8. Урок – основна форма організації навчального процесу. Вимоги до сучасного уроку.

Урок – це цілісний, логічно завершений, обмежений у часі, регламентований обсягом навчального матеріалу основний елемент педагогічного процесу, який забезпечує активну й планомірну навчально-пізнавальну діяльність групи учнів певного віку і рівня підготовки, спрямовану на розв'язання визначених завдань 

Функція уроку як організаційної форми навчання полягає у досягненні завершеної, але часткової мети, яка, наприклад, в одному випадку полягає в засвоєнні нового, цілісного змісту, що є частиною більш широкого змісту, в іншому - в частковому засвоєнні матеріалу, на рівні усвідомленого сприйняття і запам'ятовування (закріплення).

У першому випадку структура уроку як цілісної системи повторюватиме структуру навчання як цілісного процесу, у другому — лише частково відобразить цілісний процес навчання. Це означає, що особливості уроку як організаційної форми навчання обумовлені метою і місцем кожного уроку в цілісній системі навчального процесу і питання про те, чи потрібний організаційний момент і який він має бути за змістом, чи завжди потрібне опитування, чи обов'язково давати домашнє завдання, як краще організувати колективну і групову роботу, як врахувати індивідуальні особливості учнів та інші, з позицій аналізу процесу навчання не є суттєвими

Мета уроку в сучасній школі повинна відзначатися конкретністю, чіткістю, логічністю, визначеністю засобів досягнення, трансформацією в конкретні дидактичні завдання. Наприклад, мета уроку "Теорема про три перпендикуляри" досить складна. Для ЇЇ досягнення необхідно продумати і вирішити три найважливіші дидактичні завдання: актуалізувати попередні знання, уміння, навички, безпосередньо пов'язані з темою уроку; сформувати в учнів нові поняття і способи дій; організувати застосування учнями знань і досвіду діяльності з метою формування у них нових навчальних і пізнавальних умінь і навичок, нового досвіду пізнавальної діяльності.

Дидактичні завдання в цілісній структурі уроку є найважливішим і основним засобом досягнення мети і умовою конструювання способу дій як учителя, так і учня. Ієрархію дидактичних завдань уроку можна представити в такому вигляді:

Освітні завдання. Удосконалення змісту освіти: засвоєння знань про Всесвіт і способів діяльності; засвоєння досвіду здійснення типових дій; засвоєння досвіду творчої діяльності; засвоєння системи емоційно-ціннісних відношень.

Розвиваючі завдання. Розвиток психологічних процесів і стану особистості: уваги (стійкості, інтенсивності, концентрації, довільної і мимовільної, обсягу і розподілу та ін.); сприймання(предметності, цілісності, стабільності, винахідливості); мислення (наочно-дійового, образного, теоретичного і практичного, ініціативи, репродуктивної творчості); пам'яті (механічної, оперативної, довільної і мимовільної; відчуттів, уявлень, емоцій, піднесення, індивідуальних особливостей (загальних і спеціальних), волі, вольових якостей; потреб (матеріальних і духовних; інтелектуальних і естетичних відчуттів); формування характеру.

Виховні завдання. Формування системи моральних відношень особистості до світу. Формування ставлення до: а) ідеології і політики (ідейно-політичне виховання); б) суспільства,Батьківщини-України, держави (патріотичне і правове); в) рідного краю, культури, мови (виховання національної самосвідомості); г) людей усього світу (виховання інтернаціоналізму, гуманізму, формування почуття жителя планети Земля, форм планетарного мислення); д) діяльності(громадської, політичної, пізнавальної, праці, формування суспільно-політичної активності, культури навчальної праці, трудове виховання); 

Сучасний зміст освіти та закономірності процесу навчання в цілому та засвоєння, зокрема, визначають ряд неодмінних вимог до уроку, які необхідно враховувати.

1. Урок повинен передбачати не тільки виклад матеріалу, змісту, а й завдання, що припускають застосування засвоєння навчальної інформації на практиці.

2. Частина цих знань повинна бути отримана учнями у процесі самостійного пошуку шляхом рішення пошукових задач наскільки пошук таких знань доступний для учнів відповідного віку, настільки важливі способи діяльності, які учень опановує у процесі пошуку. 3. Виклад навчального матеріалу на уроці може і повинен бути варіативним за своєю структурою. В одних випадках викладається готова інформація у формі пояснення та за допомогою ілюстрацій. В інших випадках матеріал вивчається шляхом постановки вчителем проблеми та розкриття шляхів її доказового рішення.

Виклад навчальної інформації можливий у формі розповіді, лекцій, читання підручника, перегляду діафільмів тощо. Характер викладу визначається внутрішньою структурою, способом побудови цілісного уроку - від пояснювально-ілюстративного до проблемного.

Одна з основних вимог до уроку передбачає його науковість, неодмінною умовою науковості змісту уроку є ознайомлення учнів із доступними для них методами науки.

