1. Поняття про студентське самоврядування. Історичний аспект розвитку самоврядування

Студентське самоврядування у вищих закладах освіти, в тому числі і в аграрних, після тривалого занепаду активно відроджується. Створюються і функціонують студентські парламенти, малі вчені ра-ди, студентські організації та профспілки. На жаль, все це відбувається в основному на рівні університету, інституту. В академічних групах студентське самоврядування залишається недостатньо дієвим, воно представлене старостою студентської групи, його заступником і про-форгом. У зв’язку з цим виникла необхідність розвитку студентського самоврядування в академічних групах. Особливо актуальною ця проб-лема стала для студентів-аграрників, яким необхідні навички управління колективами сільськогосподарських підприємств в умовах реформу-вання аграрного сектору економіки України.

Студентське самоврядування, на думку О.С. Чернишова, – це складне соціально-педагогічне явище, яке в центр навчально-вихов-ного процесу ставить особистість студента. Це ще й участь студентів в управлінні й керівництві справами свого колективу.

Історія самоврядування починається ще у феодальній школі. На початку ХХ століття воно набуло широкого розвитку у школах США, Англії, Німеччини та інших країн. Як свідчать дослідження, само-врядування розвиває у студентів організаторські здібності, почуття відповідальності, ініціативу і одночасно є однією з основних умов роз-витку самостійності особистості, що надзвичайно важливо для фахівців-аграрників.

У практиці української школи самоврядування (як учнівське, так і студентське) з’явилось у 20-х роках ХХ століття завдяки працям А.С. Макаренка, В.М. Коротова, С.А. Черніка та інших. А.С. Макаренко покладав на своїх вихованців організаторські функції. Вони планували, виконували і контролювали здійснення задуманого. На основі ідей і досвіду А.С. Макаренка В.М. Коротов розробив теорію і практику уч-нівського самоврядування, яке довгий час діяло поряд з комсомольською та піонерською організаціями. Він вважав, що самоврядування – це могутній важіль виховної діяльності, який у багато разів збільшує її силу і ефективність. Педагогічне керівництво самоврядуванням є од-нією з важливих умов його функціонування.

Проведене нами теоретичне дослідження базувалось на по-ложеннях і висновках педагогічної і психологічної наук відносно студентського самоврядування (Є.І. Димов, О.Л. Жук, В.М. Коротов, М.І. Приходько, Н.С. Стєпашов, О.С. Чернишов та інші).

Аналіз сучасної психолого-педагогічної літератури і досвіду ро-боти вищих аграрних закладів освіти (далі ВАЗО) України свідчить, що діяльність інституту наставників сьогодні активно відновлюється, в той час як студентське самоврядування, особливо на рівні академіч-ної групи, залишається недостатньо активним. Педагогічний процес деяких ВАЗО містить елементи самоврядування, але цього замало, щоб воно було вагомим фактором виховання особистості студента та гуртування студентського колективу. Ряд авторів дотримуються думки, що студентське самоврядування знаходиться у стадії практичного становлення, в той час як залишається недостатньо розробленою в теоретичному плані сама проблема студентського самоврядування. Крім того, дієвість самоврядування залежить від досвіду організа-торської діяльності його учасників, якості педагогічного керівництва.