43. Методика вивчення дієслова в початкових класах.

Дієслово – складна граматична категорія. Основні завдання вивчення дієслова: 1. Сформувати в учнів початкове уявлення про дієслово як частину мови на основі смислових (називає дію та стан предмета) та граматичних ознак (число, час, особа; в реченні є головним членом). 2) Формувати навички правопису особових закінчень дієслова (найбільш уживаних). 3) Збагатити словник учнів дієсловами, розвивати навички вживання їх у власному мовленні. 4) Вчити вживати дієслова в усному й писемному мовленні. Всі ці знання, вміння й навички розвиваються одночасно.

Система вивчення дієслова розпочинається з першого класу. Тут відбувається практичне ознайомлення з дієсловами. Учні називають слова, які відповідають на питання що робить? або що роблять? і визначають можливих виконавців перелічених дій. У другому класі учні дізнаються, що слова, які означають дії предметів і відповідають на питання що робити? що зробити? що робить? що роблять? що робив? (робила, робило, робили), що буде робити? що зробить?, називаються дієсловами (вводиться термін). Постановка цих питань готує до сприйняття часових форм дієслова, однини/множини. Формуються вміння ставити питання до дієслів різних часових та особових форм. У третьому класі визначається поняття про дієслово як частину мови (питання, значення, роль у реченні, зв’язок з іменником). Третьокласники ознайомлюються із зміною дієслів за часами (визначають за питаннями), числами й родами (в минулому часі); усвідомлюють специфіку неозначеної форми. У четвертому класі поглиблюються знання про дієслово як частину мови (питання, значення, роль у реченні, зв’язок з іменниками); узагальнюються і розширюються уявлення про лексичне значення дієслів; спостерігають за дієсловами різних семантичних груп (дієслова сприймання, мовлення, мислення, відношення, на означення стану людини, явищ природи тощо). Четвертокласники оволодівають дієвідмінюванням дієслів, вчаться розпізнавати особу дієслова, свідомо вживати дієслова в різних часових формах, працюють із текстами, в яких дієслова в неозначеній формі замінюються в різних часових формах або одні часові форми замінюються іншими, усвідомлюють правопис особових закінчень дієслів І та ІІ дієвідмін.

Програми спрямовують на засвоєння функціональних особливостей дієслова, на розвиток вживання дієслів у мовленні. Так, у другому класі аналізується роль дієслів у мовленні; розглядаються слова, близькі та протилежні за значенням; проводиться спостереження за влучним вживанням дієслів у тексті, з’ясовується їх образність. У третьому класі продовжується робота із дієсловами-синонімами, дієсловами-антонімами; практикується вибір із даних слів тих, що найвиразніше передають думку, відповідають меті і типу висловлювання; спостерігають за вживанням неозначеної форми дієслів у прислів’ях і приказках. У четвертому класі учні будують сполучення слів із спільнокореневими та синонімічними дієсловами різних семантичних груп, вводять їх у речення, текст; будують речення з однорідними членами – присудками з урахуванням ситуації мовлення; спостерігають за роллю дієслів у текстах розповідного та описового характеру; розвивають уміння уникати одноманітності у використання дієслів із значенням мовлення, руху тощо. Приділяється увага переконструюванню тексту із зміною граматичної форми (із зміною однієї часової форми іншою, неозначеної форми дієслова часовою і навпаки); добору часових форм дієслова залежно від змісту тексту; побудові речень за схемами; переконструюванню та переказу тексту із зміною однієї особи та іншу; добору особової форми дієслова залежно від змісту тексту, визначення цієї форми. Вивчення дієслова дає великі можливості для розвитку усного і писемного мовлення учнів.

Важливо звернути увагу, що дієслова, як і іменники та прикметники, змінюються за числами. Але на відміну від них, вони змінюють свої закінчення не за відмінками, а за особами і то лише в теперішньому й майбутньому часі. У минулому часі дієслова змінюються за родами (в однині).

У процесі засвоєння числа дієслів учні мають засвоїти, що 1) дієслово змінюється за числами, дієслова мають два числа – однину й множину;2) при зміні дієслова за числами змінюється його закінчення, а смисл залишається тим же; 3) у реченні дієслово-присудок стоїть у тому ж числі, в якому і підмет-іменник (або займенник).

Формуючи поняття роду, доводимо: 1) форму роду мають тільки дієслова минулого часу однини; 2) рід дієслова залежить від роду пов’язаних з ними іменників (займенників).

Опрацьовуючи часові форми дієслів, учні засвоюють, що дієслова змінюються за часами, мають три часи – теперішній, минулий і майбутній. Дієслова теперішнього часу називають дію, яка відбувається тоді, коли про неї говорять (що робить? що роблять?). Дієслова минулого часу називають дію, яка відбувалася раніше, ніж про неї говорять (що робив? що робили? – що зробив? що зробили?). Дієслова майбутнього часу називають дію, яка відбувається після того, як про неї сказали (що зробить? що зроблять? – що буде робити? що будуть робити?). Основним орієнтиром визначення часу служить саме питання, а не смисл часової форми. Свідоме засвоєння часових форм готує учня до вивчення особових закінчень.

Поняття про особу учні одержують під час вивчення особових займенників, і змінювання дієслів за особами не становитиме для них особливих труднощів.

Внаслідок ознайомлення з дієвідмінюванням учні мають знати: 1) дієслова теперішнього й майбутнього часу змінюється за особами і числами; 2) мають 1-шу, 2-гу і 3-тю особи однини і множини; 3) мають два типи дієвідмін – І і ІІ; 4) до І дієвідміни належать дієслова, які в 3 особі множини мають закінчення -уть(-ють), а в особових закінченнях – букви е,є; 5) до ІІ дієвідміни належать дієслова, які в 3 особі множини мають закінчення –ать(-ять), а в особових закінченнях – букви и, ї. Учні дізнаються про дієвідмінювання як зміну дієслів за особами і числами, вчаться розрізняти особу дієслів за займенником і закінченням, змінювати дієслова за особами і числами.

Свідоме засвоєння учнями поділу дієслів на дієвідміни забезпечить оволодіння правописом особових закінчень дієслів. Звертаємо увагу також на деякі правописні особливості в корені слів у зв’язку зі змінюванням дієслова за особами, числами. Такими особливостями є чергування е і о (нести – носити, везти – возити), чергування приголосних (писати – пишу, пишеш; берегти – бережу; сидіти – сиджу).

Під час аналізу дієслова як частини мови визнаємо: початкова форма (неозначена); лексичне значення (називає дію або стан предмета), питання, частина мови; граматичні ознаки (зміна за числами, часами, родами – в минулому часі), в теперішньому й майбутньому часі – особа, тип дієвідміни; синтаксична роль (з яким словом зв’язане у реченні, яким є членом речення).