Індивідуальний стиль діяльності

Навряд чи хто-небудь заперечуватиме, що питання про індивідуальний стиль діяльності вчителя музики має велике значення для музичного навчання та виховання, які він здійснює в своїй практичній роботі. Це вельми серйозна і важлива проблема, безпосередньо пов'язана із становленням Вчителя-Майстра.

Під індивідуальним стилем діяльності вчителя музики розуміється самобутній сплав особистісних та діяльнісних якостей, здібностей, умінь, переваг вчителя, які роблять його неповторним і легко впізнаним.

Щоб розібратися в цьому феномені, потрібно зрозуміти його природу і особливості прояву.

Кажучи про стиль діяльності вчителя музики, матимемо на увазі перш за все його позитивні сторони, комплекс неординарних, творчих проявів його різноманітної музично-педагогічної діяльності, що запам'ятовуються.

Хоча, звичайно, в практиці можна зустріти і поганий стиль, наприклад, манеру спілкування з дітьми (скажімо, грубі окрики), вибір репертуару для занять (переважно «попсова» музика поганої якості), виконавські інтерпретації творів, що не мають нічого спільного з їх художнім задумом, і т. д. Можна говорити і про якогось безликого вчителя, про відсутність у нього індивідуального стилю роботи, що сформувався.

Розглядаючи проблему стилю діяльності вчителя музики, необхідно уточнити, в якому співвідношенні в ній знаходяться такі категорії, як особистість вчителя музики і його діяльність. У загальній педагогіці, як відомо, ці поняття часто розділяються (Л.Н.Макарова та ін.).

У педагогіці музичної освіти подібне розмежування можна здійснити насилу, і в основному чисто теоретично, оскільки індивідуальний стиль діяльності вчителя музики найчастіше є вираженням його професійних і особових якостей.

Дійсно, якщо до числа пріоритетних якостей особистості вчителя музики входять, наприклад, музичність, любов до дітей і до музики, артистизм, музично-педагогічне мислення і самосвідомість, креативність, то чи варто діяльність вчителя музики (конструктивну, музично-виконавську, комунікативно-організаторську, дослідницьку) розглядати незалежністю з вищеперерахованими якостями особистості?

Проілюструємо це положення двома прикладами. Володарка Гран-прі Другого міжнародного студентського конкурсу ім. Д. Б. Кабалевського «Вчитель музики XXI століття» А. Самойлова (МПДУ) підкуповувала глядачів своєю поетичністю, яка природно гармонувала з темою її уроку, присвяченого творчій діяльності композитора. То, як Настя вела заняття, просто зачаровувало, цілком захоплювало увагу дітей. Проте захват у них викликала перш за все сама музика, вигадана конкурсанткою, і її артистичне виконання. Все тут гармонійно — і мистецтво, представлене вчителем, і манера спілкування з дітьми.

Якщо ж говорити про власне індивідуальний стиль професійної діяльності А.Самойлової (вона, будучи студенткою, вже декілька років працювала вчителем музики в школі), то, очевидно, потрібно відзначити, що на тлі наявності всього комплексу умінь, що відносяться до видів музично-педагогічної діяльності, на перший план виступили її професійні творчі композиторські здібності, прагнення розвинути в своїх вихованцях відповідні (у доступній формі загальної музичної освіти) уміння імпровізувати, бажання збудити у дітей фантазію, інтуїцію, уяву.

У стилі іншого, яскравого учасника Другого Міжнародного фестивалю 2002 р. імені Д. Б. Кабальовського «Вчитель музики XXI століття» — Т.Н. Кравченко, вчителя музики з великим досвідом роботи в школі, необхідно виділити перш за все наступні якості:

• унікальний комплекс музичних здібностей і умінь;

• особливо яскраву музичність у співах (Тетяна Миколаївна володіє оперним за масштабом голосом);

• уміння акомпанувати собі на високому професійному рівні (як, наприклад, при виконанні складної вокальної арії Снігуроньки за однойменною оперою М.А.Римського-Корсакова);

• професійний рівень вокально-хорової роботи на уроці музики;

• манеру спілкування з дітьми, яку можна було б назвати спілкуванням «мами» зі своєю багаточисельною «родиною» – тепла, задушевна, але в той же час без сюсюкання і досить вимоглива;

• гумор, яким було просякнуте все музичне заняття. причому репліки вчителя, які визивали безпосередній емоційний відгук як у дітей, так і глядачів, – чиста імпровізація.

В результаті діти на уроці музики вели себе розкуто, активно, зовсім забувши про присутність багаточисельних глядачів, й разом з тим інтелігентно, і це сприяло створенню особливої атмосфери заняття.

Чи можна виховати у студента, майбутнього вчителя музики, індивідуальний стиль професійної діяльності? Важко відповісти на це питання однозначно, адже індивідуальний стиль — це перш за все плід його власних зусиль, актуалізація всіх наявних професійних якостей, здібностей і, звичайно, особового дарування. При цьому, як показує досвід, індивідуальний стиль діяльності вчителя музики може бути сформований (більшою чи меншою мірою) лише за наявності у нього досвіду роботи з дітьми і знайомства з різним індивідуальними стилями діяльності вчителів музики.

Важливе значення для формування індивідуального стилю у майбутнього вчителя музики має формується у нього в процесі вузівського навчання «образ професії».

Студентка МПДУ Е. Щербакова розглядає цю проблему крізь призму ідеального і реального компонентів образу професії. Йдеться про те, яким хотів би бачити себе студент в майбутньому (ідеальний компонент) і яким він є, з його точки зору, на справжній момент (реальний компонент). В результаті спеціально проведеної роботи було встановлено, що образи професії у студентів музичного факультету можуть істотно відрізнятися. При цьому вони не пов'язані з віком або статтю, але залежать, в деякій мірі, від базової освіти і попередньої професійної діяльності студента. Виявлено, що ставлення до професійної діяльності змінюється в процесі теоретичного і практичного опанування кваліфікації «Вчитель музики», причому образ професії міняється не лише у сфері реального, але й ідеального компонентів.