22.Контроль, його роль у керівництві і управлінні навчальною діяльністю учнів. Функції, зміст, види контролю.

У широкому сенсі контроль означає перевірку чого-небудь. У кібернетичній виставі контроль розглядається як принцип зворотного зв’язку, характерного для управління саморегульованою системою. Контроль за навчальною діяльністю учнів забезпечує зовнішній зворотний зв’язок (контроль, що виконується вчителем) і внутрішній зворотний зв’язок (самоконтроль учня).

Зворотний зв’язок служить підставою для внесення необхідних корективів в процес навчання, для вдосконалення його вмісту, методів і форм організації, керівництва і управління навчально-пізнавальною діяльністю учнів. Контроль є складовою частиною, компонентом процесу навчання, органічно пов’язаним з вивченням програмного матеріалу, його осмисленням, закріпленням і застосуванням, формуванням навичок і умінь.

Планомірне здійснення контролю дозволяє вчителеві привести в систему засвоєний школярами за певний період матеріал, виявити успіхи в ученні, пропуски і недоліки в знаннях, уміннях і навиках в окремих учнів і у всього класу в цілому, визначити якість засвоєння пройденного. Об’єктивний аналіз результатів контролю за навчальною діяльністю учнів служить для вчителя і керівників школи основою визначення стану навчально-виховної роботи і заходів, необхідних для її вдосконалення. Контроль, здійснюваний вчителем, у поєднанні з самоконтролем дає можливість кожному учневі бачити результати учення і приймати заходи до усунення виявлених недоліків.

Контроль має важливе освітнє і розвиваюче значення, сприяючи всебічному вивченню школярів вчителем, розширенню, поглибленню і вдосконаленню знань, умінь і навичок, розвитку пізнавальних інтересів учнів. Кожен учень, активно беручи участь в процесі контролю, не лише відповідає на питання вчителя і виконує його завдання, а й осмислює відповіді своїх товаришів, вносить до них корективи, виконує додаткову роботу над недостатньо засвоєним матеріалом.

Контроль в процесі навчання характеризується також значним виховним значенням, оскільки він підвищує відповідальність за виконувану роботу не лише учнів, а й учителів, привчає школярів до систематичної праці й акуратності у виконанні навчальних завдань, формує у них позитивні етичні якості і колективістські стосунки, створює здорову громадську думку.

Комплексне використання всіх функцій контролю за навчальною діяльністю учнів врешті решт направлено на підвищення якості навчання і виховання школярів.

У перші роки роботи радянської школи контроль, здійснюваний вчителем, деколи замінювався різними видами колективного самоконтролю учнів, причому у низці випадків за відповіддю або звіту одного учня визначалася результативність роботи всього колективу (бригади або класу). .

Теорією і практикою навчання встановлені наступні педагогічні вимоги до організації контролю за навчальною діяльністю учнів:

1. Індивідуальний характер контролю, що вимагає здійснення контролю за роботою кожного учня, за його особистою навчальною діяльністю, не допускає підміни результатів навчання окремих учнів підсумками роботи колективу (групи або класу), і навпаки.

2. Систематичність, регулярність проведення контролю на всіх етапах процесу навчання, поєднання його з іншими сторонами навчальної діяльності учнів.

3. Різноманітність форм проведення, що забезпечує виконання навчальної, розвиваючої і виховної функцій контролю, підвищення інтересу школярів до його проведення і результатів.

4. Всебічність, яка полягає в тому, що контроль має охоплювати всі розділи навчальної програми, забезпечувати перевірку теоретичних знань, інтелектуальних і практичних умінь і навичок учнів.

5. Об’єктивність контролю, що виключає навмисні, суб’єктивні і помилкові оцінні думки і виводи вчителя, засновані на недостатньому вивченні школярів або упередженому відношенні його до деяких з них.

6. Диференційований підхід, що враховує специфічні особливості кожного навчального предмету і окремих його розділів, а також індивідуальні якості учнів, вимагає застосування відповідно до цих особливостей різної методики проведення контролю і педагогічного такту вчителя.

