logo
Блок 1,2,3

12.Психологічні особливості розвивального навчання у в/ш.

Теоре­тичною основою організації навчального процесу повинна бути теорія розвивального навчання. Принципи теорії розвивального навч.: 1. творчий хар-тер розвитку особистості. 2.опора на провідну діяльність, 3. орієнтація на сенситивність студ. віку; 4. ампліфікація розвитку (збагачення розвитку через створення умов для різних видів діяльності); 5. єдність інтелекту та афекту.

Метою розвивального навчання є формування цілісної картину світу на ґрун­ті науки, на основі розвитку спостережливості, мислення, творчості та практичних умінь і навичок студентів.

Розвивальне навчання сприяє підвищенню якості вищої освіти, по­кращує інтелектуальну вихованість майбутнього фахівця, а саме:

Розвивальне навчання дає можливість забезпечувати три магістральні взаємопов'язані напрями нарощування знань студентів: 1.концептуальний напрям - знання теорії; 2.понятійний напрям - засвоєння понятійного апарату з кожної дис­ципліни, яка вивчається; 3. фактологічний напрям - знання фактів, уміння їх аналізувати та інтерпретувати.

Розвивальне навчання реалізується через різні психологічно-орієнто­вані моделі навчання:

  1. Особистісна модель - загальний роз­виток особистості, розвиток її пізнавальних, емоційно-вольових, мораль­них і естетичних можливостей.

  2. Активізувальна модель, яка спрямована на підвищення пізнавальної активності студентів за допомогою включення в навчальний процес про­блемних ситуацій

  3. Вільна модель - максимально враховується вну­трішня ініціатива студента. Головний психологіч­ний елемент - «свобода індивідуального вибору»

  4. Структурувальна модель - модульно-розвивальне навчання

  5. Формувальна модель грунтується на твердженні, що впливати на розумовий розвиток особистості - означає здійснювати цілеспрямоване управління процесом засвоєння знань і умінь.

Студент має бути не обєктом дидактичного впливу, а субєктом навч. проф. дія-сті, тому психологія в\ш вважається базовою наукою.

Вимоги до організації самостійної роботи студентів:

І) Формування у студентів умінь і навичок самостійного здобування знань, виховання в них самостійності як риси особистості.

  1. Чітке визначення завдань самостійної роботи на основі ретельно­го відбору викладачами змісту та обсягу навчального матеріалу.

  2. Диференціювання обсягу і змісту навчальних завдань.

  3. нормування бюджету часу.

  4. Стимулювання самостійної роботи шляхом формулювання проблем­них запитань.

  5. Забезпечення контролю завдань.

  6. Надання консультації і розробка методичних рекоменда­цій.

  7. Створення зовнішніх і внутрішніх умов для само­стійної роботи студентів.

  8. Надання можливості планувати свої навчальні дії, кори­гувати їх.