Розділ 4 самостійнА та індивідуальнА роботА студентів

В сучасних умовах все частіше ставиться питання про нову якість освітнього процесу, здатну забезпечити нарощування науково-технічного потенціалу суспільства, формування адекватної кадрової структури для розвитку економіки і сфери послуг, підвищення конкурентної здатності випускників вищих навчальних закладів на сучасному ринку праці.

Основне завдання подальшого розвитку вищої освіти полягає не стільки у наданні студентам максимуму наукової інформації, скільки у формуванні здібностей до творчого мислення. Сутність творчого мислення, може бути розкрита через такі особливості: оригінальність і незвичність висловлюваних ідей, прагнення до інтелектуальної новизни у вирішенні проблеми, здатність бачити предмет (можливості його використання) під новим кутом зору і продукувати ідеї у невизначеній ситуації. Завдячуючи цим властивостям, реалізується творча діяльність людини у різних сферах її професійних і непрофесійних інтересів.

Не у кожного студента виявляються природжені здібності до творчого самовиявлення, тому правомірним є питання про створення сприятливих умов для розкриття творчого потенціалу, зокрема, у процесі навчання.

Творче мислення, залежить від суб’єктивних якостей особистості. Серед них виділимо: творчу уяву, що робить її необхідною умовою творчості, розвиненість інтелекту, яка спонукає до розмірковування, упорядкування знань, пошуку і аргументації власного рішення існуючої проблеми, відкритість новому у пізнанні, легкість у сприйнятті нових ідей, широкий кругозір, раціоналізації, пропозиції оригінальних ідей тощо. Хоча ці якості формуються протягом усього навчання, їх розвиток може здійснюватися за допомогою нових технологій навчання у системі вищої освіти.

В процесі розвитку творчого мислення вважаємо за доцільне приділити увагу на застосуванні методу проектування у навчальному процесі. Розробка і захист індивідуальних або колективних проектів активізують творчий пошук студентів у визначенні теми, засобів, підходів до вирішення поставлених у ньому завдань, стимулюють інтелектуальну діяльність особистості.

Такий підхід до організації наукової діяльності сприяє, по-перше, формуванню у студентів вміння всебічно оцінювати продукт індивідуальної чи колективної творчості, а по-друге, стимулює прояв ними системності, гнучкості і нестандартності мислення. Останнє може виявитися у відмові від традиційних шляхів вирішення проблеми, знаходженні нових засобів досягнення поставленої мети, які згодом можуть втілитися у його виробничій діяльності.

Нова концепція вищої освіти припускає формування у студентів уміння самостійно, цілеспрямовано й відповідально вчитися. Створення необхідних для розвитку у студентів творчих здібностей, виховання особистості, здатної до саморозвитку як під час навчання у вищій школі, так і в подальшій професійній діяльності є пріоритетним напрямком розвитку освіти.

Особливе значення у вирішенні означених завдань належить науково-дослідній робот, оскільки це:

- дозволяє забезпечити навчання студентів методології раціонального і ефективного освоєння і використання знань, закласти основи науково-дослідної і науково-технічної діяльності;

- дозволяє якнайповніше реалізувати індивідуальний підхід в навчанні студентів, диференціювати із спеціалізацію;

- привертає вже в рамках освітнього процесу студентів до наукових досліджень і рішення виробничих, економічних і соціальних задач;

- активно сприяє оволодінню його учасниками сучасних методів і технологій в області науки, техніки, виробництва, методологією і практикою планування і оцінки ризиків, вибору оптимальних рішень в умовах сучасних економічних відносин;

- розвиває у студентів здібності до самостійних обґрунтованих думок і висновків;

- розвиває здатність використовувати наукові знання в ситуаціях, що швидко змінюються, відповідати вимогам професійної діяльності, науково обґрунтовувати результати власної праці;

- дозволяє раціонально використовувати студентам свій вільний час, відволікає від придбання шкідливих звичок.

