізичних ефектів.

Існує технологія забезпечення пізнавального інтересу такими шляхами: 1. Подолання прогалин у знаннях учнів. 2. Підсильність задач. 3. Гігієна стресових ситуацій. 4. Належна емоційність навчального акту. 5. Розвиток інтуїції. 6. Дослідництво, творчість.

Процес формування фізичних понять полягає у послідовному розкритті якісних кількісних властивостей предметів, явищ предметів доведеному до їх словесного визначення і свідомого практичного використання. Виділяють два етапи формування фізичних понять: 1) Характеризується рухом процесу пізнання, від чуттєвого конкретного пізнання до абстракції. 2) Другий навпаки від абстракції до конкретизації.

Основні шляхи формування фізичних понять: а) накопичення спостережень і створень понятійної бази для введення нового поняття; б) вибір і науковий аналіз конкретної ситуації, що забезпечує виникнення в свідомості учня нового поняття. Використання моделей; в) аналіз досліджуваного об’єкта чи явища і виявлення його зв’язку з ін. об’єктами чи явищами реального світу; г) формулювання суті поняття; д) конкретизація і розвиток нового поняття.

(До 3-ї частини запит.)Методика вивчення фізичного явища: 1) продемонструвати явище, з’ясувати умови його виникнення і існування на якісному рівні; 2) описати явище якісно, підкреслити його об’єктивний характер; 3) вибрати систему відліку в якій буде здійснюватись аналіз явища; 4) ввести кількісні характеристики сторін явища; 5) провести аналіз законів використовуючи експериментальні і теоретичні засоби; 6) встановити взаємний зв'язок законів які відображають досліджуване явище; 7) спробувати уявити явище в різних системах відліку; 8) сформулювати суть явища використовуючи різні засоби зображення; 9) перевірити відповідність теорії в дослідних даних; 10) проілюструвати наукове значення теорій явищ.

Методика вивчення фізичних законів: 1) продемонструвати реальність зв’язку сторін явища виходячи з спостережень, експериментальних досліджень; 2) уявити і виділити кількісні і якісні характеристики явища, що вивчається; 3) встановити зв'язок між фізичними величинами, відшукати математичну формулу зв’язку, записавши її в умовних позначеннях в аналітичній формі; 4) подати словесне формування закону і зробити його аналіз; 5) спробувати пояснити закон; 6) уявити цей закон в різних системах відліку; 7) спробувати встановити область його застосувань; 8) розглянути наукове і практичне значення закону.

Методика вивчення фізичних теорій: 1) вказати основні дослідні факти у вигляді явищ і їх закономірностей і показати необхідність узагальнення знань у загальних класичних явищах; 2) віднайти якісну модель розглядуваного класу явищ; 3) ввести кількісні характеристики об’єктів і явищ і дати за їх допомогою опис основних положень попереднього пункту; 4) отримати дослідні закономірності із загальних теоретичних положень і пояснити їх; 5) проаналізувати відповідність теоретичних і дослідних даних з метою визначення границь примінимості теорії; 6) показати на прикладах можливість застосування теорії для опису явищ, які входять у сферу дії теорії; 7) встановити зв'язок з ін. теоріями; 8) назвати основні наслідки з даної теорії, вказати які закони витікають з неї і можуть бути сформульовані на основі дедуктивного методу.