40.Формування особистості в колективі. Ознаки і структура колективу

Розуміння колективу,  запропоноване А. С. Макаренком, зумовило питання про місце особистості в колективі і системі взаємовідносин людей: «Коллектив- це  цілеспрямований комплекс осіб, організованих, володіючих певними колективними якостями. Там, де є організація колективу, де  є органи колективу, там є організація уповноважених осіб, довірених колективом, і питання ставлення людини до людини - це не питання дружби, не питання любові, не питання сусідства, а це питання відповідальної залежності»

Вища форма організованої групи і є колектив.  Будь - який колектив-група, але не всяка група є колективом. Основна ознака колективу - суспільна значущість його мети і завдань.  Якщо група є  навіть добре організованою, але дотримується неповажної, низької  мети, колективом  вона не буде. Вона може називатися  корпорацією,  групою, але не колективом. Колективи пов’язані між собою, кожний колектив зазвичай є частиною  більшого колективу.  Учень, як правило, є членом цілого ряду різних об'єднань – колективів і груп. Перш за все, він  є членом свій сім'ї, далі він член класного і загальношкільного колективів.  Крім цього, він ще може бути учасником драматичного гуртка або членом спортивної волейбольної секції.  У  дворі у нього своя компанія, активним членом якої він є.  В кожному з цих колективів або груп учень вступає  у відповідні відносини з іншими учасниками,  займає серед них певне положення,  піддається під той або інший вплив.     Дитячий колектив є найнеобхіднішою умовою самоствердження особистості. Йому властива спільність цілей  та адекватність   мотивів предметно-практичної сумісної діяльності, яка направлена на користь суспільству. Найбільш розвинені форми  взаємовідносин  дітей  створюються у процесі ціленаправленної организации їх суспільної деятельности:  учбової,  організаційно - суспільної, трудової, художньої, спортивної тощо. Максимальний розвиток самостійної діяльності дітей є визначною ознакою розвитку дитячого колективу. Формування виховного впливу колективу на особистість залежить від того, чим і як живе колектив.  Необхідною умовою позитивного впливу колективу на особистість є емоційне багатство життя колективу. Потреба людини обмінюватися емоціями відіграє суттєву роль у її становленні.  Розвиток цієї потреби починається  в віці 3 – х років.  Це характеризується  збільшенням оточення, людей, які в змозі задовольнити цю потребу.  Деякий час  головною залишається потреба контактувати  з іншими людьми, байдуже з дітьми чи з дорослими.  Психологам добре відомо, що емоційне благополуччя як дорослої, так і підростаючої людини в значній мірі визначається зіставленням її самооцінки і оцінки його оточуючими. Якщо цього збігу не має і група оцінює людину нижче, ніж вона себе, то людина відчуває розчарування, невдоволеність, прагнення покинути ту спільноту, в якій вона не знайшла на її погляд визнання.  Саме по собі емоційне благополуччя, товариськість, відсутність  принижених та ізольованих дітей, взаємна прихильність необхідні для формування справжнього колективу. Хоча ж  емоційна єдність групи, взята сама по собі, не являється достатнім критерієм розвитку групи. Важко з’ясувати, на основі яких орієнтацій та цінностей виникає ця єдність.  Виявляється,  що на початкових етапах формування групи  вибір товаришів характеризується більшою мірою  безпосередньою емоціональною оцінкою. Вибираючи товаришів, школярі певним чином орієнтуються на зовнішні якості, а не на особистісні. 

Колектив — організована форма об'єднання людей на основі цілеспрямованої діяльності.

Дитячий колектив — об'єднання дітей, згуртованих спільною ко­рисною діяльністю (навчанням, працею, спортом, громадською ро­ботою).

Характерними рисами колективу є суспільно значуща мета, щоденна спільна діяльність, спрямована на її досяг­нення, наявність органів самоврядування, встановлення певних психологічних стосунків між його членами. Дитя­чий колектив відрізняється від інших колективів вікови­ми межами, специфічною діяльністю (навчання), послідов­ною мінливістю складу, відсутністю життєвого досвіду, по­требою в педагогічному керівництві.

У школі є такі типи колективів:

а) навчальні — клас­ний (первинний або контактний), загальношкільний, предметних гуртків;

б) самодіяльні організації — колек­тиви художньої самодіяльності (хор, ансамблі, гуртки);

в) товариства — спортивне, книголюбів та ін.;

г) об'єднан­ня за інтересами;

ґ) тимчасові об'єднання для виконання певних видів роботи.

Усі типи колективів пов'язані між собою загальною метою навчально-виховної діяльності школи, забезпечують залучення учнів до різноманітної ді­яльності. Найважливіший за характером діяльності — ко­лектив класу. У ньому виникають найтриваліші стосунки між його членами та між педагогами і колективом. Кожен колектив має органи самоврядування, які разом станов­лять систему учнівського самоврядування школи.

Між структурними одиницями загальношкільного ко­лективу існують певні зв'язки і взаємозалежності. Особ­ливо важливі для виховної роботи зв'язки між первинни­ми колективами (класами), загальношкільного колективу з учнівськими колективами інших шкіл, дитячими та юнацькими організаціями. Вони сприяють розвиткові ши­роких соціальних контактів, інтересу до життя та діяль­ності інших колективів, запозиченню досвіду.