Професійне мислення і самосвідомість

Професійне мислення являє собою специфічний сплав мистецького та наукового аспектів мислення, його музичної, психологічної та педагогічної сторін, взаємозв’язку професійної спрямованості, стилю і операцій мислення-процесу.

Професійне мислення вчителя музики включає в себе музичне мислення. Воно відрізняється інтонаційно-образною природою музично-мислительних процесів і у діяльності вчителя музики спрямоване на встановлення контакту учнів з музикою, музичним твором. Тому так важливо знання вчителем законів музичного мовлення, музичної мови і їх застосування в процесі організації слухацької, виконавської діяльності дітей, особливо при включенні в зміст занять музично-композиційної творчості (імпровізація, створення музики дітьми).

В цілому слід відмітити те, що розвиток музичного мислення вчителя є головною передумовою успішності процесу розвитку музичного мислення учнів.

З психологічної точки зору важливою категорією мислення вчителя музики є емоції. Вони безпосередньо пов’язані з самою сутністю музичного мистецтва, процесом його сприйняття. При цьому «розумні емоції» (термін Л. С. Виготського) вчителя музики є найважливішим фактором, що допомагає вирішувати різноманітні педагогічні завдання.

Психологічний аспект професійного мислення вчителя музики виявляється стосовно до самої дитини, і до педагогічного процесу в цілому. Це знаходить вираз насамперед у суб’єкт-суб’єктних взаєминах між учителем і його вихованцем, в діалозі між учителем і музикою. До числа пріоритетних психологічних категорій, що характеризують мислення вчителя музики в цьому відношенні, слід віднести психологічний образ дитини, а також образ самого вчителя.

Ще однією складовою професійного мислення вчителя музики є його психолого-педагогічне мислення. З цієї точки зору воно спрямоване насамперед на пізнання вікових та індивідуальних психологічних особливостей учнів, закономірностей та особливостей процесу спілкування вчителя зі школярами, учнів з музикою; на проектування, здійснення та аналіз музично-освітнього процесу, що проходить в даних конкретних умовах і націленого на рішення певних музично-педагогічних завдань, на досягнення художності і цілісності уроку, на пізнання, оцінку та впровадження в практику музично-педагогічних новацій.

Як музичне, так і психолого-педагогічне мислення нерідко набуває творчий характер, що проявляється в індивідуальному, неповторному баченні, розумінні музики і музично-педагогічного процесу, в знаходженні оригінальних способів вирішення поставлених педагогічних завдань.

Принципово важливим в розвитку професійного мислення вчителя музики є спрямованість на аналіз власної педагогічної діяльності і розвиток професійної самосвідомості.

В основі професійного самопізнання лежить професійна рефлексія, тобто здатність відображати, аналізувати, розмишляти, оцінювати процес і результати своєї власної музично-педагогічної діяльності.

Професійно-особистісну рефлексію вчителя музики Т. А. Колишева розглядає як дія, спрямована на з’ясування підстав власного способу розв’язання розумових музично-педагогічних завдань і його узагальнення з метою подальшого успішного вирішення зовні різних, але внутрішньо родинних проблем, пов’язаних з музично-педагогічної дійсністю. За своїми основними психологічними ознаками рефлексія порівнянна з процесом творчості, з креативною завданням.

При осмисленні сутності професійно-особистісної рефлексії вчителя музики особливе значення, як зазначає дослідник, набуває збіг і узгодженість зовнішнього і внутрішнього діалогів викладача і учня. У музично-педагогічному процесі особливості рефлексивно-діалогічного «мислення» обумовлюються, з одного боку, специфікою музичного мистецтва, з іншого – специфікою самого художньо-педагогічного процесу.

Як особлива професійно-особистісна якість рефлексія дозволяє вчителю перетворитися з формального виконавця директивних вимог і вказівок фахівця, здатного до творчої інтерпретації ідей, підходів і технологій у сфері своєї діяльності, піднятися над ситуативної завданням, вийти за її межі, знайти цілісний погляд на шляхи її рішення.

Найважливішим сенсоутворювальним ядром, показником виникнення та функціонування даного професійно-особистісної якості вчителя музики виступає його рефлексивне ставлення до об’єктів музично-педагогічної дійсності: до учнів, до музики, до реалій музично-педагогічної теорії та практики, до самого себе.

Рефлексивні процеси професійної діяльності вчителя музики виникають в ситуації неузгодженостей (протиріч) «необхідного» і «можливого». Завдяки цьому зберігається і зміцнюється цілісність музично-педагогічної діяльності, досягається можливість внесення до її зміст необхідних коректив і нової якості. Таким чином, основою професійної рефлексії вчителя музики є діалектичне співвідношення професійної діяльності й особистості, рефлексивної позиції, займаної в цій діяльності і спрямована на пошук її особистісно-ціннісного сенсу.

Рефлексивні процеси в діяльності вчителя музики проявляють себе в наступних напрямах: у спробах зрозуміти і цілеспрямовано регулювати думки, почуття і вчинки учнів; в процесі проектування діяльності школярів; в процесі рефлексивного аналізу та саморегуляції; в процесі стимулювання рефлексивної діяльності самих учнів.

У рефлексивної діяльності вчителя музики Т. А. Колишева виділяє такі основні аспекти:

• інтерес, що виник до музично-педагогічної, творчої за характером проблеми;

• виявлення, осмислення та оцінка лежать в її основі протиріч;

• пошук підстав і можливих варіантів її вирішення при співвіднесенні змісту музично-педагогічного завдання з власним індивідуально-особистісним і професійним досвідом, а також з досвідом інших педагогів-музикантів;

• здійснення практичних логіко-конструктивних дій, які забезпечують успішне вирішення музично-педагогічного завдання;

• узагальнююча оцінка вчителем музики всіх попередніх етапів рефлексивної діяльності , що призводить до її збагачення, до виведення її на «метарівень» і до злиття з новим циклом її здійснення.

Представлена ​​схема наповнюється конкретним змістом залежно від аспекту музично-педагогічної діяльності. Однак у кожному випадку в ній зберігається головна логічна спрямованість: від широких узагальнених уявлень про вихід зі скрути (тобто осмислення музично-педагогічної проблеми) до конкретних способів подолання протиріч. При цьому особистий досвід педагога-музиканта постійно, свідомо чи несвідомо, співвідноситься «зсередини» (шляхом порівняння, оцінки, відбору, освоєння і т.д.) з досвідом інших педагогів-музикантів. Таким чином у вчителя музики розвивається і затверджується здатність поглянути на себе, на свою діяльність як би з боку, об’єктивно і продуктивно оцінити надходять критичні зауваження.

Провідне функціональне значення професійно-особистісної рефлексії вчителя музики полягає в її особливому цілісному впливі на особистість учителя. Рефлексивні прояви пов’язані з глибинними сторонами особистості педагога-музиканта, з його індивідуальним темпераментом і з особливим особистісним розумінням таких філософських категорій, як «свобода» і «творчість». Результатом є не тільки вдосконалення професійної майстерності, а й з’ясування особистісного сенсу життя, уявлення про свій внутрішній духовний світ. Збагачення професійного «Я» вчителя музики відбувається в процесі рефлексивно-особистісного взаємодії з музикою, з учнями.

У міру зростання професійної майстерності вчителя музики розвивається і його музично-педагогічна інтуїція. Вона виступає як акт безпосереднього вирішення учителем музично-педагогічних завдань без їх попереднього логічного професійного аналізу. Цьому сприяє накопичений учителем досвід педагогічної діяльності, знання своїх учнів, його природна здатність до мислення.