7. Єдність вимог вчителів, що здійснюють контроль за навчальною роботою учнів в даному класі.

Дотримання вказаних вимог забезпечує надійність контролю і виконання ним своїх завдань в процесі навчання.

Зміст контролю визначається дидактичними завданнями на різних етапах навчання, специфікою навчальних предметів, рівнем підготовки і розвитку учнів. Дуже важливо, аби контроль, як це інколи спостерігається в практиці роботи шкіл не зводився виключно до перевірки знань учнів шляхом простого відтворення одержаної школярами від учителя або з підручників інформації. В процесі контролю велике значення має комплексна перевірка всієї навчальної діяльності учня, у тому числі динаміки його загального розвитку, формування загально-навчальних і спеціальних умінь і навичок, активності, пізнавальних інтересів, творчих здібностей.

У середній загальноосвітній школі, що здійснює загальноосвітню і політехнічну підготовку учнів, основними видами контролю за навчальною діяльністю учнів є поточний, періодичний і підсумковий контроль.

Поточний контроль здійснюється вчителем у ході повсякденної навчальної роботи, в основному на уроках. Цьому вигляду контролю зазвичай передує ретельне ознайомлення вчителя з успіхами учнів в засвоєнні раніше пройденого матеріалу і загальним рівнем підготовленості учнів (на основі уважного вивчення письмових та інших робіт школярів, даних з класних журналів, проведення бесід з вчителями, які раніше працювали або тепер працюють в даному класі, відвідини уроків своїх колег в тому класі, де належить працювати). Поточний контроль проводиться за допомогою систематичного спостереження вчителя за роботою класу в цілому і кожного учня окремо, перевірки знань, умінь і навичок, що набувають учні в ході вивчення нового матеріалу, його повторення, закріплення і практичного застосування.

Цей вигляд контролю має велике значення для стимулювання в учнів прагнення до систематичної самостійної роботи над виконанням класних і домашніх завдань, підвищення інтересу до навчання і відчуття відповідальності за доручену справу.

Періодичний контроль проводиться зазвичай після вивчення логічно закінченої частини, розділу програми або в кінці навчального періоду (чверті або півріччя) з врахуванням даних поточного контролю. Він полягає в перевірці навчальної діяльності школярів щодо освоєння порівняно більшого обсягу матеріалу.

Підсумковий контроль здійснюється в кінці кожного навчального року, а також по закінченні курсу навчання у дев’ятирічній і середній школі з обов’язковим обліком результатів поточного і періодичного контролю.

Методи контролю – це способи, за допомогою яких визначається результативність навчально-пізнавальної діяльності учнів і педагогічної роботи вчителя. Одним з основних методів контролю є планомірне, систематичне спостереження, що проводиться вчителем, за навчальною роботою учнів на уроках і поза уроками. Дані такого спостереження дозволяють встановити відношення учня до своїх навчальних обов’язків, його сильні і слабкі сторони, пропуски в знаннях, здійснити індивідуальний підхід шляхом застосування різних методів навчання і виховання учнів, перевірки знань, умінь і навичок.

У зв’язку з тим, що підсумки спостережень за учнями нелегко утримати в пам’яті, вчителі ведуть спеціальні записи в особистих зошитах або щоденниках, які сприяють об’єктивному визначенню динаміки розвитку і підготовки учнів.

Разом із спостереженнями широко застосовуються усні, письмові і практичні методи контролю, іспити і (в меншій мірі) заліки. До методів усного контролю відносяться: опитування учнів, контрольне читання карти, креслення, технічної або технологічної документації. В процесі формулювання контрольних питань під час усного опитування вчителеві слід передбачити можливість здобуття у відповідях учнів вичерпної інформації як про рівень придбаних і засвоєних знань, так і про уміння оперувати ними, про опанування логічних прийомів мислення (аналізу і синтезу, доказу, аналогії і зіставлення, індукції та дедукції й ін.).

