48. Переказ – одна із складових частин системи розвитку мовлення. Види переказів, методика проведення.

Основними видами робіт з розвитку мовлення за діючою програмою для 1-3 кл. є перекази і твори.Програмою передбачені різноманітні види переказів. Класифікація їх може бути такою: за типами мовлення (розповіді, описи, розповіді й описи з елементами міркувань, міркування; за стилем мовлення (художні й офіційно-ділові, публіцистичні, наукові); за способом виконання (усні й писемні); за обсягом та змістом (детальні, стислі, вибіркові з додатковим завданням – творчі); за метою виконання (навчальні, навчально-тренувальні, контрольні); за ступенем участі учнів у передачі змісту (колективні, напівсамостійні, самостійні); за сприйняттям вихідного тексту (прочитаного, сприйнятого зором, почутого, сприйнятого на слух тексту, сприйнятого на слух і зором тексту).

Переказ як тип мовленнєвих вправ розвиває механізм комбінування, конструювання. Він практикується на уроках різних предметів, а також на уроці розвитку зв’язного мовлення, який складається з декількох етапів, послідовно пов’язаних один з одним: вступна бесіда; читання тексту ; бесіда за змістом та мовний аналіз тексту; колективне складання плану і запис його на дошці ; виписування до кожного пункту плану контрольних слів та виразів; повторне читання твору ; усний переказ за планом: 1) частинами; 2) цілісний – з використанням контрольних слів і виразів, записаних на дошці; підготовка першого варіанту переказу; написання переказу ; редагування – робота над удосконаленням написаного; перевірка робіт вчителем та їх аналіз.

Методика написання окремих видів переказів.

Детальні перекази. Цей вид переказів застосовується в усіх початкових класах спочатку в усному, а пізніше в письмовому відтворенні прослуханого (прочитаного) тексту із збереженням його структурних та лексичних особливостей. Їх мета – передавати близько до тексту зміст оповідання чи уривку повністю, не порушуючи порядку подій і правильно називаючи імена, факти.

Детальний переказ привчає учнів уважно слухати текст, запам’ятовувати деталі, назви; збагачує лексичний запас, зміцнює пам’ять, виробляє навички послідовного викладу. Такий переказ результативний, коли художній текст вартий наслідування з мовного боку, коли учні ще не вміють користуватися іншими видами переказів, коли потрібно навчити дітей висловлюватися.

Методика роботи над детальним переказом:

1. Читання тексту учнями (учителем).

2. Бесіда за змістом прочитаного.

3. Повторне читання тексту; поділ його на частини.

4. Складання плану; переказ за планом.

5. Робота над словником, образотворчими засобами, над реченням.

6. Орфографічна підготовка до написання переказу.

7. Написання переказу.

8. Перевірка написаного.

Стислий переказ – необхідний етап розвитку мовлення

Методика роботи над стислим переказом:

1. Читання тексту учнями (мовчки та вголос).

2. Бесіда за змістом прочитаного (5-6 запитань).

3. Робота над мовними засобами.

4. Стисла передача змісту тексту.

5. Складання плану.

6. Стислий переказ фрагментів за пунктами плану.

7. Самостійне складання тексту переказу і його запис.

8. Самоперевірка.

Стислі перекази проводяться з метою навчити дітей коротко та лаконічно передавати зміст значного за обсягом тексту. Це вимагає від учня вміння глибоко осмислювати зміст твору, вмінь визначати найважливіше, щоб відібрати з усього матеріалу найголовніше, найсуттєвіше. Привчати дітей стисло переказувати зміст прочитаного можна вже з другого класу, а деякі вчителі навчають цьому навіть і першокласників. Щоб навчити учнів самостійно й успішно виконувати цей вид вправ, потрібна продумана і тривала підготовка. З цією метою використовуються бесіда на основі прочитаного, смисловий аналіз тексту, визначення в ньому головного й другорядного. Учням початкових класів не одразу вдається відшукати в тексті головне, випустити другорядне, сформулювати думку, тому стислий переказ вимагає тренування, вміння розуміти суть прочитаного чи побаченого. Отже, шлях до стислого переказу лежить через усвідомлення змісту твору.

Широкого вжитку набуває практика використання вибіркового переказу – усного чи письмового. Головна мета усних і письмових вибіркових переказів – навчити учнів членувати текст, здійснювати його смислову, логічну диференціацію, визначати найістотніше.

Усний вибірковий переказ дозволяє проаналізувати з учнями переваги й недоліки створених текстів, навчає систематизовувати матеріал, зібраний у процесі роботи над текстом, використовувати мовленнєві засоби для створення нового висловлювання.

Використовуючи вибірковий переказ на уроках читання, української мови, розвитку мовлення, вчитель формує та удосконалює в процесі роботи такі комунікативні уміння учнів:

1. Уміння добирати з тексту (текстів) матеріал на задану тему.

2. Уміння визначати основну думку майбутнього висловлювання у випадках, коли вона не збігається з основною думкою вихідного тексту.

3. Уміння систематизовувати зібраний матеріал відповідно до основної думки нового висловлювання.

4. Уміння будувати висловлювання іншого типу в порівнянні з типом вихідного тексту.

5. Уміння у відповідності до поставленого комунікативного завдання використовувати мовленнєві засоби вихідного тексту, а також знаходити слова і словосполучення для зв’язку відібраного матеріалу.

Пропедевтична (підготовча) робота над вибірковим переказом, розпочинається з використання підготовчих вправ, що базуються на таких прийомах роботи:

1. Вибіркове читання. Від учня вимагається знайти в тексті і прочитати частину, яка пов’язана з певною темою, або відповідає зображеному на малюнку, або ж ту, що найбільше сподобалася, і визначити її тему. Поступово завдання ускладнюються, і учням для вибіркового читання пропонується тема, матеріал для якої розкиданий по всьому тексту (текстах). Його потрібно вибрати, а потім прочитати.

2. Вибіркове виписування. З метою підготовки до вибіркового переказу використовується списування, в основі якого лежить тематичний відбір: виписати з тексту частину, в якій розповідається …; виписати з тексту речення, в яких розкривається вказана тема; виписати речення, в якому висловлена головна думка і т.п.

У процесі роботи над вибірковим переказом можна використати таку пам’ятку:

1. Прочитайте текст.

2. Визначити його тему і головну думку.

3. Обміркуйте тему, запропоновану для вибіркового переказу.

4. Визначте головну думку переказу (вона може не збігатися з головною думкою тексту).

5. Продумайте тип тексту – переказу (опис, розповідь, міркування)

6. Складіть план переказу.

7. Продумайте використання авторських мовленнєвих засобів.

8. Доберіть слова для зв’язку частин переказу.

9. Напишіть переказ.

10. Перевірте переказ, чи все в ньому буде зрозумілим людині, яка прочитає або почує його.