Дослідницька діяльність

Можна з упевненістю сказати, що кожен вчитель музики в душі дослідник — дослідник процесу музичного розвитку учнів, його здібностей, умінь, навичок, досвіду музично-творчої навчальної діяльності, інтересів, потреб, смаків.

Вже після перших уроків музики, проведених студентами-практикантами в школі (гімназії, ліцеї), майже кожен з них із захопленням ділиться своїми музично-педагогічними враженнями. І ці враження неодмінно включають аналіз, «зріз» музичних здібностей дітей і тих додатків їх музичності, емпатії, креативності, про які йшла мова вище. Проходить деякий час, і студенти роблять висновки про те, в якій мірі просунулися їх діти в своєму музичному розвитку, в своєму русі у шляху залучення до музичної культури. Але ж це і є не що інше, як перші зростання дослідницької роботи! А якщо вони ще і супроводяться міркуваннями про те, що вдалося, а що не вийшло і як виправити недоліки своєї практичної роботи, можна з упевненістю сказати, що у вчителеві дійсно зростає дослідник.

Що ж все-таки представляє собою дослідницька діяльність вчителя музики? Детальніше і докладніше це питання розглядатиметься пізніше в курсі «Методологія музично-педагогічної освіти». Тут буде дана лише найзагальніша характеристика цієї діяльності.

Дослідницька діяльність вчителя музики спрямована на вирішення наступних завдань:

• вивчення і перетворення особистості та діяльності учнів у процесі музичної освіти;

• вдосконалення змісту і процесу музичного виховання, навчання, розвитку;

• професійний саморозвиток.

Дослідницька діяльність вчителя музики часто виникає і розвивається безпосередньо з народження ідеї (інсайту, осяяння), пов'язаної з удосконаленням методів, змісту, процесу навчання і т. д. В цьому випадку вчитель обмірковує виниклу ідею, розробляє технологію її реалізації, потім перевіряє її на практиці.

Потрібно відзначити, що щось нове, пропоноване вчителем, може мати двояке продовження: це може бути новація, перетворення якої можливо лише даним вчителем через його талант, особливі дані, склад учнів, умов навчання і т.д., але буває й так, що новація в тій або іншій інтерпретації опиняється доступною для повторення іншими вчителями.

Протягом довгих років вважалося, що науковий характер новації має підстави лише в тому випадку, якщо вона впроваджується в практику інших вчителів. Останніми роками, перш за все в галузі психології, зміцнюється позиція, згідно якої так звана одинична, неповторювана новація також може розглядатися як нове наукове знання, що збагачує педагогічний досвід. Така позиція є вельми плідною для музично-педагогічної науки і практики, безпосередньо пов'язаних з мистецтвом.

У тому і іншому випадку майбутньому педагогові-музикантові доцільно постаратися вивчити суть пропонованої ним новації: з'ясувати, до якої науки вона понад усе має відношення — музичної психології, музикознавству, теорії виконання і так далі, і на цій основі спробувати зрозуміти механізм новації, її структуру, функції, спрямованість й ін.

Зрозуміло, необхідно перевірити шляхом вивчення спеціальної літератури, чи не мала вона місце раніше в методиці і практиці музичної освіти.

Бажано, щоб майбутній вчитель музики звернув серйозну увагу на те, що конкретно дає для музичного розвитку дитини запропонована ним новація. Це може бути ефективний розвиток якої-небудь здібності, уміння, навику, якості особи.

В цьому випадку важливо виявити той рівень досліджуваного явища, який мав місце до застосування новації вчителем. Потім детально описати процес застосування новації на практиці. Нарешті, знов провести обстеження дітей і зафіксувати міру «приросту» досліджуваних показників.

Звичайно, даний вид діяльності, якщо мати на увазі його професійний рівень, досить складний. Він вимагає окрім сказаного вище володіння цілою системою методів дослідження, що включають різні рівні: філософський, загальнонауковий (психологічний, музикознавчий і ін.), приватнонауковний, тобто власне музично-педагогічний.

У свою чергу, методи дослідження діляться на теоретичні та емпіричні. До перших з них відносяться перш за все аналіз, синтез, узагальнення музично-педагогічних фактів, явищ. До другої групи дослідницьких методів слід віднести спостереження, порівняння, педагогічний експеримент. У своїй сукупності вони дають можливість скласти цілісне уявлення про досліджувану проблему і про доцільність, ефективність тих новацій, які пропонує музикант-педагог — дослідник.

Освоєння технології і здійснення дослідницької роботи починається в процесі вузівської підготовки з написання курсових робіт, продовжується в процесі педагогічної практики і закінчується випускною кваліфікаційною роботою. Ця робота, з одного боку, демонструє загальний рівень професійної культури майбутнього педагога-музиканта, з іншої — здатність випускника до дослідницької музично-педагогічної діяльності.

Слід зазначити, що дослідницька діяльність майбутнього вчителя музики сприяє підвищенню його професійного рівня, творчого потенціалу і розвитку особистості в цілому.