Методи письмового контролю характеризуються високою економічністю в часі, проявом учнями великої самостійності, можливістю одночасного виявлення загальної підготовленості всього класу і кожного учня окремо. Порівняно з усними методами письмовий контроль відрізняється індивідуальним характером виконання завдань і наявністю певних труднощів в організації і проведенні, а також необхідністю витрати значного часу вчителем на перевірку виконаних учнями робіт.

Основними методами письмового контролю є диктанти і виклади, класні і домашні твори, письмові відповіді на питання, вирішення різних завдань і вправ. Домашні письмові роботи, твори, реферати, дозволяють економити час уроку, не дають вчителеві можливості встановити міру самостійності виконання учнями, що знижує цінність цих робіт для контролю і обумовлює застосування їх головним чином в навчальних цілях. Крім того, виконання учнями домашніх робіт вимагає значних затрат часу і тому має чітко плануватися, з тим аби не викликати перевантаження школярів.

У процесі проведення письмових контрольних робіт в класі самостійність виконання їх учнями забезпечується варіативністю завдань, спостереженням вчителя за роботою учнів, а головне – створенням в класі здорової суспільної думки і формуванням відчуття високої відповідальності й свідомості, що виключають несумлінне відношення деяких учнів до виконання письмових робіт (списування, використання підказок, шпаргалок тощо).

Позитивну психологічну і стимулюючу дію мають письмові завдання творчого характеру, в процесі виконання яких учням дозволяється користування підручниками, довідниками, словниками, картами, таблицями й іншими навчальними посібниками.

З метою скорочення часу на виконання деяких видів письмових контрольних робіт практикується застосування програмованих засобів: посібників з друкарською основою, в яких учням пропонується заповнити пропуски (словами, літерами, знаками, цифрами), що є там, вибрати одну з не скількох відповідей, що наводяться, на поставлене питання, підкресливши або відзначивши його, перфокарти й ін. Застосування таких посібників значно полегшує роботу учнів і перевірку виконаних завдань вчителем. Необхідно лише мати на увазі, що використання програмованих засобів контролю знижує творчі можливості завдань для учнів у процесі виконанні. Методи практичного контролю переслідують завдання перевірки умінь і навичок учнів і застосування засвоєних ними знань. До таких методів відносяться: вирішення експериментальних завдань з математики, фізики, хімії, біології, трудового навчання і деяким інших предметів, постановка і проведення нескладних дослідів, спостережень, окремих операцій в шкільних навчальних майстернях навчально-виробничих комбінатах і учнівських виробничих бригадах, виконання дослідної роботи на пришкільних ділянках. У цю групу входять також методи графічного контролю, за допомогою яких перевіряється виконання учнями креслень, схем, графіків, діаграм тощо. Як і інші методи контролю, письмова перевірка навчальної діяльності учнів органічно поєднується з іншими сторонами процесу навчання.

Екзамени проводяться з метою підсумкової перевірки навчальної роботи учнів, служать засобом державного контролю за роботою вчителів і шкіл. Підготовка до іспитів забезпечує повторення і систематизацію вивченого матеріалу, виступає як дієвий мотив навчання школярів. У той самий час не можна не враховувати, що підготовка до іспитів і їх проведення вимагають від учнів затрати значних зусиль і високої нервової напруги. В цілях усунення перевантаження учнів у сучасній середній загальноосвітній школі екзамени проводяться лише у випускних класах дев’ятирічної і середньої школи з основних предметів.

Заліки проводяться в старших класах масової загальноосвітньої школи з окремих розділів програми з врахуванням результатів поточного контролю.

Заліки сприяють ґрунтовному вивченню всіх розділів навчальної програми, оскільки учні піддаються перевірці з кожної теми. Ускладнює застосування заліків необхідність затрати на їх проведення значного додаткового часу.

Творча педагогічна думка українських дидактів і передових вчителів наполегливо вивчає шляхи вдосконалення і підвищення ефективності екзаменів і заліків в середній загальноосвітній школі.