8. Поняття про методи і прийоми навчання. Різні підходи до класифікації методів навчання. Характеристика методів за джерелом одержання знань (словесні, практичні, наочні)

МЕТОДИ навчання - способи взаємопов'язаної діяльності вчителя та учнів, спрямовані на розв'язання навчально виховних завдань.

Прийоми - це окремі операції, розумові або практичні дії вчителя, учня, які доповнюють методи навчання і допомагають глибше і краще засвоїти матеріал. (Пояснити - метод - це спосіб роботи, що охоплює весь її шлях, тоді як прийом лише разова дія - і навести приклад).

ВИМОГИ ДО МЕТОДІВ НАВЧАННЯ:

1. Направленість на виконання завдань навчання,

2. Науковість. 3. Доступність. 4. Результативність.

5. Систематично використовувати передові методи.

Розкрити зовнішню і внутрішню сторони методів.

Існує багато різних класифікацій методів. Найбільш поширені:

І). За джерелом одержання знань - словесні; - наочні; - практичні.

II). За характером пізнавальної діяльності учнів:- пояснювально-ілюстративний; репродуктивний;- проблемного викладу матеріалу; - частково - пошуковий; - дослідницький.

Словесні - пояснення, розповідь, бесіда, робота з підручником або книгою, лекція, диспут.

ПОЯСНЕННЯ- це послідовний, логічний, чіткий, доступний дітям виклад матеріалу, що поєднується зі спостереженнями учнів за демонструванням, дослідами, дією приладів, необхідними записами.

Вимоги: 1. Мова – ясна, точна, доказова, логічна. В ній багато суджень, умовисновків, доказів.

2. Готуючись до пояснення, необхідно підібрати яскраві, характерні, переконуючі приклади, відповідну наочність.

3. В кінці пояснення – формулювання висновку.

4. Обов’язковий елемент – перевірка якості засвоєння матеріалу.

5. Не повинно бути тривалим. В початкових класах – 3-5хв.

РОЗПОВІДЬ – це послідовне розкриття змісту матеріалу, живий, образний, динамічний, емоційний виклад інформації, навчального матеріалу про різні предмети, явища, події, що містить переважно фактичний матеріал. Розповідь - це словесний опис подій, явищ природи, змін в суспільстві, в житті однієї людини або групи людей. До розповіді вдаються, коли треба повідомити яскраві, нові відомості; висвітлити події, віддалені в часі; розповісти про те, що діти не можуть спостерігати безпосередньо, або про маловідомі факти. Гарно побудована розповідь – взірець яскравого, послідовного, цікавого мовлення для учнів.

В И Д И – розкрити.

ВИМОГИ: - визначення теми і змісту;

- виділення головного, навколо чого йде розповідь;

- правильне, образне і виразне, емоційне і яскраве мовлення вчителя;

- мати чітку структуру: початок, розвиток подій, кульмінаційну, заключну частину;

- використання цікавих фактів, засобів навчання;

- володіння інтонацією, логічним наголосом, мімікою, жестами, позою.

Розповідь учителя широко застосовується в усіх класах, в основному знаходить застосування у викладанні історії, літератури, географії, хоча її використовують учителі інших дисциплін. Вона триває до 15 хвилин у молодших класах і до 25 хвилин – у старших.

БЕСІДА - це метод навчання, під час якого вчитель, спираючись на знання та практичний досвід учнів, шляхом запитань підводить учнів до розуміння та засвоєння нового або уточнення, поглиблення, розширення відомого.

Перевага бесіди у тому, що вона: - вчить колективного пошуку істини;

• сприяє розвитку активності, самостійності учнів;

• допомагає формуванню переконань;

• дає змогу яскравіше виявитись індивідуальності учнів;

• розвиває критичність, самостійність, уміння доводити, переконувати.

Але бесіда не може бути універсальним методом навчання, оскільки вона вимагає витрати більшої кількості часу, певного запасу знань, не дає учням практичних умінь і навичок.

ВИДИ БЕСІД За формою проведення бесіди можуть бути: фронтальними, індивідуальними.

За характером діяльності учнів : репродуктивна бесіда, евристична (сократівська)

За місцем у навчальному процесі :вступна (підготовча),повідомлювальна (пояснювальна) підсумкова (бесіда – повторення), контрольно-перевірна

Яка ж методика проведення бесіди? ( ВИМОГИ до бесіди):

-правильна постановка питань (логічна послідовність, чіткість, змістовність, просте, коротке формулювання);

- дотримання вимог до учнівських відповідей (повні, грамотні);

- прийоми, які підтримують їхню увагу;

- запитання ставити до всього класу, щоб учні готувались до відповідей;

- запитання сформульовані так, щоб будили думку учнів;

- не слід ставити подвійних запитань, запитань - підказок;

- відповідати так, що весь клас чув;

- бесідою охоплювати найбільше число учнів;

- урізноманітнювати прийоми проведення бесіди, використовувати наочність;

- вчитель викликає бажаючих, але враховує і свій план бесіди.

РОБОТА УЧНІВ З ПІДРУЧНИКОМ ТА КНИЖКОЮ.

Підручник - важливе джерело знань учнів, якщо вчитель навчить їх користуватись ним. Робота з підручником — організація самостійної ро­боти учнів з друкованим текстом, що дає їм змогу гли­боко осмислити навчальний матеріал, закріпити його, виявити самостійність у навчанні.

Робота з книгою: завдання – навчити працювати з книгою, вчити самостійності у здобутті знань. Навчити шукати необхідну інформацію, ділити текст на логічно завершені частини, виділяти головну думку в тексті, складати план, конспект...

Види: читання тексту, відповіді на запитання, що є після тексту, заучування текстів, розгляд і аналіз таблиць, малюнків

ВИСНОВОК : методи використовувати у тісному взаємозв'язку .

Практичні: - самостійні роботи; - вправи; - практичні роботи; - лабораторні роботи.

САМОСТІЙНА РОБОТА -це така пізнавальна навчальна діяльність, коли послідовність мислення учня, його розумових і практичних операцій залежить та визначається ним самим.

Один із найважливіших методів, органічна частина навчального процесу, може бути на різних етапах роботи. Плануючи самостійну роботу вчитель повинен :

визначити її місце в структурі уроку;

передбачити труднощі, які можуть виникнути;

правильно визначити зміст і обсяг завдань, їх тривалість;

дібрати потрібний дидактичний матеріал;

продумати раціональний спосіб перевірки роботи. Щоб працювати самостійно учень повинен уміти: організовувати свою роботу, здійснювати її якнайекономніше й раціональніше, перевіряти якість зробленого.

Самостійна робота тренує волю, виховує спостережливість, працездатність, увагу, дисципліну навчальної праці. Самостійні роботи можуть бути:

- усними і письмовими; - практичними і теоретичними;

• репродуктивними і творчими; - фронтальними та індивідуальними.

ВПРАВИ- багаторазове повторення певний дій, операцій з метою їх засвоєння, формування умінь та навичок. Види вправ:

- підготовчі – готують до сприйняття нових знань і способів їх застосування на практиці;

• вступні – сприяють засвоєнню нового матеріалу;

• пробні – перші завдання на застосування щойно засвоєних знань;

• тренувальні – для формування умінь, набуття навичок;

• творчі – найчастіше наближені до реальних життєвих умов;

- контрольні – переважно навчальні (письмові, графічні, практичні вправи).