8. Зміст освіти у вищих навчальних закладах. Закони навчання, їх сутність.

Зміст освіти - науково обґрунтована система дидактичного та методично сформованого навчального матеріалу для різних освітніх і освітньо-кваліфікаційних рівнів.

Складовим змісту освіти є нормативний та вибірковий компоненти. Нормативний компонент змісту освіти визначають відповідні державні стандарти освіти, а вибірковий - ВНЗ.

Зміст освіти визначають також освітньо-професійна програма підготовки, структурно-логічна схема, навчальні програми дисциплін, інші нормативні акти органів державного управління освітою та ВНЗ; його відображено у відповідних підручниках, навчальних посібниках, методичних матеріалах і дидактичних засобах.

Закон — це об´єктивно існуючий, постійно діючий і необхід­ний взаємозв´язок між предметами, явищами та процесами, що випливає з їх внутрішньої природи, сутності.

В.І. Загв´язинський групує і характеризує закони навчання, які мають об´єктивні джерела виникнення і діють у будь-яких ситуаціях навчального процесу:

—закон соціальної зумовленості цілей, змісту та методів навчання. Він розкриває визначальний вплив суспільства через соціальне замовлення освіті на зміст, цілі, масштаби, засоби, ме­тоди організації навчального процесу;

-- закон розвивального й виховного впливу навчання на учнів. І зміст, і стиль спілкування, і характер завдань — усі ком­поненти навчання неодмінно впливають на формування орієн­тацій, особистісних якостей, духовного світу, здібностей, рис ха­рактеру вихованців;

—закон зумовленості результатів навчання характером діяльності та спілкування учнів. Цей закон розкриває вплив процесів, які формують особистість, у тому числі пізнавальних, ступеня самостійності та продуктивності діяльності учнів на ре­зультати навчання;

—закон цілісності та єдності педагогічного процесу. Він відображає зв´язок частини (наприклад факту, закону) і цілого (наприклад теорії, загальної наукової картини світу), взаємозв´я­зок раціонального та емоційного, репродуктивного і продуктив­ного, зумовлює необхідність гармонійної інтеграції предметів, змістового, мотиваційного й операційного компонентів, оволодіння знаннями і розвитку;

—закон взаємозв´язку та єдності теорії і практики в на­вчанні. Він означає, що будь-яке наукове знання прямо чи опосе­редковано слугує практиці.

—закон взаємозв´язку та взаємозумовленості індивідуаль­ної, групової та колективної навчальної діяльності. Ці види організаційної діяльності можуть бути розведені у часі або по­єднуватися, взаємопроникати; на певному етапі якомусь видові діяльності може надаватися перевага, але вони мають не виклю­чати, а передбачати один одного.