19. Методи контролю і самоконтролю в навчанні

Для перевірки рівня засвоєння учнями знань, сформованості вмінь і навичок розроблено методи контролю і самоконтролю. Серед методів контролю виокремлюють спостереження за різними видами діяльності учнів на уроці, усна перевірка, письмова перевірка, контрольні та лабораторні роботи, твори, домашні завдання, графічна перевірка, перевірка практикою, тестова перевірка.

Методи усного контролю

До них належать фронтальне та індивідуальне опитування. Під час фронтального опитування вчитель пропонує серію логічно пов'язаних між собою запитань для учнів усього класу. Воно сприяє систематизації знань, розвиває навчальну активність учнів, але не враховує індивідуального темпу мислення, стимулює прості відповіді, тому його необхідно поєднувати з індивідуальним опитуванням. У процесі індивідуального опитування учень має змогу самостійно висловлювати свої думки, коригувати їх і доповнювати. Ефективність методів усного контролю залежить від ретельної підготовки вчителя, чіткості формулювання запитань (зрозумілості, лаконічності) і ступеня їх проблемності.

Спостереження за навчальною діяльністю учнів. Як метод контролю його виокремлюють умовно, бо спостереження органічно належить до всіх методів навчання і контролю, адже вчитель завжди фіксує ступінь уважності учня, рівень його мислення, культуру поведінки, ставлення до предмета.

Методи письмового контролю

Вони спрямовані на аналіз документального матеріалу, визначення характеру допущених учнями помилок і способів їх подолання. Найпоширенішими є такі методи письмового контролю: контрольні роботи, твори, диктанти, письмові заліки, контрольні тестові роботи програмованого типу (перелік запитань і можливі варіанти відповідей).

Методи лабораторного контролю

Ці методи забезпечують можливість перевірити рівень сформованості вміння застосовувати здобуті знання на практиці. Вони спрямовані на перевірку вмінь учнів користуватися лабораторним обладнанням (амперметр, барометр, вольтметр, термометр тощо). Метод лабораторного контролю охоплює також письмові та графічні роботи, розв'язання експериментальних завдань, які потребують здійснення дослідів.

Графічна перевірка

Використовується на уроках математики, креслення, образотворчого мистецтва та ін. Вона передбачає створення узагальненої наочної моделі, яка відображає взаємозв'язки в об'єктах і предметах, що вивчаються. Так, графічно можна зобразити умову задачі, механізми, прилади, процеси. Графічна перевірка забезпечує розвиток пізнавального інтересу, економить час, формує вміння узагальнювати, систематизувати, класифікувати вивчений матеріал, сприяє розвитку абстрактного мислення учнів. Основними формами графічної перевірки є складання таблиць, схем, побудова діаграм, графіків, створення малюнків, робота з картами. Вона часто поєднується з усною або письмовою, перевірками.

Тестова перевірка знань

Цей метод забезпечує об'єктивне вимірювання обсягу і якості засвоєння учнями конкретних знань, умінь і навичок, але не здібностей. Слово "тест" (англ. test) означає випробування, перевірку. Основні вимоги до тестів полягають у тому, що вони мають бути короткотривалими, однозначними, правильними, відносно короткими, інформативними, зручними, стандартними; відповідати цілям навчання, виховання і розвитку учня.

Основними критеріями тестів є об'єктивність, надійність, валідність і точність.

Об'єктивність передбачає, що результати вимірів максимально незалежні від дослідників. Це означає, що різні вчителі, викладачі, експерти, вимірюючи одну й ту саму характеристику, одержують однаковий результат. Важливою умовою забезпечення об'єктивності є стандартизація процедури вимірювання: об'єктивність здійснення вимірювання (однакові умови, час, засоби); об'єктивність опрацювання даних (фіксація результатів, їх збереження й аналіз); об'єктивність інтерпретації результатів (алгоритми аналізу, критерії оцінювання та інтерпретації результатів).

Надійність методу вимірювання передбачає відновлення результатів діагностики під час повторних вимірювань. Ступінь надійності методу визначають за допомогою коефіцієнта надійності, який дорівнює коефіцієнту кореляції між результатами, одержаними однаковим методом та за однакових умов. Коефіцієнт надійності вказує, наскільки збігаються результати вимірювань.

Ступінь надійності вимірювання залежить від об'єктивності методу, оптимізації параметрів засобів вимірювання, стабільності вимірюваних характеристик.

Валідність методу відображає відповідність того, що вимірювалося цим методом, тому, що він повинен вимірювати. Валідність методу диференціюють за такими ознаками: валідність змісту, валідність відповідності, валідність прогнозу.

Точність методу вимірюванняхарактеризує ступінь коливання вимірюваного параметру і визначає мінімальну або систематичну помилку, з якою можна здійснити вимірювання цим методом. Коливання результатів вимірювання підпорядковується статистичним закономірностям.

Критерії оцінювання якості методів вимірювання є необхідними, але недостатніми критеріями ефективності педагогічного контролю. Окрім них, ефективність значною мірою залежить від організації контролю, забезпеченості навчального процесу технічними і методичними засобами, рівня професійної освіченості самих учителів з питань методології і теорії тестового контролю.

За допомогою тестових завдань можна здійснювати поточну, поетапну та підсумкову атестації результатів навчальної діяльності учнів. Використання цього методу дає змогу значно підвищити відповідальність учнів за результати своєї діяльності, скоригувати дії вчителя від трансляції знань і способів діяльності до проектування індивідуальної траєкторії розвитку учня.

