40.Формування особистості в колективі. Ознаки і структура колективу
Розуміння колективу, запропоноване А. С. Макаренком, зумовило питання про місце особистості в колективі і системі взаємовідносин людей: «Коллектив- це цілеспрямований комплекс осіб, організованих, володіючих певними колективними якостями. Там, де є організація колективу, де є органи колективу, там є організація уповноважених осіб, довірених колективом, і питання ставлення людини до людини - це не питання дружби, не питання любові, не питання сусідства, а це питання відповідальної залежності»
Вища форма організованої групи і є колектив. Будь - який колектив-група, але не всяка група є колективом. Основна ознака колективу - суспільна значущість його мети і завдань. Якщо група є навіть добре організованою, але дотримується неповажної, низької мети, колективом вона не буде. Вона може називатися корпорацією, групою, але не колективом. Колективи пов’язані між собою, кожний колектив зазвичай є частиною більшого колективу. Учень, як правило, є членом цілого ряду різних об'єднань – колективів і груп. Перш за все, він є членом свій сім'ї, далі він член класного і загальношкільного колективів. Крім цього, він ще може бути учасником драматичного гуртка або членом спортивної волейбольної секції. У дворі у нього своя компанія, активним членом якої він є. В кожному з цих колективів або груп учень вступає у відповідні відносини з іншими учасниками, займає серед них певне положення, піддається під той або інший вплив. Дитячий колектив є найнеобхіднішою умовою самоствердження особистості. Йому властива спільність цілей та адекватність мотивів предметно-практичної сумісної діяльності, яка направлена на користь суспільству. Найбільш розвинені форми взаємовідносин дітей створюються у процесі ціленаправленної организации їх суспільної деятельности: учбової, організаційно - суспільної, трудової, художньої, спортивної тощо. Максимальний розвиток самостійної діяльності дітей є визначною ознакою розвитку дитячого колективу. Формування виховного впливу колективу на особистість залежить від того, чим і як живе колектив. Необхідною умовою позитивного впливу колективу на особистість є емоційне багатство життя колективу. Потреба людини обмінюватися емоціями відіграє суттєву роль у її становленні. Розвиток цієї потреби починається в віці 3 – х років. Це характеризується збільшенням оточення, людей, які в змозі задовольнити цю потребу. Деякий час головною залишається потреба контактувати з іншими людьми, байдуже з дітьми чи з дорослими. Психологам добре відомо, що емоційне благополуччя як дорослої, так і підростаючої людини в значній мірі визначається зіставленням її самооцінки і оцінки його оточуючими. Якщо цього збігу не має і група оцінює людину нижче, ніж вона себе, то людина відчуває розчарування, невдоволеність, прагнення покинути ту спільноту, в якій вона не знайшла на її погляд визнання. Саме по собі емоційне благополуччя, товариськість, відсутність принижених та ізольованих дітей, взаємна прихильність необхідні для формування справжнього колективу. Хоча ж емоційна єдність групи, взята сама по собі, не являється достатнім критерієм розвитку групи. Важко з’ясувати, на основі яких орієнтацій та цінностей виникає ця єдність. Виявляється, що на початкових етапах формування групи вибір товаришів характеризується більшою мірою безпосередньою емоціональною оцінкою. Вибираючи товаришів, школярі певним чином орієнтуються на зовнішні якості, а не на особистісні.
Колектив — організована форма об'єднання людей на основі цілеспрямованої діяльності.
Дитячий колектив — об'єднання дітей, згуртованих спільною корисною діяльністю (навчанням, працею, спортом, громадською роботою).
Характерними рисами колективу є суспільно значуща мета, щоденна спільна діяльність, спрямована на її досягнення, наявність органів самоврядування, встановлення певних психологічних стосунків між його членами. Дитячий колектив відрізняється від інших колективів віковими межами, специфічною діяльністю (навчання), послідовною мінливістю складу, відсутністю життєвого досвіду, потребою в педагогічному керівництві.