Отже, активізація функціонування системи науково-дослідної роботи студентів (НДРС) вищих навчальних закладів – це не самоціль, а об’єктивна потреба, оскільки будучи невід’ємною частиною навчального процесу, НДРС забезпечить формування і розвиток студентів, як творчих осіб, здатних на міцній науковій основі обґрунтовано і ефективно вирішувати виникаючі перед ними задачі, дозволить значно підняти рівень професійної підготовки фахівця. Тому, науково-дослідну роботу потрібно розглядати як один із засобів розвитку творчого потенціалу особистості студента в умовах сучасності, що в цілому буде сприяти якісному розвитку українського суспільства.

Динаміка суспільного розвитку висуває нові вимоги до змісту й обсягу різних видів діяльності студентів під час їхнього навчання у вищому навчальному закладі. Слід визнати, що сьогодні науково-дослідна робота частіше розглядається як відокремлений напрямок в загальному процесі навчання студентів.

Беручи до уваги потенціал науково-дослідної роботи у формуванні особистості майбутнього фахівця, відповідно до вимог сучасного ринку праці та суспільства, головним завданням, на наш погляд, повинно стати розповсюдження впливу науково-дослідної роботи як механізму розвитку та реалізації творчого потенціалу на кожного студента.

Не можливо не звернути увагу і на той факт, що у вітчизняній вищий школі зберігається тенденція, відповідно до якої оцінка результатів діяльності студента домінує над оцінкою його потенціалу. Як наслідок, система вузівських заходів спрямовується переважно на досягнення студентами певного результату, а не на розвиток потенціалу кожного студента, що звужує можливості впливу ВНЗ на розвиток особистості студента.

Слід зазначити, що в період навчання у вищій школі оцінка розвиненості творчого потенціалу особистості студента засобами науково-дослідної роботи здійснюється інтуїтивно. На наш погляд, назріла необхідність виявлення критеріїв та соціологічних індикаторів для виміру рівня розвитку творчого потенціалу особистості студента, що формується засобами НДР, оскільки проблема сталого розвитку університетської освіти у контексті Болонського процесу набуває особливої актуальності та зумовлює необхідність адаптації вітчизняної вищої освіти до загальноєвропейського освітньо-науково-культурного простору при збереженні та розвитку здобутків та пріоритетів національної системи освіти.

Модернізація вищої освіти в Україні відповідно до вимог Болонського процесу припускає обов’язкове залучення майбутніх фахівців до науково-дослідної роботи, оскільки ця робота базується на достатньо чітких принципах, які мають методологічне і теоретичне обґрунтування.

Ефект професійного навчання буває вищим там, де велика увага приділяється науково-дослідній діяльності і самостійній роботі студента.

Ці види робіт сполучають в собі творче відношення до предмету і можливості інтелектуального входження в майбутню професію. Підвищення вимог до підготовки фахівців вимагає відповідного теоретичного і методичного забезпечення науково-дослідної роботи студентів.

Розглядаючи цю проблему, можемо сказати, що реалізація основних напрямів професійної освіти можлива за умови впровадження наукової організації праці в учбову діяльність студентів. Це обумовлено тим, що в учбовій діяльності людина вперше відкриває себе як суб’єкт, і вперше перед ним виникає задача зміни себе як суб’єкта. Цей процес розвитку, становлення людини як суб’єкта має усвідомлений і цілеспрямований характер.

За таких умов, учбова діяльність набуває змісту самокерованої діяльності студента, а активність – властивість цієї діяльності. Наукова організація учбової діяльності – це управління активністю, тобто її мотивація, вибір, доведення до оптимального рівня і підтримка на цьому рівні як властивості особи, його здатність виконувати певну дію в нових умовах на основі раніше отриманих знань і навиків як отриманий і засвоєний досвід.

