18.Поняття про педагогічний досвід. Форми і методи узагальнення і впровадження передового досвіду в шкільну практику.
. Педагогічний досвід — сукупність знань, умінь і навичок, здобутих учителем у процесі навчально-виховної роботи.
Він є важливим елементом загальної культури педагога, в якій відображаються знання, вміння, навички та індивідуальні риси його особистості, постійно розвиваючись, збагачуючись протягом усієї педагогічної діяльності. Оновлюваність педагогічного досвіду зумовлена постійними змінами у практичній педагогічній діяльності та освітніх надбаннях педагога.
Педагогічний досвід учителя є підґрунтям, на якому зростає його педагогічна майстерність. Водночас він є і джерелом розвитку педагогічної науки. Це своєрідний пробний камінь під час експерименту, перевірки істинності теорій, концепцій, прогнозів тощо. Аналіз результатів експериментальної роботи, тобто спеціально організованого педагогічного досвіду, дає змогу довести істинність чи неправомірність теоретичного знання, перевірити оптимальність рішень, вірогідність прогнозів та ін.
Здобуті під час навчання у вищих педагогічних закладах знання тільки у шкільній практиці стають гнучкими і глибокими, оптимізуючи педагогічні дії вчителя. У процесі педагогічної діяльності досвід осмислюється, оновлюється, спираючись на психолого-педагогічну науку. Активізує і вивчення чужого досвіду, порівняння його з власним.
Педагогічний досвід повинен виражатися в технології навчально-виховного процесу, виявленні взаємозалежності його компонентів.
Передовий педагогічний досвід — творче, активне засвоєння і реалізація вчителем у практичній діяльності засобів і принципів педагогіки з урахуванням конкретних умов, особливостей дітей, учнівського колективу і особи вчителя.
Передусім він спрямований на розв'язання актуальних проблем навчально-виховного процесу школи, зокрема на сучасному етапі — використання комп'ютерної техніки у навчальному процесі, формування правової культури школяра, виховання підприємливості молодої людини та ін. Для передового педагогічного досвіду характерною є новизна, яка виокремлює його з маси позитивної діяльності педагогів. Досвід можна вважати передовим тільки за умови, що він забезпечує високі результати навчально-виховної діяльності вчителя, які мають бути не випадковими, а наслідком застосування продуманої системи навчання й виховання.
Важливим його показником є стабільність. Це означає, що результативність навчання і виховання мають бути перевірені часом. Перспективність передового педагогічного досвіду передбачає, що він «працює» й у практичній діяльності інших педагогів, його можна поширювати, втілювати в життя.
Розрізняють передовий педагогічний досвід новаторський і зразковий.
Новаторському досвіду властиві оригінальність, новизна. Досвід педагога-новатора, що має експериментальний характер, називають дослідницьким. Якщо йдеться про вдосконалення форм, методів, засобів навчання і виховання на основі творчого їх використання, то такий досвід називають раціоналізаторством.
Зразковий досвід — це сумлінна діяльність учителя, який уміло використовує досягнення педагогічної науки, методичні рекомендації вчених, методистів, досвід інших педагогів, і на цій основі його навчально-виховна робота є зразком для інших.
У час кардинальних політичних, соціальних та економічних змін, що відбуваються в українському суспільстві, зростає роль педагогічної науки. Вона визначає мету і зміст, форми й методи виховання та підготовки підростаючого покоління до життя і праці, впливає на розвиток й удосконалення національної школи та освіти. У період розбудови національної школи розробка теоретичних проблем виховання і навчання, практичних шляхів підвищення якості навчально-виховного процесу повинні якнайповніше задовольняти потреби практики.
Говорячи про необхідність впровадження у практику роботи школи результатів педагогічних досліджень, залучення вчителів до наукових пошуків, педагог А. Фурман зазначив: "За пересічний, а то й низький рівень навчання у загальноосвітній школі відповідальність несуть передовсім наші науковці, вчені. Школа, яка будує свою роботу на інструкціях чи наказах, ніколи не стане тією соціальною інституцією, в лоні котрої гартується нова продуктивна сила. Шлях до школи XXI століття - через фундаментальний експеримент за участю в ньому творчо мислячого наукового потенціалу країни"1.
Впровадження в практику досягнень педагогічної науки передбачає оволодіння широким загалом учителів, вихователів і керівників шкіл результатами нових педагогічних досліджень, розробленими на їх основі практичними рекомендаціями і методикою їх застосування. Втілити ідеї педагогічної науки в практику діяльності можуть як окремий педагог (учитель навчального предмета, класний керівник, вихователь, директор школи чи його заступник), так і група осіб (методичне об'єднання класних керівників або вчителів навчального предмета), цілий педагогічний колектив.
