7.2. Визначення психологічної корекції
У перекладі з латинської correctio (корекція) — це поправка, часткове виправлення чи зміна. Термін "корекція психічного розвитку" вперше був використаний у дефектології як один із варіантів психолого-педагогічної допомоги дітям з проблемами у розвитку; означав сукупність педагогічних впливів, спрямованих на виправлення, компенсацію недоліків, відхилень у психічному і фізичному розвитку дитини.
Із розвитком практичної психології поняття "корекція" все ширше використовується у віковій психології й психологічній допомозі не лише дітям з проблемним, а й з нормальним психічним розвитком. У зв'язку з цим відбулася принципова зміна характеру завдань і напрямів корекційних впливів: від виправлення дефектів при порушеному розвиткові до створення оптимальних можливостей та умов для психічного розвитку здорової дитини.
Нині психологічна корекція широко застосовується у системі психологічної допомоги дітям і підліткам. Незважаючи на широкий спектр використання понять психологічної корекції, є розбіжності стосовно її застосування. Наприклад, деякі автори розглядають психологічну корекцію як спосіб профілактики нервово-психічних порушень у дітей (A.C. Співаковська, 1988), інші розуміють її як метод психологічного впливу, що спрямований на створення оптимальних можливостей і умов розвитку особистісного й інтелектуального потенціалу дитини (В. Бурменська, O.A. Карабанова, А.Г. Лідерс, 1990), або як сукупність прийомів, які використовує психолог з метою виправлення психіки чи поведінки психічно здорової людини (P.C. Нємов, 1993).
У патопсихології та спеціальній психології корекцію визначають як один із засобів психологічного впливу, спрямований на виправлення відхилень у психічному розвитку дитини.
Часто поняття психологічна корекція заміняється терміном психотерапія. Психотерапія (від грец. psyche — душа і therapeia — догляд) — це система спеціально організованих методів лікувального впливу. Психокорекція, як випливає з визначення, спрямована на корекцію, тобто виправлення тих чи інших порушень. Але відмінність у термінах "психокорекція" та "психотерапія" виникла не у зв'язку зі специфікою їх впливу на особистість, а внаслідок поширення в Україні думки, що психотерапією можуть займатися лише фахівці, які мають медичну освіту, а психокорекцією — психологи. Слід зазначити, що термін психотерапія є міжнародним і в багатьох країнах світу однозначно використовується стосовно методів роботи, які здійснює спеціаліст-психолог.
Корекцією аномального розвитку займаються медичні психологи, пато- і нейропсихологи, спеціальні психологи. Кожна форма аномального розвитку має свою специфіку цілей, завдань і методів корекції. Наприклад, при психічних захворюваннях у дітей (синдром раннього дитячого аутизму, шизофренія та ін.) психологічна корекція спрямована на емоційну стимуляцію дитини, розвиток її комунікативних функцій, формування соціальної активації. При соматичних захворюваннях у дітей основне завдання корекції полягає в самооцінюванні, формуванні більш адекватних і гнучких реакцій на захворювання, удосконаленні особистісного контролю, відновленні в дитини комунікативних навичок.
У процесі психологічної корекції аномального розвитку потрібно враховувати складну структуру особливостей розвитку дитини, характер поєднання в картині її стану таких факторів, як соціальна ситуація розвитку, виявлення змін особистості, пов'язаних із захворюванням.
Залежно від характеру діагностики та спрямованості корекції Д.Б. Бльконін пропонував розрізняти дві форми корекції: симптоматичну, спрямовану на симптоми відхилень у розвитку, і корекцію, яка спрямована па подолання джерела і причин відхилень у розвитку. Симптоматична корекція, безумовно, має суттєві недоліки, адже одні й ті самі симптоми у дітей можуть зумовлюватися різноманітними причинами, і внаслідок цього по-різному відображатися на динаміці психічного розвитку дитини. Отже, психологічна корекція має концентруватися не на зовнішніх виявах відхилень у розвитку, а на дійсних джерелах, що спричинюють ці відхилення.
- Розділ 1. Основні поняття і термінологія
- 1.1. Логопсихологія як галузь спеціальної психології
- 1.2. Закономірності нормального психічного розвитку і патології
- 1.3. Сутність феномену порушеного розвитку
- 1.4. Структура ушкодженого розвитку
- Розділ 2. Загальні питання логопсихології
- 2.1. Предмет, мета і завдання логопсихології
- 2.2. З історії розвитку логопсихології
- 2.3. Концептуальні основи логопсихології
- 2.4. Основні принципи логопсихології
- 2.5. Зв'язок логопсихології з іншими науками
- Розділ 3. Історія вивчення і сучасний стан проблеми порушень мовленнєвого розвитку у дітей
- 3.1. З історії питання
- 3.2. Систематика порушень мовленнєвого розвитку
- 3.3. Основні форми і види мовленнєвих порушень
- 3.4.1. Клініко-педагогічна класифікація порушень мовлення
- 3.4.2. Психолого-педагогічна класифікація порушень мовлення
- Розділ 4. Особливості пізнавальної діяльності дітей з порушенням мовлення
- 4.1. Відчуття і сприймання
- 4.2. Пам'ять
- 4.3. Мислення
- 4.4. Особливості розвитку мовлення і мислення у дітей з вадами мовлення
- Розділ 5. Особистість і діяльність дитини з вадами мовлення
- 5.1. Увага
- 5.2. Вольова дія
- 5.3. Особистість дошкільника з порушенням мовлення
- 5.4. Ігрова діяльність дошкільника з порушенням мовлення
- 5.5. Навчальна діяльність і особистість молодшого школяра з порушенням мовлення
- Розділ 6. Психологічне вивчення дітей з порушеннями мовлення
- 6.1. Організація та структура психологічного вивчення дітей з мовленнєвою патологією
- 6.2. Методи психолого-педагогічної діагностики, що використовуються в логопсихології
- Розділ 7. Особливості психологічної допомоги дітям із порушенням мовлення
- 7.1. Роль несприятливих соціально-біологічних факторів у психічному розвитку дитини
- 7.2. Визначення психологічної корекції
- 7.3. Історія розвитку психологічної допомоги дітям із порушеннями в розвитку
- 7.4. Основні принципи психологічної корекції
- 7.5.1. Психологічне консультування
- 7.5.2. Психологічний супровід
- 7.6. Основні напрями психологічної допомоги дітям із проблемами у розвитку