Комунікативно-організаторська професійна діяльність

Комунікативно-організаторська професійна діяльність вчителя музики направлена на вирішення таких основних завдань:

• педагогічне керівництво процесом проведення музичних занять та реалізація планів, які стоять перед учителем, і пов’язаних з організацією всіх видів музичної діяльності та форм музичних занять;

• організація процесу спільного з дітьми «проживання» твору, використання «манків» (термін К.С.Станіславського), «зворотнього зв’язку», регуляції емоційного стану учнів у відповідності з певною музично-педагогічною задачею;

• встановлення атмосфери емоційно-духовного спілкування, контакту між вчителем і дітьми, доброзичливого, поважного і вимогливого ставлення до них, створення установки на виникнення емоційно-духовних quasi суб’єкт-суб’єктивних відношень між дітьми і музикою в процесі її особистісного сприйняття, відтворення.

Особливе значення в здійсненні комунікативно-організаторської діяльності вчителя музики мають його емоційно-вольові якості, що виявляються в організації колективної виконавської діяльності дітей. У попередній главі було розкрито вміст діяльності вчителя музики по підготовці учнів до всіх основних різновидів музично-виконавської діяльності. Такого роду підготовка здійснюється і по відношенню до всіх інших видів музичної діяльності дітей.

Спільним для різних видів музичної діяльності стає цілеспрямоване збагачення інтонаційно-слухового досвіду дітей, підвищення рівня їх музичної грамотності як частини музичної культури, формування уявлення про музику як невід’ємну грань духовного життя кожної людини.

Така орієнтація діяльності вчителя музики знаходить своє специфічне вираження у відношенні до різних видів музичної діяльності учнів. При цьому в слухацькій діяльності особливе знання набуває:

• попереднє зіставлення вчителем музики свого слухацького сприйняття того або іншого музичного феномену з можливим його сприйняттям дітьми різних вікових груп з метою подальшого зближення їх в процесі музичних занять;

• опора на накопичений учнями музичний досвід слухацької діяльності;

• знаходження педагогічних шляхів наближення рівня слухацького сприйняття дітей до образно-смислового змісту музичного твору.

Ефективність здійснення даної діяльності залежить від професійно орієнтованої музикознавчої і власне музично-педагогічної підготовки вчителя музики.

У підготовці учнів до музично-теоретичної і музично-історичної діяльності за основу береться логіка викладу навчального матеріалу, прийнята в тій або іншій музично-педагогічній концепції; саме нею визначаються і коло освоюваних учнями музично-теоретичних і музично-історичних знань і їх розподіл за роками навчання. Ефективність діяльності вчителя музики в цьому напрямі багато в чому обумовлена його музикознавчою і музично-педагогічною підготовкою.

Вміст і організація підготовки учнів до здійснення музично орієнтованої поліхудожньої діяльності визначаються вчителем, виходячи з того, які види мистецтва вступають у взаємодію в даному вигляді діяльності і якого роду зв'язки здійснюються. При цьому такого роду зв'язки повинні здійснюватися як на художньо-образному, так і на допоміжно-дидактичному рівнях. Причому головним стає підведення художньо-образних зв'язків музики і інших мистецтв, учнів до встановлення, а також їх зв'язків з життям. Результативність діяльності вчителя музики в цьому напрямку залежить в першу чергу від його мистецтвознавчої і музично-педагогічної підготовки.

Підготовка учнів до музично опосередкованої діяльності передбачає: створення вчителем музики можливо ширшого культурологічного за своїм змістом контексту для сприйняття і відтворення учнями музичних явищ, що вивчаються; опору на накопичений учнями життєвий і духовний досвід.

Ефективність діяльності вчителя музики в даному напрямку обумовлена знаннями культурологічного характеру, що значною мірою є у нього, і музично-педагогічною підготовкою.

Слід зазначити і особливу роль толерантності в комунікативно-організаторській діяльності вчителя музики. Як відомо, емоційна атмосфера уроку музики часто викликає підвищену реакцію дітей, їх бажання виразити відношення до музики і музичного заняття у формах, не прийнятих на інших уроках. Тому завдання вчителя — зважати на цю специфіку уроку музики, уміло і терпляче регулювати як загальну атмосферу уроку, так і свої взаємини з учнями.

Характер організації уроку музики і комунікативної діяльності вчителя можуть бути вельми різні і залежать:

• від індивідуальних особливостей вчителя музики, його темпераменту, манери спілкування з дітьми;

• від стилю і організації поведінки дітей, прийнятих в даній школі;

• від рівня вихованості дітей конкретного класу; здібності їх до організації і самоорганізації, до перемикання від одного вигляду діяльності до іншого; від реакції на тон і дії вчителя, його жарт, на заданий темп і інтенсивність уроку, складність поставлених перед ними завдань; від чергування колективної, групової і індивідуальної діяльності, контрасту характеру музичних творів, що вивчаються, тривалості їх звучання;

• від сталих взаємин між вчителем і дітьми.

Характеризуючи даний вид діяльності, необхідно особливо підкреслити, що організація уроку музики як уроку мистецтва не терпить шаблонів і передбачає варіативність. Ця обставина проявляє себе практично на всіх етапах уроку.

Так, наприклад, навіть на самому початку заняття — коли учні заходять в клас під музику — один вчитель вибудовує дітей перед класом, приводячи їх в стан психологічної готовності до заняття, зокрема підбором такої музики, яка, на його думку, допоможе дітям налаштуватися і включитися в атмосферу даного конкретного уроку. Інший вчитель допускає вільний вхід дітей в клас з подальшою самоорганізацією дисципліни і готовності до занять.

Навряд чи можна з упевненістю сказати, який з цих двох способів організації початку уроку продуктивніший, бо врешті вирішальне значення як в тому, так і в іншому випадку має те, як це робить вчитель і чи сприяє застосований ним спосіб організації досягненню завдання підготовки учнів до музичного заняття.

Комунікативна діяльність вчителя музики направлена також на створення «ситуації успіху», яка допоможе залучити дітей в активне, творче спілкування з музикою, максимально розкрити їх здібності в різних видах музичної діяльності, збудити в них відчуття радості від можливості відчути впевненість в своїх силах, у прояві себе як творчої особи.

Педагогічними умовами ефективності комунікативно-організаторської діяльності вчителя музики є:

• знання вчителем реальних можливостей дітей (своєрідності музичних здібностей і рівня опанування різних видів музичної діяльності);

• діалогічність взаємин вчителя і учнів, направлена на встановлення творчої атмосфери в процесі музичних занять;

• застосування індивідуально-диференційованого підходу до учнів з пред’явленням вищих вимог у відношенні до музично обдарованих дітей і полегшених — до дітей із скромними музичними здібностями;

• вибудовування змісту музичних занять з врахуванням поєднання в ньому різного за рівнем складності музичного матеріалу, що вивчається, і пропонованих учням завдань;

• установка на поступове і послідовне виховання в дітях інтересу до самого процесу репетиційної музичної роботи, що набуває у міру вивчення все більш професійного характеру, згідний з музичними можливостями дітей;

• установка на неординарність виконавського процесу, коли кожне нове виконання вносить щось незвичайне для його сприйняття і розуміння;

• надання можливості дітям кожного класу і тим більше позакласним музичним колективам виступати з підготовленими музичними програмами перед різними слухацькими аудиторіями;

• використання можливостей музики для створення особливої атмосфери на уроці, що створює сприятливі умови для арт-терапевтичної дії музики як на колектив в цілому, так і на окремих учнях.