Залежно від способу відповіді тестові завдання поділяють на:

- завдання закритої форми із запропонованими відповідями, з яких одна є правильною;

- завдання відкритої форми з вільно конструйованими відповідями.

Тестові завдання закритої форми складаються з трьох компонентів: інструкції щодо їх виконання; запитальної змістової частини; правильної відповіді. У деяких тестових завданнях інструкції немає, оскільки цю функцію виконує запитальна змістова частина. Часто інструкцію розміщують на початку тестового зошита чи тестових матеріалів.

До тестових завдань закритої форми належать:

1) завдання альтернативних відповідей ("правильно - неправильно", "так - ні"), які застосовують для оцінювання одного елемента знань;

2) завдання простого множинного вибору, що передбачають знаходження однієї правильної відповіді із запропонованих варіантів;

3) завдання з множинним вибором, у яких кількість правильних відповідей не обмежена інструкцією.

Завдання з простим множинним вибором будують за принципами класифікації та кумуляції, завдання з множинним вибором - відповідно до вимог принципів класифікації, кумуляції, циклічності, комплексності (поєднання принципів).

До завдань відкритого типу належать завдання на відновлення послідовності або відповідної частини.

У тестах цього виду варіанти відповідей не надаються, тобто тестові завдання передбачають вільну форму відповіді. Тести відкритого типу поділяють на завдання з пропусками, завдання на доповнення, завдання з короткою відповіддю та завдання у формі структурова-ного есе.

До завдань з короткою відповіддю існує особлива вимога: вони мають бути сформульовані так, щоб запитання потребували короткої відповіді, яка зазвичай є результатом математичних розрахунків.

Як свідчить практика, учні надають перевагу запитанням відкритого типу. Такий підхід до питань заохочує їх перевіряти і розвивати свої ідеї, критично аналізувати вивчений навчальний матеріал. Запитання відкритого типу часто починаються словами "що", "як", "які" тощо.

У створенні тестів необхідно керуватися такими основними правилами:

1. Зміст завдання має відповідати вимогам програми і відображати зміст навчання.

2. Тестові завдання однакової форми повинні супроводжуватися однією інструкцією щодо їх виконання.

3. Текст інструкції має відрізнятися від основного тексту іншим шрифтом або кольором.

4. Тестові завдання нумеруються арабськими цифрами, нумерація тестових завдань різної форми наскрізна.

5. Створення тестового завдання розпочинається з формулювання правильної відповіді (для завдань закритої форми) або постановки запитання (для завдань відкритої форми).

6. Запитальна частина тестового завдання формулюється зазвичай у стверджувальній формі, стисло, чітко, без подвійного тлумачення.

7. Запитальну частину тестового завдання доцільно виділити іншим шрифтом (великі літери, активний колір тощо).

8. Варіанти відповідей тестового завдання повинні мати окрему індексацію (нумерацію).

Тести успішності мають істотні переваги над традиційними методами контролю:

- забезпечують можливість перевірити рівень засвоєння навчального матеріалу всіма учнями;

- дають змогу за порівняно короткий час перевірити значно більший обсяг знань, ніж це можна зробити за допомогою традиційного усного чи письмового опитування;

- нейтралізують вплив зовнішніх чинників (почерк, граматичні помилки, упереджене ставлення до учня);

- забезпечують оперативний і систематичний контроль за навчальною діяльністю учнів, що спонукає їх до регулярної підготовки з предмета;

- формують інтерес до навчання (незвичайність форми завдань);

- дають змогу підвищити об'єктивність підсумкового контролю, змінити його форми.

У процесі підготовки матеріалів для тестових завдань необхідно дотримуватися таких основних правил:

1) недоцільно включати відповіді, неправильність яких на час тестування учень не зможе обґрунтувати;

2) неправильні відповіді мають ґрунтуватися на типових помилках і бути правдоподібними;

3) правильні відповіді з усіх запропонованих слід розміщувати у випадковому порядку;

4) завдання не мають повторювати формулювань підручника;

б) відповіді на запитання не повинні бути підказками для відповідей на інші завдання цього тесту;

6) питання не мають містити "пасток" (каверзної та хибної інформації).

Не можна абсолютизувати тестовий метод контролю. Він має право на існування поряд з іншими методами і формами перевірки знань. Як кожний засіб діагностики тести мають свої переваги і недоліки. Результати розв'язування тестових завдань не дають змоги визначити рівень інтелектуальних ресурсів суб'єкта. Незважаючи на валідність і прогностичну надійність, тести не завжди можуть "виміряти" динаміку розвитку індивідуальних здібностей учня, позбавляють його і вчителя "живого" спілкування. Тому доцільно поєднувати тестування з іншими (традиційними) формами і методами перевірки.

Метод самоконтролю. Він спрямований на формування вміння усвідомлено регулювати власну навчальну діяльність, удосконалювати її, запобігати помилкам і неточностям. Важливими засобами формування в учнів умінь самоконтролю є усвідомлення правильності операцій і дій, складання плану відповідей, переказ основних думок, робота з контрольними запитаннями, контроль з боку вчителя, самооцінювання (критичне ставлення учня до своїх здібностей і можливостей та об'єктивне оцінювання власних успіхів у навчанні).

Методи контролю спрямовані на зворотний зв'язок у навчанні, його регулювання і корегування. Використання їх має забезпечити повноту і всебічність контролю, його систематичність, об'єктивність, індивідуалізацію і диференціацію у навчанні. Усі методи контролю використовують у взаємозв'язках із дидактичними цілями, змістом та етапами навчання.