4. Типи та функції колективу

Існують різні типи колективів: робітників, службовців, армійсь-кий, дитячий, студентський колектив та інші.

На думку А.В. Власенко, студентство – це соціальна спільнота, яка характеризується особливими умовами життя, праці, побуту, пове-дінкою та психологією. Оволодіння знаннями, вміннями та навичками, підготовка до майбутньої професійної діяльності є для студентів голов-ним завданням. Студентство, як справедливо стверджує В.Т. Лісов-ський, це молоді люди приблизно одного віку, яким властиві нестійкий матеріальний стан, незначний життєвий досвід, відсутність у більшості власної сім’ї, добре розвинене почуття колективізму, комунікабель-ність, гумор, оптимізм, потреба у спілкуванні та належності до групи.

Студентська група – це спільнота, яка відрізняється від тру-дових та військових колективів, згуртованість яких активно вивчалась. Студентська група відрізняється за віковим та кількісним складом, соціально-демографічними характеристиками. Від робітничої бри-гади студентська група відрізняється тим, що віддалений мотив у діяльності робітників згуртовує їх, а в студентській групі, і за нашими спостереженнями, віддалений мотив – стати кваліфікованим фахів-цем – діє слабше порівняно з ближнім мотивом – отримати залік, скласти іспит. Крім того, основна діяльність студентів – навчальна, а вона передбачає більшу свободу, ніж діяльність робітника чи військо-вого. В трудовому колективі можна підібрати людей за психологічною сумісністю, що сприяє гуртуванню, а в студентській групі – ні. Сту-дентство характеризується особливими умовами життя, праці та побуту, а також ініціативністю і мобільністю. Останнім часом в студентському середовищі зростає соціальна, інтелектуальна диференціація, поси-люється конкуренція, що ускладнює роботу з гуртування.

Інтерес вчених до студентських колективів помітно зріс в кінці 70-х – на початку 80-х років ХХ століття. Саме на цей період при-падає найбільша кількість праць з формування колективів академічних груп. Формування та гуртування колективу – близькі за значенням, але не тотожні поняття. Формування колективу включає його гур-тування. На думку вчених, згуртованість – це один з показників рівня розвитку малої групи як колективу. Ми погоджуємось з О.С. Черни-шовим, та з іншими авторами – А.В. Петровським, Є.С. Кузьміним, Є.В. Шороховою, Л.І. Уманським, які вважають, що згуртованість – не єдиний показник, за яким дифузна група відрізняється від колективу. Важливими показниками виступають також спрямованість групи, ор-ганізованість, психологічна єдність, психологічний клімат колективу, а також непсихологічні параметри розвитку даної спільності – резуль-тативність діяльності, ефективність спільної праці тощо.

Функції колективу:

а) організаторська – сам керує своєю суспільно корисною діяльністю;

б) виховна – стає носієм моральних переконань;

в) стимулювання – сприяє формуванню морально цінних сти-мулів усіх суспільно корисних справ, регулює поведінку своїх членів, їх взаємовідносини.

Закони життя колективу: у А.С. Макаренка стиль і тон взаємо-відносин в колективі виражався: а) мажор – постійна бадьорість, го-товність вихованців до дії; б) почуття власної гідності, що витікає з уявлення про цінність свого колективу, гордість за нього; г) активність, що проявляється в готовності до впорядкованої ділової і ігрової дії; е) звичка до стриманості в рухах, слові, в проявах емоцій. Основним законом життя колективу є рух – форма його життя, зупинка – форма його смерті.