logo
Возрастная 1-30 вопрос

Дорослість як предмет психологічного дослідження.

В психологічній науці період дорослості являє собою значний за часом відрізок життя людини, який обумовлюється наявністю проблем психологічного та соціального характеру. Дорослість є предметом дослідження окремої галузі вікової психології - акмеології, яка інтегрує у собі багатоаспектність поглядів на даний період, в тому числі погляд на дорослість, як вікове поняття не пов'язане з поняттям “зрілості”.    Дорослість не співпадає зі зрілістю, так як у багатьох дослідженнях зрілість має власні специфічні особливості, які не обмежуються лише виділеними межами онтогенезу.

   Структура психофізіологічного розвитку дорослих поєднує в собі періоди підйомів, спадів і стабілізації функцій. Протиріччя в структурі розвитку характеризують як найскладніші утворення: інтелект, логічні і мнемічні функції так і елементарні процеси, включаючи теплоутворення, метаболізм і різнорівневі характеристики психомоторики.    Таким чином, розвиток психофізіологічних функцій в період дорослості носить складний суперечливий характер котрий відображає онтогенетичні закономірності і вплив трудової діяльності, практичного досвіду людини. Підтвердженням цьому є зміна з навчально-професійної діяльності(як провідної, в юнацькому віці) на професійну в період дорослості.

   Існують наукові дослідження щодо диференціації та встановлення вікових меж періоду дорослості. Так виділяється, всередині періоду дорослості декілька підперіодів: рання дорослість, середня дорослість і пізня дорослість.

   Згідно концепції Е. Еріксона, результатом розвитку в період ранньої дорослості особистості, при нормальній лінії розвитку є досягнення близькості: душевної теплоти, розуміння, довіри, здатності ділитися з оточуючими емоціями та переживаннями.    На думку Б.Г. Ананьева, в період дорослості розвиток людини як суб'єкта практичної (трудової) діяльності результується в досягненні нею трудової і розумової зрілості.

   Таким чином, кожен вік має певні загальні для всіх індивідів задачі і труднощі їх виконання. Центральним завданням розвитку в період дорослості є досягнення “зрілості”, що виконує функції організації, регуляції, забезпечення цілісності життєвого шляху, суб'єктом котрого людина стає по мірі свого розвитку.   Більшість вчених, котрі займаються проблемами розвитку та самопізнання розглядають дорослість як час безперервної зміни та росту. Розвиток людини в період дорослості залежить від вирішення проблем попередніх періодів - набуття автономії, ініціативи і трудолюбства.    Г.С. Абрамова розглядає ж основні завдання періоду дорослості через призму інтимних стосунків, де основними задачами в ранній дорослості, є створення сім'ї, досягнення інтимності, дана точка зору підтримується екзистенціальними психологами і в гуманістичному напрямку психології.