Диригування

Особливим виглядом музичного виконання на уроках музики виступає диригування хором, оркестром, музично-пластичними композиціями. Суть цієї роботи полягає у втіленні виконавського задуму за допомогою управління музичною діяльністю дітей в різних видах музикування. Вчитель в процесі диригування прагне перш за все до вирішення наступних завдань:

• встановлення узгодженості дій учнів у втіленні художнього, виконавського задуму твору;

• підтримка необхідного для виконання даного твору емоційного стану і його «влучення» (термін К. С. Станіславського) учнів;

• запобігання виникаючих ускладнень у дітей шляхом епізодичного підключення вчителя до виконавської діяльності (наприклад, підспівування однієї з партій, підказка слів, рухів та ін.).

До цього слід додати, що вчитель музики незрідка вимушений поєднувати диригування з власною виконавською діяльністю або як акомпаніатор, або як виконавця найбільш важких для дітей оркестрових або хорових партій. В цьому випадку йому може допомогти система додаткових засобів управлінь колективом — головним чином мімікою, рухами головою, що вказують на моменти дихання, фразування, акцентів, штрихів та ін., аналогічно тому, як ця робота здійснюється в народному музикуванні, де провідний виконавець одночасно бере на себе функцію диригента.

Виконавська діяльність вчителя, нерозривно пов'язана з діяльністю з підготовки учнів до виконання музики, включає: хормейстерську діяльність; діяльність по підготовці учнів — до гри в оркестрі, до виконання музично-пластичних композицій, до сценічної інтерпретації музичних творів.

Хормейстерська діяльність вчителя музики, по-перше, зберігає ті функції, які виконує хормейстер в хорі: розучування партій, виробітку ясної дикції, ансамблю, голосоутворення, звуковедення і так далі Слід мати на увазі, що цю роботу необхідно виконувати, враховуючи ступінь розвитку музичних здібностей учнів конкретного класу і відповідно вибирати доступний для них репертуар.

По-друге, діяльність вчителя музики — хормейстера не розривно пов'язана з вирішенням ряду музично-педагогічних завдань з розвитку музичного слуху, пам'яті, мислення, уяви, співацького голосу, з формування у учнів вокально-хорових умінь і навичок. При цьому особливе значення має володіння вчителя хормейстерськими навичками розучування тієї або іншої партії, показу, «як треба і як не треба» виконувати який-небудь фрагмент цієї партії, одночасно диригувати однією рукою і грати мелодію — іншою і т. д.

Підготовка учнів до гри в оркестрі передбачає виконання перерахованих вище завдань, але з урахуванням специфіки роботи вчителя з дітьми, що грають на якому-небудь музичному інструменті в оркестрі. Вчитель розучує з ними оркестрові партії, з’єднуючи їх на свій розсуд перед тим, як виконати всю партитуру. Як вже наголошувалося вище, у ряді випадків він бере на себе обов'язки виконавця найбільш важкої для дітей партії. Важливо, щоб учні освоювали гру на різних елементарних інструментах.

Як і хормейстерська діяльність, підготовка учнів до гри в оркестрі нерозривно пов'язана з вирішенням педагогічних завдань — розвитком музичних здібностей, навиків і умінь.

Одним з найменш розроблених в даний час видів діяльності вчителя музики є підготовка учнів музично-пластичній діяльності. Вона направлена на формування здатності музично-творчого самовираження дитини, на розвиток асоціативних зв'язків музики і мистецтва руху, на більш поглиблене входження в світ музики, збагнення її інтонаційної природи. Це передбачає три напрями роботи вчителя музики:

• підготовка учнів до виконання пропонованих вчителем музично-пластичних рухів, композицій;

• стимулювання творчих проявів у дітей у зв'язку з музично-пластичною діяльністю (здібність до адекватного віддзеркалення у русі музичного образу, створення власних музично-пластичних рішень на основі певного музичного твору);

• педагогічне спостереження за виконанням твору як усіма учнями, так і кожним з них (що є специфікою, властивою лише даному вигляду музикування).

Підготовка музичних творів учнів до сценічної інтерпретації, направлена на розкриття ще однієї грані музично-творчого потенціалу учнів в процесі спілкування з музичним мистецтвом. Ця робота включає широкий спектр різних форм: від драматизації пісень до постановки мюзиклу. Практика музичних занять показує, що сьогодні сценічна інтерпретація набуває все більш широкого поширення, зважаючи на свою привабливість для сучасної дитини.

У підготовці учнів до такої діяльності виділяються наступні напрями:

• спільна робота вчителя і дітей за вибором вже готових композицій або з її створення на основі будь-якого музичного твору;

• вибір ролей відповідно до можливостей кожної дитини-виконавця;

• розучування кожної ролі;

• підготовка сценічних костюмів;

• створення декорацій і реквізиту;

• постановка сценічної композиції в цілому;

• розвиток артистичних здібностей.