66. *******Архітектура країн Європи 2 пол. Хіх – поч.. Хх ст.

В архітектурі кін. ХІХ – поч.. ХХ ст. спостерігається поява нових форм, застосуванні нових матеріалів. Змінилася вся концепція цього видутворчості. Досі при проектуванні на першому плані стояли завданняестетичні,світоглядні, тепер же головним призначенням архітектури стає найраціональніше вирішення практичних, функціональних завдань. В архітектурі, як і вживописі,літературі,музиці, пошуки нового стилю почалися на рубежі століть у рамкахмодернізму. Спочатку вони були вираженням ідейного протесту проти колишніх форм і відстоюванням права на індивідуальну творчість.Авангардизмполягав у чисто зовнішньому спрощенні форм, відмові від традиційних декоративних прикрас, матеріалів.

Справжня архітектурна революція пов'язана з оформленням у 20-тірокифункціоналізмуяк провідного напряму. Він утвердив такий основний принцип: «форма іде за функцією». Ключовою фігурою, чия творчість визначила магістральні шляхи розвитку будівництва у ХХ столітті, став архітектор надзвичайної інтелектуальної і художньої сили —Ле Корбюз'є. У своїх численних яскравих теоретичних роботах він сформулював принципи функціоналістської архітектури: 1)колони, що підіймаютьбудинокнад землею; 2) сад на даху; 3) вільний план; 4) горизонтальневікно; 5) вільнийнавісний фасад. Ле Корбюз'є розробив і застосував революційний принцип у техніці будівництва: він всю системукаркасуспорудизвів до двох елементів —опориіперекриття. Таким чином, для внутрішнього планування відкривався повний простір. Це рішення також розкривало широкі можливості длямасового будівництва. Функціоналізм виявився настільки співзвучним і з новими естетичними запитами, і з новими технологічними можливостями, що став основою міжнародного стилю, який оформився на кінець 20-х років. У його рамках органічно розкрилися можливості будівельного матеріалу сторіччя —залізобетону. Певна національна своєрідність, відмінності архітектурних шкіл існують в межах міжнародного стилю. Він був типовим дляамериканської архітектуриНью-Йорказ йогохмарочосами, зосередженими наМангеттені. Найзнаменитішіадміністративні будівлі— цеЕмпайр Стейт Білдинг(398 м висотою) і комплекс хмарочосівРокфеллер-центр.

У Радянському Союзіотримав популярність близький за духом напрям —конструктивізм (тобто конструкція— основа усього архітектурного рішення). У другій половині сторіччя зростає взаємозв'язок архітектури імістобудуваннязагалом. З'являютьсязбірні,пневматичні конструкції,синтетичні матеріали. На зміну традиційним художнімремесламприйшовдизайн. Дуже багато прихильників знаходить собі техніцизм — особливо при будівництві багатоповерхових будівель, але він все одно не домінує, а співіснує з безліччю різних шкіл і напрямів, в тому числі тих, які відроджують традиційні стилі (наприклад,класицизм).

Примушує задуматися над перспективами архітектури у наступному сторіччі такий факт. За опитуванням архітекторів — учасників дуже престижної будівельної виставки у Лас-Вегасіу1999, були названі 10 найвидатніших споруд ХХ ст. Більшість споруд, які потрапили до списку, виділяються не своїми естетичними перевагами, а масштабами і складністю конструкцій. На першому місці виявивсяЄвротунельпід протокоюЛа-Манш. Були також названіПанамський канал,федеральна система автомобільних доріг США,Асуанська гребля,міст через протоку Золоті воротауСан-Франциско. Єдиний виняток становила будівляСіднейського оперного театру.

67. ****Стиль «модерн» в архітектурі та мистецтві Європи. Моде́рн (від фр. moderne — новітній, сучасний) — стильовий напрям в мистецтві (переважно в архітектурі, образотворчому й декоративно-ужитковому мистецтві) кінця XIX — початку ХХ століття. У Бельгії й Франції — «ар-нуво», у Німеччині — «югендштиль», в Італії — стиль ліберті, в Великобританії — modern style, у США — стиль Тифера.

Основними його елементами є використання синусоїдальнихліній, стилізованих квітів, язиків полум'я, хвилястих ліній, запозичених в природі.

Модерн постав на противагу домінуючому на той час історицизмовіяк мистецтво молодих людей. Звідси походить німецький варіант назви  «стиль молоді».

Прагнучи створити новий стиль, представники модерну відмовлялися від історичних запозичень стилю еклектики, використовували умисно примхливі, мінливі форми, вигадливі лінії, принципи асиметрії і вільного планування, нові технічні та конструктивні засоби для створення незвичайних, підкреслено індивідуалізованих будівель, де всі рішення підпорядковані єдиному образно-символічному задумі й орнаментальному ритмові.

Головні представники: художники Густав Клімт, Обрі Бердслі, Тіффані Луїс Комфорт, Альфонс Муха, Фердинанд Годлер; архітектори Віктор Орта, Антоніо Ґауді,Федір Шехтель,Петро Бойцов, Чарльза Ренні Макінтоша. Українські: архітекториГородецький Владислав Владиславович,Артинов Григорій Григорович,Тадеуш Обмінський, архітектор-будівничийЛевинський Іван Іванович, скульптор зі ЛьвоваЮліан Марковський, художникиМодест Сосенко,Юліан Буцманюк,Олена Кульчицька.

Важливу роль в популяризації та розповсюдженні стилю сецесії зіграли саме міжнародні виставки та будівництво виставкових павільйонівв нових формах. Масова забудова деяких вулиць чи районів створила нове архітектурне середовище в історичних містах, серед яких - Париж, Мілан, Барселона, Манаус, Відень, Петербург, Берлін, Москва, Львів, Рига, Київ, Прага, Харків,ВінницяЧернігів тощо

Звернення до хвилястих, природніх форм стало найхарактернішою ознакою стилю, хоча повної відмови від прямокутних об'ємів в архітектурі досягти не вдалося. В архітектурі модерну широко використовували як дерево(дерев'яний модерн), так і звичайну та глазуровануцеглу,бетон, металеві конструкції,скло, їх комбінації. Дерев'яний модерн переважав в будівництві заміських помешкань та дач. Одним з перших, хто почав працювати в стилі сецесія, бувархітекторВіктор Орта. Дещо компромісні позиції займав архітекторФедір Шехтель, який широко використовував як елементи історичних стилів(готики,класицизму), так і елементи стилю сецесії та нові будівельні матеріали.

Найбільш незвичні, сміливі зразки стилю сецесія створив каталонський архітектор Антоніо Гаудів містіБарселона, що став відомим буржуазним центром в Іспанії.

У декоративно-ужитковому мистецтві доби сецесії справжній розквіт пережили: вироби зі скла та вітраж, меблі, дрібна металева пластика, ковальство, ювелірство, книжковий декор, театральнаафіша, дизайн інтер'єрів.

.