29 Найвидатніші представники зарубіжної педагогічної думки.
Деякі педагоги XVII ст. називали століттям дидактичним, а XVIII ст. — педагогічним. Справді погляди на процес виховання поєднані, як правило, з прагненням перебільшити його роль у перебудові суспільства, були властиві таким філософам і педагогам різних країн, як К. Гельвецій, Д. Дідро, Ж.-Ж. Руссо, І. Кант, Г. Песталоцці, О. М. Радищев, М. І. Новиков. їх цікавило перш за все питання виховання. Гуманний підхід, вважали вони, властивий не лише вихованню, але й усьому суспільству й державі (гуманний правитель, гуманний підданий — такий шлях перебудови суспільства на гуманних засадах). У працях цих педагогів виділяється ідея розвитку особистості, її здібностей як обов'язкова складова частина виховання і навчання. Значимість цієї ідеї підкреслював К. Д. Ушинський, який уважав її великим відкриттям Г. Песталоцці, відкриттям, яке "...принесе і приносить більше користі, ніж відкриття Америки".
Ідеї "педагогічного" XVIII століття не мали прямого продовження у XIX ст., але в працях німецьких учених І.Герберта, Ф. Фребеля, А. Дієтервега, у практиці Р.Оуена, у педагогічній спадщині російських революціонерів-демократів залишилося і продовжувалося багато з того, що було тенденційним у XVIII ст.
На межі століть ідеї педагогіки розвивалися на Заході. У кінці XIX ст. в Німеччині найвиразнішим представником педагогіки особистості був Г. Шаррельман. Муштру і жорстоку регламентацію шкільного життя він намагався замінити самодіяльністю дітей, вихованням їхнього характеру за допомогою гуманних засобів. Він увів поняття співпраці з дітьми, вважав, що лише на його основі в умовах вільної і радісної творчості вчителя й учнів можливий справжній успіх виховання.
Ідеї педагогіки, саморозвитку дітей за допомогою педагогів усе своє довге життя проповідував Р. Кузіне — французький педагог, один із представників нового виховання. Виступаючи на одному з міжнародних конкурсів, він говорив: "Процес навчання не можна розглядати лише як вплив учителя на своїх учнів, бо такий вплив ілюзорний; у дійсності навчання — це різновидність діяльності дитини над своїм власним розвитком у сприятливому середовищі і за допомогою педагога, який виступає лише в ролі консультанта
- 2Національна доктрина розвитку освіти в Україні
- 3. Державна національна програма “Освіта” (“Україна XXI століття”)
- 4. Концепція національного виховання, її роль і значення в організації виховної роботи з підростаючим поколінням
- 5. Педагогіка як наука, її обєкт, предмет, завдання і функції педагогіки
- 6. Основні категорії педагогіки, їх характеристика.
- 7Система педагогічних наук. Зв'язки педагогіки з іншими науками
- 8. Поняття про особистість, її розвиток та формування
- 9 Фактории, що впливають на розвиток і формування особистості
- 10. Поняття про дидактику: суть, функції, зв’язок з іншими науками.
- 1) Мотиви, зв’язані зі смислом діяльності: прагнення пізнати нові факти, оволодіти знаннями, способами дій, проникнути в суть явищ та ін.;
- 5. Основні дидактичні концепції
- 1) Відчуття конкретного утруднення в процесі діяльності;
- 1) Сприймання предметів;
- 2) Формування ясних уявлень про предмети, що спостерігаються (їхня кількість і форма);
- 3) Зіставлення предметів і формування понять;
- 4) Назва предметів (словом), розвиток мови.
- 1) Відчуття проблеми (утруднення);
- 12 Процес навчання
- 1) Розуміння та усвідомлення пізнавальних завдань;
- 18. Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності учнів
- 19. Методи контролю і самоконтролю в навчанні
- 20. Засоби навчання
- 21. Форми організації навчання
- 24. Принципи побудови системи освіти в Україні
- 25 Структура системи освіти
- 26 Структура органів управління освітою
- 27 Інновації в освіті
- 28 Виховання в умовах первісного суспільства
- 29 Найвидатніші представники зарубіжної педагогічної думки.
- 30Визначні представники педрогогічної думки України
- 33. Структура процесу виховання передбачає:
- 40 Зміст і завдання естетичного виховання
- 42 Зміст і завдання трудового виховання
- 44Статеве виховання: зміст,мета і завдання
- 45Екологічне виховання: зміст,мета і завдання
- 46 Сімейне виховання
- 47 Національне виховання
- 48 Принципи національного виховання. Їх характеристика
- 49. Сутність методу і прийому виховання
- 50. Методи формування свідомості
- 51. Методи організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки
- 53. Загальна характеристика форм виховання та їх класифікація