Конкретні досягнення запроваджуються в практику такими етапами: підготовка науково-методичних рекомендацій і розробка необхідної документації для працівників школи; проведення інструктивно-методичних нарад з керівництвом школи і активом учителів; розподіл функцій між усіма учасниками; надання оперативної допомоги керівництву школи у плануванні й проведенні методичного навчання і самоосвіти вчителів з впроваджуваної проблеми; чітке визначення основних етапів впровадження і пов'язаного з ним методичного навчання, щоб воно стало доступним для вчителів; проектування системи заходів морально-психологічного стимулювання працівників школи, які беруть участь у цьому процесі; оперативний контроль за впровадженням, виявлення типових труднощів і недоліків, внесення коректив до методичних матеріалів, змісту методичного навчання, до темпу і етапів впровадження; аналіз результатів впровадження в кінці навчального року і накреслення нових перспектив роботи над цією темою.
Досвід переконує, що не все нове, навіть явно позитивне, педагогічний колектив сприймає з ентузіазмом. Адже завжди знайдуться вчителі, які на будь-які новації дивляться з недовірою, дехто - скептично, а дехто не бажає нічого змінювати у своїй діяльності. Тому потрібно переконати педагогічний колектив у їх доцільності, показавши: зумовленість цих педагогічних ідей суспільними потребами, вимогами, які ставляться перед школою; яких результатів у навчанні та вихованні буде досягнуто; як втілення позначиться на розв'язанні інших навчально-виховних завдань; вплив нововведень на вдосконалення і раціоналізацію праці вчителів та учнів; наступність нових ідей з уже наявними у шкільній практиці, передусім у передовому досвіді вчителів, що доведе можливість використання їх у цій школі; результати досвіду інших шкіл, які успішно втілюють цю наукову ідею; порівняльні діаграми, схеми, таблиці, що доводять ефективність нових прийомів роботи.
На сучасному етапі розвитку педагогічної науки доцільно запровадити в практику навчально-виховної роботи школи такі педагогічні новації: шляхи оптимізації навчально-виховної роботи; диференційоване навчання; методику попередження і подолання педагогічної занедбаності учнів та ін. Однією з форм упровадження є так звані авторські школи.
- Характеристика основних форм методичної роботи в школі. Самоосвіта і виховання вчителя.
- 2. Характеристика методів організації навчально-пізнавальної діяльності.
- 3.Диференційований підхід у навчанні. Врахування індивідуальних особливостей учнів.
- Поняття диференційованого підходу у вихованні та навчанні
- 4.Структура процесу учіння.
- 8. Урок – основна форма організації навчального процесу. Вимоги до сучасного уроку.
- 8. Урок – основна форма організації навчального процесу. Вимоги до сучасного уроку.
- 12. Взаємозв’язок загальної, політехнічної і професійної освіти.
- Характеристика методів контролю і самоконтролю у навчанні.
- 17. Цілісний педагогічний процес, його структура та характеристика.
- 18.Поняття про педагогічний досвід. Форми і методи узагальнення і впровадження передового досвіду в шкільну практику.
- 19.Факультативи
- 20.Поняття про процес навчання. Двосторонній характер, рушійні сили навчального процесу.
- 22.Контроль, його роль у керівництві і управлінні навчальною діяльністю учнів. Функції, зміст, види контролю.
- 23.Навчальні екскурсії, їх види, призначення, методика проведення.
- 27.Типи уроків і їх характеристика.
- 28.Характеристика методів стимулювання навчально-пізнавальною діяльністю.
- 29.Виховання свідомої дисципліни і культури поведінки учнів.
- 30. Самостійна робота учнів.
- 31.Розробка в педагогіці цілей виховання.
- 34. Завдання, зміст і методи естетичного виховання.
- 54.Завдання, зміст і форми роботи класного керівника.
- Керівництво навчально-виховною роботою в школі. Функції директора і його заступників.
- 41.Характеристика методів організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки.
- 45.Виховання та його роль у всебічному розвитку особистості.
- 47.Завдання, зміст і методи трудового виховання. Його роль у всебічному розвитку особистості.
- 52.Планування роботи в школі: перспективне, річне, поточне.
- 54.Завдання, зміст і форми роботи класного керівника.
- 56.Завдання, зміст, форми фізичного виховання учнів у загальноосвітній школі.
- 58. Виховання як провідний фактор розвитку і формування особистості.
- 59.Система трудового виховання і його зміст у загальноосвітній школі . Види трудової діяльності учнів
- 32.Предмет і завдання педагогіки. Основні категорії педагогіки.
- 13.Єдність освітньої, виховної і розвиваючої функції процесу навчання.
- Закономірності та принципи навчання.
- Об'єктивні закономірності процесу навчання
- Характеристика основних принципів навчання
- 37.Характеристика принципів виховання, їх єдність, взаємозв’язок.
- 4.Структура процесу учіння.
- 48.Спільна виховна робота школи, сім’ї, громадськості.
- 44.Зміст і форми позакласної та позашкільної роботи.
- 40.Формування особистості в колективі. Ознаки і структура колективу
- 10.Проблемне навчання. Керівництво вчителя розвитком самостійності і пізнавальної активності
- 10. Проблемне навчання.
- 32.Предмет педагогіки
- 49. Методи виховання