Учбова праця студентів, як і будь-яка інша діяльність, вимагає нових, глибоко продуманих, науково-обґрунтованих способів її організації. Практика показує, що за відсутності такої організації, навіть тривалий період навчання в університеті з його величезними можливостями не може забезпечити підготовку фахівців вищої кваліфікації, які б були конкурентоспроможними на світових ринках праці.

Наукова організація праці студента в найзагальнішому вигляді складається з отримання достатньої інформації про можливості вибору сфери діяльності, постановки цілей, розподілу часу, оволодіння системою найефективніших прийомів самоорганізації, забезпечення необхідного досвіду на майбутнє та ін.

Однією з основних задач наукової організації, є організація і управління науково-дослідною роботою студентів.

Науково-дослідна робота студентів є невід’ємною складовою частиною навчання і підготовки кваліфікованих фахівців, здатних самостійно вирішувати професійні, наукові і технічні задачі. Науково-дослідна робота сприяє формуванню готовності майбутніх фахівців до творчої реалізації одержаних у ВНЗ знань, вмінь і навиків, допомагає оволодіти методологією наукового пошуку, знайти дослідницький досвід. Залучення до науково-дослідної роботи студентів дозволяє використовувати їх потенціал для вирішення актуальних проблем в різних галузях науки і техніки.

Основною метою організації і розвитку науково-дослідної діяльності студентів є підвищення рівня наукової підготовки фахівців з вищою професійною освітою і виявлення талановитої молоді для подальшого навчання в магістратурі й аспірантурі, поповнення наукових і педагогічних кадрів ВНЗ тощо.

Науково-дослідна робота студентів, виконує комплекс найважливіших освітніх, виховних, наукових і культурних функцій. Головний результат широкого розвитку студентської науково-дослідної роботи – внесок, який вона вносить у становлення цілісної і творчо активної особи фахівця, підвищення рівня його світоглядної і професійної готовності.

Сумісна наукова творчість викладачів, студентів, аспірантів – найефективніший, перевірений практикою шлях розвитку здібностей, розкриття талантів, становлення характеру дослідника, виховання ініціативи, потреби і навиків постійної самоосвіти в майбутньому. В процесі розвитку здібностей студента необхідно орієнтуватися, перш за все, на те що для кожного студента участь в науковому пошуку повинна стати усвідомленою потребою.

Організація науково-дослідної роботи, як компонент наукової організації праці у ВНЗ, регулюється певними принципами, а її успішність забезпечується деякими чинниками, які безпосередньо впливають на учбовий процес. До принципів організації відносять наступні:

- регламентація науково-дослідної роботи за обсягом і за часом;

- забезпечення умов науково-дослідної роботи студентів і управління цією роботою.

Виділяють дві групи чинників: організаційні і методичні. Група організаційних чинників включає:

- бюджет часу;

- учбову літературу і учбово-лабораторну базу.

У методичні чинники входять:

- планування;

- навчання методам і управління науково-дослідною роботою студентів.

Велике значення в організації НДР студентів має безпосередня взаємодія основних структурних підрозділів ВНЗ – учбової групи і кафедри, в результаті якої відбувається взаємне творче збагачення. У цьому процесі провідна роль належить викладачам, особливо науковим керівникам і кураторам груп.

Більшої наукової віддачі від студента можна отримати в тому випадку, якщо викладач захоплений роботою і зацікавлює цією захопленістю студентів. Викладач повинен вміло організовувати працю і відпочинок, регулярно надавати увагу технічному і культурному розвитку, бути прикладом повсякденного прояву високих моральних і цивільних якостей, поєднувати учбове навантаження з науковою діяльністю.

Необхідно сконцентрувати зусилля на досягненні єдності учбового, наукового і виховного процесів, що проводяться в учбовий і у позаучбовий час. Найважливішою умовою успішного рішення цих задач є зміцнення зв’язку учбового процесу з науково-дослідною роботою у вищих навчальних закладах, тому задача ВНЗ – дбайливо відноситися до ініціативи і творчості майбутніх молодих фахівців.

