54.****** Європейська література 1 пол 20 ст. Модернізм і реалізм.

Два паралельно взаємодіючі літературні напрямки в літературі ХХ століття – модернізм і реалізм. І там, і там є й досягнення, і провали, і там, і там є свої слабкі й сильні сторони. Фундаментальне розходження полягає в тому, що напрямок модернізму будується на іншому підході до реальності. Техніки, що виводяться як основна ознака, характеристика модерністської літератури – хибне твердження. Камю вважають шедевром реалізму, а це модернізм. Там немає ніякого потоку свідомості, там просте чітке оповідання, дуже просто читати. А "Шум і лють" Фолкнера, вибудуване на техніці потоку свідомості – не менш реалістичний твір. Зовнішні ознаки нічого не значать. Якщо є соціально-історична картина буття – це реалізм, які б технічні прийоми не використовувалися. Якщо її немає, якщо є система абсолютів – модернізм.

Різні філософи розробляли різні концепції цих абсолютів. Першою продуктивною для літератури концепцією стала філософська ідея Анрі Бергсона, філософія, що називається інтуїтивізм. Інтуїтивізм на рубежі століть зробив революцію в інтелектуальному житті. Він полягає в тому, що як база цієї філософії ставиться інтуїція. А Бергсон: "Інтуїція в сутності невимовна". Важливо тут те, що інтуїція для Бергсона – це абсолютна альтернатива розуму. Раціональне пізнання, здійснюване розумом, нічого, з його погляду, пізнати не може. Інтуїція – позалогічне, ірраціональне пізнання. Розум намагається пізнати навколишній світ, убиваючи його, але світ живий, і цей ірраціональний спосіб пізнання допомагає проникнути в істинний Всесвіт, пізнати справжню світобудову. Дуже чітко Бергсон це показав у своїх міркуваннях про час. Те, що ми називаємо часом – механічний час (хвилини, секунди, дні, роки). А час – якийсь безперервний потік. Бергсон, щоб не плуталися, уводить своє слово duree – тривалість; є час, є тривалість, тобто "справжній" час – потік, що увесь час тече й усвідомлюється нами. Логічно. Пізнання абстрактне нічого не дає. У кожного є своє відчуття перебування в цьому житті. Тривалість нашого суб'єктивного існування еластична ("коли сидиш на гарячій сковороді – хвилина здається вічністю, коли поруч з "симпатією" - вічність здається хвилиною", а тим часом час є абсолютним). Усередині може бути швидко, може бути повільно. У кожного з нас своє відчуття часу, час усередині нас.

В основі системи Бергсона лежать взагалі ті ж абсолюти: є тривалість, є інтуїція, є спонтанна пам'ять. Він вибудовує систему опозиції: є тривалість і час, є спонтанна пам'ять і пам'ять-звичка, є інтуїція і є розум. Абсолюти не міняються в суті своїй. Але й ці запропоновані категорії створюють зовсім іншу картину людської особистості, вони справляють дуже великий вплив на літературу. Бергсонівська філософія – одна з тих моделей, які використаються в новій літературі, що реалізує новий світогляд.