У школі є такі типи колективів:
а) навчальні — класний (первинний або контактний), загальношкільний, предметних гуртків;
б) самодіяльні організації — колективи художньої самодіяльності (хор, ансамблі, гуртки);
в) товариства — спортивне, книголюбів та ін.;
г) об'єднання за інтересами;
ґ) тимчасові об'єднання для виконання певних видів роботи.
Усі типи колективів пов'язані між собою загальною метою навчально-виховної діяльності школи, забезпечують залучення учнів до різноманітної діяльності. Найважливіший за характером діяльності — колектив класу. У ньому виникають найтриваліші стосунки між його членами та між педагогами і колективом. Кожен колектив має органи самоврядування, які разом становлять систему учнівського самоврядування школи.
Між структурними одиницями загальношкільного колективу існують певні зв'язки і взаємозалежності. Особливо важливі для виховної роботи зв'язки між первинними колективами (класами), загальношкільного колективу з учнівськими колективами інших шкіл, дитячими та юнацькими організаціями. Вони сприяють розвиткові широких соціальних контактів, інтересу до життя та діяльності інших колективів, запозиченню досвіду.
- Характеристика основних форм методичної роботи в школі. Самоосвіта і виховання вчителя.
- 2. Характеристика методів організації навчально-пізнавальної діяльності.
- 3.Диференційований підхід у навчанні. Врахування індивідуальних особливостей учнів.
- Поняття диференційованого підходу у вихованні та навчанні
- 4.Структура процесу учіння.
- 8. Урок – основна форма організації навчального процесу. Вимоги до сучасного уроку.
- 8. Урок – основна форма організації навчального процесу. Вимоги до сучасного уроку.
- 12. Взаємозв’язок загальної, політехнічної і професійної освіти.
- Характеристика методів контролю і самоконтролю у навчанні.
- 17. Цілісний педагогічний процес, його структура та характеристика.
- 18.Поняття про педагогічний досвід. Форми і методи узагальнення і впровадження передового досвіду в шкільну практику.
- 19.Факультативи
- 20.Поняття про процес навчання. Двосторонній характер, рушійні сили навчального процесу.
- 22.Контроль, його роль у керівництві і управлінні навчальною діяльністю учнів. Функції, зміст, види контролю.
- 23.Навчальні екскурсії, їх види, призначення, методика проведення.
- 27.Типи уроків і їх характеристика.
- 28.Характеристика методів стимулювання навчально-пізнавальною діяльністю.
- 29.Виховання свідомої дисципліни і культури поведінки учнів.
- 30. Самостійна робота учнів.
- 31.Розробка в педагогіці цілей виховання.
- 34. Завдання, зміст і методи естетичного виховання.
- 54.Завдання, зміст і форми роботи класного керівника.
- Керівництво навчально-виховною роботою в школі. Функції директора і його заступників.
- 41.Характеристика методів організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки.
- 45.Виховання та його роль у всебічному розвитку особистості.
- 47.Завдання, зміст і методи трудового виховання. Його роль у всебічному розвитку особистості.
- 52.Планування роботи в школі: перспективне, річне, поточне.
- 54.Завдання, зміст і форми роботи класного керівника.
- 56.Завдання, зміст, форми фізичного виховання учнів у загальноосвітній школі.
- 58. Виховання як провідний фактор розвитку і формування особистості.
- 59.Система трудового виховання і його зміст у загальноосвітній школі . Види трудової діяльності учнів
- 32.Предмет і завдання педагогіки. Основні категорії педагогіки.
- 13.Єдність освітньої, виховної і розвиваючої функції процесу навчання.
- Закономірності та принципи навчання.
- Об'єктивні закономірності процесу навчання
- Характеристика основних принципів навчання
- 37.Характеристика принципів виховання, їх єдність, взаємозв’язок.
- 4.Структура процесу учіння.
- 48.Спільна виховна робота школи, сім’ї, громадськості.
- 44.Зміст і форми позакласної та позашкільної роботи.
- 40.Формування особистості в колективі. Ознаки і структура колективу
- 10.Проблемне навчання. Керівництво вчителя розвитком самостійності і пізнавальної активності
- 10. Проблемне навчання.
- 32.Предмет педагогіки
- 49. Методи виховання