Істотною стороною уроку є індивідуалізація навчання. Сполучення індивідуалізації навчання із класно-урочною формою колективної роботи - досить нелегка задача. Це, по-перше, використання навчального матеріалу різного ступеня складності, що враховує інтереси та можливості різних категорій учнів, оскільки складний матеріал може виявитись не під силу деяким учням для активного засвоєння, але повинен бути зрозумілий усім. Це, по-друге, доручення учням завдань для самостійної роботи різного ступеня складності, але в такій системі, щоби слабкі та середні учні могли поступово переходити від менш важких завдань до більш складних. Це, по-третє, повернення учнів зі слабкою навченістю до більш складних завдань попередніх тем після вивчення наступних, коли завдання можуть бути вирішені на новому рівні підготовки.

4. Жоден урок не може вирішувати всіх задач навчання, розвитку та виховання учнів. Він є частиною теми, курсу, навчального предмета та взагалі процесу навчання, освіти. Важливо завжди усвідомлювати, яке місце він займає в системі навчального предмета, які його дидактичні, виховні та розвивальні цілі. Урок повинен бути логічною одиницею теми, розділу, курсу. Урок - це педагогічний здобуток, і тому він повинен відрізнятися цілісністю, внутрішнім взаємозв'язком частин, єдиною логікою розгортання діяльності вчителя й учнів.

Дотримуючись основних вимог до уроку, учитель вносить як у здійснення цих вимог, так і у сполучення компонентів уроку своє педагогічне мистецтво, свій методичний почерк, що залежить як від характеру класу, так і від власних індивідуальних рис.

11.Основи програмованого навчання.

Суть програмованого навчання. Розглянемо декілька штрихів з історії виникнення програмованого навчання. Перед військовими США у 1942р. у зв´язку з підготовкою до відкриття другого фронту, виникла проблема масової, швидкої і якісної підготовки молодших офіцерів. Допомогу у вирішенні цього питання надали психологи і педагоги країни, запропонувавши новий вид навчання, якому була дана назва — програмоване.

Знову до цього виду навчання в США повернулися після 1957 р., після запуску першого радянського супутника, коли під тиском гро­мадськості виникла необхідність підвищити якість навчання в ма­совій американській школі.

Необхідно зазначити, що і в радянській школі, як у загально­освітній, так і у вищій, професійній, знаходили своє втілення не тільки ідеї програмованого навчання, а й матеріальне його забезпе­чення.

Програмоване навчання не відміняло класно-урочну систему на­вчання, а було новим кроком розвитку. Воно внесло організуюче на­чало в самостійну роботу тих, хто навчався.

У чому ж суть основної ідеї програмованого навчання? Уявімо собі, що учень вивчає деяку тему з того чи іншого навчального пред­мета. Після вивчення цієї теми (самостійно або з учителем, удома або в класі, у навчальному кабінеті чи аудиторії), щоб перевірити, як він її засвоїв, запропонуємо йому декілька запитань, пов´язаних зі змістом даного матеріалу.

На деякі з них учень дає правильну відповідь, що є сигналом пра­вильного засвоєння знань. А ось на деякі з завдань учень дає непра­вильну відповідь. Що стало причиною того, що учень неправильно зрозумів даний матеріал або взагалі його не зрозумів, не може відтво­рити і не може застосувати. Проаналізувавши весь ланцюг навчаль­них дій учня, як за змістом, так і в процесуальному відношенні, ми не зможемо встановити, коли саме, в який момент процесу навчан­ня, на якій думці учень фактично зупинився у засвоєнні нового ма­теріалу або почав розуміти його неправильно. У кінцевому резуль­таті навчальної діяльності (йдеться про негативний результат) не закладена інформація про те, на якому етапі засвоєння і в якому учень фактично зупинився у своєму русі від незнання до знання. А це означає, що учитель не може йому допомогти, отже, управління процесом засвоєння знань з боку учителя мало ефективне або вза­галі неможливе.

Провідною ідеєю програмованого навчання є формування струк­тури навчального матеріалу, його змісту й обсягу на основі так зва­них елементів інформації.

Зміст кожної теми розбивається на окремі, логічно закінчені ча­стки навчальної інформації — елементи інформації.

Ці елементи інформації розміщуються в певній послідовності, що визначається логікою навчального змісту. Якщо учень виконав певні навчальні дії, спрямовані на засвоєння даного елементу, йому про­понується завдання, на яке він має дати відповідь. Це завдання за змістом відповідає тільки даному елементу інформації.

Учневі дається декілька варіантів відповіді, серед яких один пра­вильний. Якщо він вибрав правильний варіант, йому дозволяється приступити до засвоєння наступного елементу інформації. Якщо вибір відповіді був неправильним, тобто якщо учень вибрав непра­вильну відповідь, йому пропонують ще попрацювати над цим еле­ментом або пропонують звернутися до таких джерел інформації (підручник, додаткова література), які можуть допомогти правиль­но зрозуміти даний елемент знань.

