18. Поняття про естетичне виховання. Завдання естетичного виховання.

Засоби і шляхи естетичного виховання.

“Естетика” (в перекладі з старогрецької) “здатний відчувати” – це наука про мистецтво, про форми прекрасного в художній творчості, природі та суспільстві.

Естетичне вихавання – це процес формування й розвитку естетичної свідомості, всіх її структурних елементів: естетичних почуттів;смаків;потреб;ідеалів; оцінок.

Естетичне виховання – це виховання здатності сприймати, відчувати, правильно розуміти і оцінювати красу в навколишній дійсності: у природі, суспільному житті, праці, явищах мистецтва, потребу і здатність брати посильну участь у створенні краси в житті та мистецтві.

Естетична свідомість – форма суспільної свідомості, яка являє собою художньо-емоційне відображення дійсності через естетичні почуття, переживання, оцінки, смаки, норми, ідеали і дістає вираження у мистецькій творчості та естетичних поглядах. Їх об'єктом виступають такі характеристики предметів і явищ навколишнього світу, як прекрасне і потворне, піднесене і низьке, комічне і трагічне.

Естетичні почуття – переживання, викликані спогляданням естетичного предмета, пов’язані з небайдужим, істинно людським ставленням до краси навколишнього світу.

Естетична потреба – потреба людини в духовному самовдосконаленні, яка сприяє розкриттю творчих сил у всіх сферах її життєдіяльності. Потреба не зводиться до споглядання, вона включає і потребу створення прекрасного, виявлення себе в творчості як цілісної особистості.

Естетичний смак-здатність людини за безпосереднім почуттям визначити ест. цінність предметів і явищ дійсності та мистецтва. Щодо творів мистецтва естетичний смак називають художнім смаком.

Естетична оцінка – являє собою встановлення значущості предметів і явищ дійсності, що оточують людину, з позицій уявлень особи про прекрасне. Має суб’єктивний характер.