logo search
Блок 1,2,3

8. Професійно-педагогічне спілкування у в/ш

Набуття викладачем особистісного рівня спілкування є необхідною умовою високої культури взаємодії педагога і студента. Такий рівень потребує від викладача великої самовіддачі і притаманний лише тим педагогам, для яких їх професія є покликанням.

Стиль спілкування – це сукупність конкретних прийомів і засобів, які викладач доцільно, залежно від конкретних умов і можливостей навчання і виховання реалізує у своїй діяльності на основі власних знань, професійного досвіду, здібностей і умінь. Відомий російський психолог В.А. Кан-Калик виділяє такі стилі педагогічного спілкування.

1. Спілкування на основі високих професійних настанов педагога, його ставлення до педагогічної діяльності в цілому. У в/ш інтерес у спілкуванні стимулюється ще й загальними професійними інтересами, особливо на профільних кафедрах.

2. Спілкування на основі дружнього ставлення. Цей вид комунікації передбачає захопленість спільною справою. Педагог виконує роль наставника, старшого товариша, учасника спільної навчальної діяльності.

3. Спілкування – дистанція. Це найбільш поширений тип педагогічного спілкування, за якого постійно спостерігається дистанція у всіх сферах: навчанні – з посиланням на авторитет і професіоналізм; вихованні – на життєвий досвід і вік.

4. Спілкування – загравання. Воно властиве молодим викладачам, які надмірно прагнуть популярності. Таке спілкування забезпечує лише фальшивий, дешевий авторитет.

Викликає зацікавленість класифікація стилів педагогічного спілкування, запропонована М.Таленом:

1.“Сократ” Педагог з репутацією любителя спорів і дискусій, які він навмисно провокує на заняттях. Йому властиві індивідуалізм, несистематичність у навчальному процесі через постійну конфортацію.

2.“Керівник групової дискусії” Головним у навчально-виховному процесі педагог вважає досягнення згоди й співробітництва між студентами, беручи на себе роль посередника.

3.“Майстер” Педагог виступає як взірець для наслідування, який необхідно безумовно копіювати.

4.“Генерал” Не допускає будь-якого двозначного смислу, підкреслено вимогливий, жорстко домагається слухняності.

5.“Менеджер” Поширений у радикально орієнтованих школах і пов’язаний з атмосферою ефективної діяльності класу, заохоченням ініціативи й самостійності учнів.

6.“Тренер” Педагогу відводиться роль натхненника групових зусиль, для якого головне – кінцевий результат, блискучий успіх, перемога

7.“Гід” Втілений образ “ходячої енциклопедії”. Лаконічний, точний, стриманий.

Отже, результат навчально-виховного процесу у ВНЗ значною мірою визначається характером взаємодії між студентами і викладачами, організацією спрямованого спілкування між ними. При цьому викладач вищої школи залишається основною ланкою в системі формування особистості фахівця. Викладач здійснює вплив на студентів не лише змістом своїх лекцій і інших навчальних занять, але і усією своєю особистістю, поведінкою, звичками, манерами, своїм ставленням до справи, науки, інших людей і в першу чергу до студентів.