Після повторної, але вже правильної відповіді, учень приступає до наступного елементу інформації.

Дії учня щодо засвоєння елементу інформації, включаючи і по­шук відповіді на запитання, називають кроком. Тому програмоване навчання за своїм характером — це покрокове навчання.

Нині програмоване навчання можна організувати на якісно ви­щому рівні, оскільки для цього великі можливості має сучасна ком­п´ютерна техніка. Однак, суть цього виду навчання залишається без змін.

Які ще особливості програмованого навчання? Якщо кожен учень має навчальну програму вивчення будь-якої теми, то працюючи з нею, він освоює навчальний матеріал у тому темпі, який обумовлений його природними задатками і наявним рівнем знань, умінь і навичок з даного навчального предмета. Та­ким чином, програмоване навчання забезпечує не тільки самостійне опрацювання матеріалу, а й враховує індивідуальні особливості кож­ного учня. Це означає, що воно відкриває винятково великі можли­вості для здійснення внутрішньої диференціації навчання.

Вивчення деякого обсягу навчальної інформації складається з трьох основних процесів: доведення інформації до учнів (студентів) — лекція, розповідь, демонстрування; самостійного осмислення цієї інформації (самостійне повторення, з´ясування, запам´ятовування, розв´язання практичних задач, вироблення практичних навичок); контролю ступеня засвоєння цієї інформації.

Усім цим процесом керує вчитель (викладач). Чим менший об­сяг переданої інформації і чим частіше здійснюється контроль, тим дієвіше управління процесом навчання. Проте обсяг елемента інфор­мації не має бути дуже малим. Він повинен дати поживу для само­стійної роботи, для обдумування сутності переданої інформації і можливості власних висновків. Як стверджують психологи, опти мальна кількість кроків при програмованому навчанні 14 — 15. Дуже велика їх кількість (60 — 80), як і дуже мала (3 — 6), не сприяє найк­ращому засвоєнню матеріалу.

Упровадження програмованого навчання породжує низку запи­тань такого плану: чи не може машинна програма, програмоване на­вчання відтіснити на задній план учителя і, отже, звести його роль до мізерної.

Комп´ютер, будь-яка програмована машина — це лише засоби, які допомагають учителеві організувати навчальний процес, живого вчительського спілкування з учнем ніхто і ніщо не замінить.

Психолого-педагогічна наука стверджує, що програмоване на­вчання є особливим видом навчання, яке має великі можливості для здійснення індивідуалізації навчального процесу і реалізації ідеї внутрішньої диференціації, воно:

• забезпечує активізацію навчального процесу;

■ програмовані посібники вносять організуюче начало в само­стійну роботу із засвоєння нового матеріалу, особливо великі мож­ливості для здійснення такого виду навчання має комп´ютерна тех­ніка;

■ створює великі можливості для організації самостійної робо­ти, самоконтролю, самовираження, самореалізації в навчанні.

Алгоритми у навчанні. Навчання із застосуванням алгоритмів є різновидом програмованого навчання. Головними засадами такого навчання є певні моделі мисленнєвих процесів або певні послідов­ності розумових дій, що забезпечують успішне вирішення навчаль­них завдань.

При такому навчанні засвоєння знань йде шляхом послідовного виконання однієї за другою логічно взаємозв´язаних операцій. Од­ним із завдань, які розв´язує учитель, використовуючи алгоритми у навчанні, є забезпечення засвоєння самого алгоритму і навчання учнів застосовувати його в конкретних навчальних ситуаціях. Як свідчить психологічна теорія, засвоєння алгоритму, осмислення його дій і всього алгоритму у цілісності відбувається одночасно з його за­стосуванням у конкретній навчальній ситуації. Зрозуміло, що вико­ристання алгоритму є виправданим на перших порах засвоєння ма­теріалу — на рівні розпізнавання і на репродуктивному рівні. На інших, вищих рівнях засвоєння потрібні інші методи, інші техно­логії навчання. Нижче на схемі показано дію алгоритму при вивченні однієї із граматичних тем.

Підсумок. Провідною ідеєю програмованого навчання є формуван­ня структури навчального матеріалу, його змісту і обсягу на основі еле­ментів інформації. Зміст кожної теми розбивається на окремі, логічно закінчені частки інформації, елементи інформації. Ці елементи розмі­щуються в певній послідовності, що визначається логікою навчально­го змісту. Дії учня щодо засвоєння елементу інформації називають кро­ком. Здійснивши крок, учень відповідає на запитання, сформульоване для даного кроку, шляхом вибору правильної відповіді. При правильній відповіді програма дозволяє йому перехід до наступного кроку, при неправильній — учень опрацьовує той самий елемент змісту. Програ­моване навчання має великі можливості для здійснення індивідуалі­зації навчання. Можливості цього навчання істотно розширилися у зв´язку із застосуванням комп´ютерів у навчанні. Окремим видом про­грамованого навчання є навчання із застосуванням алгоритмів.