Посібник Теорія і методика виховання

3. Ознаки колективу

Ознаки колективу – це ті характерні риси, які властиві колективу. До них належать (за М.М. Фіцулою):

а) наявність суспільно значимої мети;

б) щоденна спільна діяльність, спрямована на її досягнення;

в) наявність органів самоврядування;

г) встановлення певних психологічних стосунків між членами колективу.

Які ж основні ознаки здорового, міцного, згуртованого колективу визначають сучасні психологи? І.К. Матюша вважає, що такими ознаками є: загальні завдання і тісні контакти у спільній діяльності, спрямовані на зміцнення економіки, освіти, культури; колектив з ви-раженою національною ознакою, яка виявляється у спільності мови, інтересів, запитів і потреб; постійний рух і розвиток колективу; колектив має бути наділений властивостями магнетизму, тобто притягувати до себе своїм теплом усіх членів як рівноправних партнерів у спільній діяльності, що прагнуть до єдиної загальної мети; вищою владою колективу має бути мудрість, помірність і справедливість; у колективі має бути лише один загальновизнаний лідер, і ніяких суперників йому не повинно бути, інакше – неминучі конфлікти; важливою ознакою справжнього колективу є нормальний тон і розумний стиль його ро-боти; активність колективу, що виявляється у постійній готовності до руху.

А.В. Петровський узагальнив результати роботи своєї лабора-торії і виділив такі ознаки колективу:

Переважання актів колективістського самовизначення (КС) над конформними і негативістськими реакціями (І.Я. Оботурова). КС – це конкретна форма активної взаємодії особистості і групи, поняття, за допомогою якого адекватно відображається реальна детермінація поведінки особистості позицією групи. Конформність – «усвідомлена зовнішня згода з групою при внутрішніх розбіжностях з її позицією, свідоме пристосування індивіду».
Ціннісно-орієнтаційна єдність (ЦОЄ) як показник згуртованості колективу (В.В. Шпалинський). Згуртованість колективу заключається у співпаданні оцінок і установок групи по відношенню до об’єктів, які є значимими для групи в цілому і належать до суттєвих сторін її спільної діяльності.
Референтність колективу для його членів (Є.В. Щедріна). Ре-ферентна група – це будь-яка мала група, до якої людина добровільно себе зараховує або членом якої вона хотіла б бути. Погляди та норми референтної групи є зразком для людини, тут вона знаходить такі цінності та форми діяльності, які цілком задовольняють її потреби й інтереси, відповідають поглядам і нормам життя. Нереферентною вважається така мала група, психологія і моральна поведінка якої не поділяється індивідом, внаслідок чого він виявляє байдужість або во-рожість до неї. З кількох референтних груп людина вибере ту, де вона переживає емоційне благополуччя, почуття психологічного захисту.
Еталонність колективу для його членів, тобто сприймання свого колективу як такого, що наближається до прийнятого у ньому еталону норм поведінки.

Петровський А.В. в залежності від міри опосередкованості взає-мин діяльністю та її спрямованості виділяє п’ять типів груп – колектив, просоціальна асоціація, антисуспільна корпорація, асоціальна асоціація, дифузна група.

За Н.М. Пейсаховим:

Оптимальна структура групи – є 3–4 мікрогрупи за інтересами;
Жорстка структура – немає мікрогруп;
Автономна структура – кількість мікрогруп більша 4-х.

Содержание