В подальшому, це все, повинно бути спрямовано на:

1. Виявлення найбільш обдарованих й активних студентів, що мають виражену мотивацію до наукової діяльності;

2. Створення сприятливих умов для розвитку та упровадження різних форм навчання для творчості молоді, що базуються на вітчизняному й зарубіжному досвіді і результатах науково-методичних розробок;

3. Сприяння всебічному розвитку особи студента, формуванню його об'єктивної самооцінки, придбання навиків самостійної роботи і роботи в творчих колективах, оволодіння методологією наукових досліджень;

4. Забезпечення участі студентів в проведенні прикладних, фундаментальних, пошукових, методичних і педагогічних наукових дослідженнях за пріоритетними напрямами різних галузей науки і техніки;

5. Інтеграцію науково-практичних потенціалів викладачів і студентів, спрямованої на рішення науково-технічних проблем в різних галузях науки і техніки.

Самостійна робота студента – це форма організації навчального процесу, при якій заплановані завдання виконуються студентом під методичним керівництвом викладача, але без його безпосередньої участі, у вільний від навчальних занять час.

Метою СРС є засвоєння в повному обсязі навчальної програми та послідовне формування у суб’єктів самостійності, як основної риси характеру майбутнього висококваліфікованого фахівця.

Зміст самостійної роботи студента над конкретною дисципліною визначається робочою програмою дисципліни, методичними матеріалами, завданнями та вказівками викладача.

Контроль за самостійною роботою може бути у формі активної участі в різних видах аудиторних занять, перевірки правильності виконання завдань, активної участі в семінарських (практичних) заняттях, написанні контрольної роботи, тестування, опитування, експрес-опитування та інше.

Обов’язкові види самостійної роботи студент повинен виконати в повному обсязі, якщо студент бажає підвищити свою оцінку тоді він має виконати одну з вибіркових робіт, що запропоновані викладачем.

Індивідуальні завдання є однією з форм самостійної роботи студентів, яка передбачає створення умов для якнайповнішої реалізації творчих можливостей студентів і має на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти одержують в процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці. Індивідуальна робота виконується студентами самостійно під керівництвом викладача. Як правило, індивідуальна робота виконується окремо кожним студентом. Контроль за індивідуальною роботою може бути під час аудиторних занять, розгляд підготовлених матеріалів та інше. Викладач може запропонувати наступні види індивідуальної роботи під час вивчення дисципліни, таких як:

- проаналізувати і скласти основні особистісні якості та скласти робочий день науковця;

- скласти бібліографічний опис економічної інформації з дисциплін, що викладаються для студентів;

- скласти анотацію статі;

- скласти рецензію на статтю, що пропонується до друку;

- виконати індивідуальну роботу.

Індивідуальне завдання з дисципліни «Основи наукових досліджень» виконується самостійно кожним студентом у вигляді наукового звіту в електронній та «паперовій» формі на підставі зібраної інформації (в бібліотеці, мережі Інтернет тощо), її аналізу та формулювання висновків. При виконанні та оформленні ІНДЗ студент повинен використовувати ЕОМ. Виконання ІНДЗ є одним із обов’язкових складових модулів залікового кредиту з «Основ наукових досліджень». ІНДЗ оформляється у відповідності з встановленими вимогами і повинне містити такі елементи:

1. Вибір і уточнення (при необхідності) теми наукового дослідження.

2. План роботи, який повинен містити

Вступ.

Основну частину (яка повинна містити 3 – 4 розділи, кожен з яких за необхідності може містити підрозділи).

Висновки.

1. Обґрунтування вибору теми дослідження.

2. Об’єкт і предмет дослідження.

3. Мету дослідження.

4. Завдання дослідження.

5. Наукову новизну дослідження.

6. Практичну значимість дослідження.

7. Методи дослідження.

Список опрацьованих літературних джерел за темою наукового дослідження (не менше 15), оформлений згідно вимог.