19.Фізичне виховання і його роль у всебічному розвитку школяра. Засоби фізичного виховання. Система фізичного виховання у школі

Фізичне виховання — соціально-педагогічний процес, спрямований на зміцнення здоров'я й загартування організму, гармонійний розвиток форм, функцій і фізичних можливостей людини, формування життєво важливих рухових умінь та навичок.

В. О. Сухомлинський"Дитина — жива істота, її мозок — найтонший, найніжніший орган, до якого треба ставитись дбайливо і бережно. Освіту дитині дати можна, але за умови постійного піклування про здоров'я дітей і нормальний розвиток дитячого організму".

Завдання фізичного виховання.

1. Формування усвідомлення учнями ролі фізичної досконалості у всебічному гармонійному розвитку особистості, свідомого ставлення до зміцнення свого здоров'я як необхідної умови підготовки до суспільно- корисної праці і захисту Батьківщини.

2. Розвиток інтересу і звички до самостійних занять фізкультурою і спортом, дотриман

ня саніт.-гігієнічних норм та режиму дня, набуття знань і умінь здорового способу життя.

3. Формування у школярів поняття про те, що турбота людини про своє здоров'я, фізичний розвиток є не лише її особистим , а й суспільним обов’язком.

4. Вих. волі, дисциплін., організованості, самостійн., віри в свої сили і можливості.

5. Формування в учнів правильної постави, підтягнутості, охайності, навичок і вмінь збереження та зміцнення власного здоров'я.

Засоби фізичного виховання. (РОЗКРИТИ)

1. Вправи: -гімнастика - ігри - спорт - туризм.

2. Природні фактори ( сонце, повітря, вода)

3. Гігієнічні фактори. (режим дня, гігієна взуття, одягу, побуту)

Режим дня- це раціональний розподіл часу на всі види діяльності протягом доби (сон, гімнастика, прийом їжі, праця і відпочинок). Режим забезпечує нормальну життєдіяльність організму, розумний розподіл часу, виховує у дитині дисциплінованість, акуратність та організованість.

Система фізичного виховання.

Уроки фізкультури.

Являються основною формою роботи з фіз.вих. і проводяться у строгій відповідності до навчальної програми, навчального плану школи, строго за розкладом. Уроки є обов’язковими для всіх учнів, допущених за станом здоров’я.

З метою різностороннього впливу уроків фізкультури на організм школярів використовуються всі основні засоби - фізичні вправи, природні, та гігієнічні фактори. Розвивальний та оздоровчий ефект уроку фізкультури досягається ретельним підбором гімнастичних та легкоатлетичних вправ, рухливих та спортивних ігор, вмілим дозуванням їх, розумним чергуванням, а також дотриманням гігієнічних умов.

Поряд із загальним фіз.розвитком уроки фізкультури виховують у дітей дисципліну, культуру поведінки, сміливість, мужність, ініціативу. Практика показує, що добре організовані уроки фізкультури сприяють вихованню у школярів дружби, моральності, формуванню колективу.

Уроки фізкультури підвищують функціональні можливості організму - його рухову активність, обєм грудної клітки, обмін речовин, м’язову силу. Завдання вчителя заключається в тому, щоб уміло підібрати відповідні вправи, дозувати їх відповідно віку дітей, забезпечити їх розумне чергування, дотримуватись гігієнічних умов.

ФІЗКУЛЬТУРА У РЕЖИМІ ШКІЛЬНОГО ДНЯ.

• ранкова гімнастика

• ф ізкультхвилинки розкрити

• організоване проведення перерв.

Позакласна робота:

• позаурочні заняття (гуртки та секції), завдання яких — створення умов для прищеплення учням звички до систематичних занять, сприяння запровадженню фізичної культури в побут. На позаурочних заняттях закріплюються й удосконалюються здобуті на уроках знання, практичні вміння та навички. Характерною рисою позаурочних форм занять є їх добровільність;

• масові змагання, спортивні свята тощо передбачають чітку організацію, дотримання певних ритуалів. Усе це забезпечує комплексне розв'язання завдань виховання школярів: фізичного, морального, естетичного та ін.

Позашкільна робота.

Її проводять дитячі спортивні школи, туристичні станції, парки культури та відпочинку, спортивні бази, добровільні спортивні товариства. ДЮСШ поряд із підготовкою спортсменів-розрядників займаються також розвитком масової фізкультури в загальноосвітніх школах, створюючи в них групи початкової підготовки, заохочуючи до занять спортом усіх бажаючих.

№20. Поняття „колектив”, його ознаки Стадії розвитку колективу та роль педагога на кожній з них. Шляхи формування колективу.

Виховання особистості в колективі є вираженням певних зако­номірностей розвитку суспільства. Лише в колективних взаєми­нах створюються умови для соціально-психічного розвитку осо­бистості. Відокремлення людини від інших людей, від соціально­го середовища — це соціально-психічний вакуум, який стоїть на заваді розвитку окремої людини і певної спільноти взагалі.

Українська народна педагогіка у колективі вбачала живильне джерело всебічного розвитку особистості і передусім соціальну силу. У народних прислів'ях "Громада — великий чоловік", "Де дружно, там і хлібно", "Добре там живеться, де гуртом сіється і жнеть­ся", "Громада — це рада, що рішила — так і буде", "У товаристві лад — усяк тому рад" та ін.

Колектив - це група об'єднаних спільними цілями людей, які досягли в процесі соціально цінної спільної діяльності високого рівня розвитку.

Дитячий колектив - об'єднання дітей, згуртованих спільною корисною діяльністю (навчанням, працею, спортом, громадською роботою).

Дитячий колектив відрізняється від інших колективів віковими межами, специфічною діяльністю (навчанням), послідовною мінливістю складу, відсутністю досвіду, потребою в педагогічному керівництві, в той же час являється важливим фактором всебічного розвитку особистості.

А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський, І.П. Іванов……………….

2. Ознаки колективу - це ті характерні риси, які властиві колективу:

а)наявність суспільно значимої мети.

б)щоденна спільна діяльність, спрямована на її досягнення.

в)наявність органів самоврядування.

г) відносини відповідальної взаємодопомоги, загальної турботи..

ґ) психологічний клімат у колективі.

д) дисципліна та самодисципліна

Стадії розвитку колективу.

Колектив - не застигла структура, він постійно розвивається, переходячи у своєму ставленні ряд етапів або стадій. Стадійність розвитку колективу є вираженням внутрішньої діалектики його становлення, в основі якої - рівень взаємовідносин між вихователем і вихованцями, між членами колективу.

А.С. Макаренко розглядав становлення і розвиток колективу, його перехід від однієї стадії до іншої в тісній взаємодії з тим, хто ставить вимоги в колективі і як колектив їх приймає (залежно від поставлених вимог), виділив 4 стадії (РОЗКРИТИ)

І стадія. Вимоги ставить вихователь. (Створення колективу учнів)

ІІ стадія. Вимоги педагога підтримує частина вихованців. (Поширення впливу активу на весь колектив)

IIIстадія. Вимоги висуває колектив. (Вирішальний вплив громадської думки більшості)

IVстадія. Учень сприймає колективні вимоги як вимоги до себе.

(Самовиховання як вищий тип виховання в колективі)

Шляхи формування колективу.