20. Дайте характеристику принципу активності та самостійності

Принцип активності вимагає діяльного ставлення учнів до об'єктів, які вивчаються. Розрізняють активність репродуктивну і продуктивну (творчу). Завдання педагога - стимулювати розвиток усіх рівнів активності учнів за допомогою створення проблемних ситуацій, емоційної забарвленості спілкування, ігрової імітації, "штучного" дефіциту інформації.

Вимоги, що випливають із принципу активності учнів у навчанні:

- доцільно використовувати у процесі навчання частково-пошукові бесіди, створювати проблемні ситуації;

- спонукати учнів до різноманітних видів творчості;

- показувати значення навчального предмета для вирішення життєвих проблем;

- задіювати у процесі навчання мисленнєві операції (аналіз, синтез, індукцію, дедукцію, узагальнення);

- навчати учнів раціональних прийомів організації навчальної діяльності.

Форми прояву активності можуть бути різними, наприклад самоконтроль через рефлексію власної діяльності, контроль за роботою товариша, модифікація готових і розробка власних алгоритмів та програм, участь в проектній діяльності. Активність природно виходить з інтересу до навчання, але при цьому вчителеві важливо чітко сформулювати, які результати навчання контролюються.

Навчання ефективне, коли учень розуміє необхідність свого навчання, ставить чи приймає цілі заняття, бере участь у плануванні й організації своєї діяльності, в її розумінні, самоконтролі і самооцінці.

Для реалізації принципу активності вчителю доцільно:

1   Учити дітей ставити запитання.  Запитання важливіше за відповідь, оскільки відкриває, а не закриває пізнання.

2   У навчанні завжди використовувати альтернативні підходи, позиції і точки зору до будь-якого суттєвого питання.

3   Відшукувати з учнями причини того, що вивчається Спонукати гіпотези учнів, працювати з їхніми версіями як з особистісним змістом освіти.

4   У процесі навчання робити зупинки і пропонувати учням проаналізувати їхню діяльність Рефлексивна позиція потребує часу, але збільшує результативність засвоєння курсу інформатики.

Самостійність учня також є метою і умовою успішного вивчення інформатики Вона слідує за активністю учень може активно сприймати лекцію проблемного типу, а  це ще не самостійність. Можливі етапи зростання самостійності від повною управління вчителем через оперативну допомогу до самоуправління пізнавальною діяльністю за допомогою комп'ютера. При переході до творчої діяльності самостійність реалізується повністю. Звертання учня за допомогою є вже проявом активності, але це ще не самостійність.

Внаслідок зростання самостійності зростають і продуктивність навчання вміння самостійно знаходити виходи зі скрутних ситуацій, користуватися літературою і комп'ютерними засобами допомоги и (теоретична допомога при виконанні деяких операцій, пошук помилки, при незрозумілій реакції програми). Ознакою високою рівня самостійності окрім інших, є також пошукова діяльність за комп’ютером, у комп’ютерній мережі за допомогою звернення до пошукових машин.