47.Особливості ознайомлення старших дошкільників з працею дорослих

См.копспект у зошиті

Знання про професії діти отримують від батьків, вихователів, старших братів і сестер, бабусь і дідусів, однолітків, із власних спостережень, за допомогою засобів масової інформації. Засвоєння малюками певних знань про працю дорослих, різноманітні професії стимулює виникнення у них нового типу поведінки, опосередкованої уявленнями про трудові і суспільні функції людей, про ставлення до праці, одне до одного.

Старші дошкільники знайомі з різноманітними видами праці (виробнича, сільськогосподарська, у сфері обслуговування тощо), багатьма професіями (4-15). Загалом у переліку професій дошкільники виокремлюють приблизно 90 їх найменувань. Та це не означає, що про кожну професію вони мають вичерпні уявлення.

Найпопулярніші серед дошкільників професії системи "людина - техніка", передусім - водія різноманітних видів транспорту, будівельні спеціальності (зварювальник, кранівник, бульдозерист, екскаваторник, столяр, слюсар, муляр); військові (льотчик, танкіст, ракетник, вертолітник, космонавт); різноманітні робітничі професії (вантажник, кочегар, гірник, ткаля, оптик, полірувальник, поліграфіст) тощо. Досить привабливі для них такі професії системи "людина - людина", як лікар, вихователь, няня, музичний керівник, учитель, продавець, кухар, медсестра, міліціонер. Добре відомі дітям професії системи "людина - природа": садівник, дресирувальник, хлібороб, рибалка тощо. Небагато прихильників мають професії системи "людина - художній образ", наприклад актор, письменник, скульптор. Однак у цій системі популярні серед дітей професії циркача, балерини, музиканта.

Часто найменування професії діти замінюють найменуванням підприємства або закладу ("у зоопарку", "на фермі", "на заводі, де роблять іграшки", "у магазині"), посади - директор, начальник цеху, капітан корабля тощо.

Уявлення дітей про професії мають суттєві статеві відмінності. Дівчатка віддають перевагу професіям системи "людина - людина", хлопчики - системи "людина - техніка", військовим спеціальностям. Вони частіше, ніж дівчатка, називають професії системи "людина - природа" і "людина - художній образ", тобто є носіями ширшої інформації про професії.

Діти старшого дошкільного віку в основному правильно уявляють структуру трудового процесу, найкраще - найцікавішу їм професію. Вони вже називають від 3 до 6 предметів, потрібних людям певної професії для роботи, а також необхідні психологічні якості (учитель - "повинен багато знати", інженер - "уміти думати", льотчик - "не боятися висоти"). Легко називають і трудові дії, послідовно розкривають процес праці (водій - "перевіряє мотор і колеса, тримає кермо, стежить за дорогою, їде, куди потрібно"; вихователь - "учить дітей доброму, займається з ними, водить на прогулянки, проводить заняття, щоб діти були розумними"). В основному діти правильно розуміють і суспільну значущість результатів праці (для чого вона потрібна) різноманітних професій. Складніше їм даються знання, які не можна повідомити безпосередньо у життєвій ситуації, тому міські діти, як правило, мало знають про працю і життя людей у селі.

Велику роль у формуванні правильних уявлень про працю відіграє сім'я, вона найбільше сприяє трудовому вихованню дітей. Діти спостерігають за роботою батьків, інших родичів, бачать, як вони цікавляться справами один одного, їх взаємодопомогу.

Чим старша дитина, тим більший у неї досвід власної трудової діяльності і тим більше цікавиться працею дорослих, особливо батьків. Основним джерелом, із якого діти черпають знання про працю батьків, є безпосереднє сприймання їхньої праці. Однак дитячі уявлення про працю батьків значно бідніші, ніж уявлення про працю людей найцікавіших для них професій. Рівень уявлень про працю батьків залежить і від джерела інформації: найвищий він у дітей, які мають змогу безпосередньо спостерігати за їх роботою, слухати розповіді про неї.

Під впливом цілеспрямованої роботи дошкільного закладу діти краще усвідомлюють значення трудової діяльності у житті кожної людини, у т. ч. своїх батьків, починають розуміти, що мама і тато працюють не лише для утримання сім'ї. Старші дошкільники уже гордяться успіхами батьків, розповідають про них своїм товаришам.

Отже, основними способами формування психологічної готовності дошкільника до праці є ознайомлення його з працею дорослих, її результатами, організація відповідно до їх вікових та індивідуальних можливостей трудової діяльності. Його зміст і методи у дитячому садку обумовлюються програмою навчально-виховної роботи, у сім'ї - особливостями домашнього побуту, способу життя, сукупністю уявлень батьків про цінність людської праці.

48.Зв’язок дошкільної педагогіки з іншими науками.

Дошкільна педагогіка тісно пов'язана з рядом гуманітарних наук: з дитячою психологією , вікової анатомією і фізіологією , педіатрією , гігієною , а також з низкою ін наук ( мовознавством , естетикою , етикою і т.д.) , вона спирається на результати цих наук і бере те , що робить вплив на її розвиток (Додаток 3 ) .

Фундаментом педагогіки є філософія виховання , що є основою для осмислення цілей виховання та освіти. Щоб краще зрозуміти взаємозв'язок біологічної та соціальної сутностей людини , розібратися в причинах поведінки дитини , педагогіка спирається на такі науки , як анатомія і фізіологія. Особливо велике значення для розробки питань навчання і виховання має вікова фізіологія , яка розкриває основні принципи будови та закономірності функціонування організму, що росте . Без знання цих особливостей не можна правильно визначити засоби і методи виховання , що відповідають віку вихованців , організаційні форми проведення тих чи інших занять або виховних заходів.

Найбільш тісний зв'язок простежується між педагогікою і психологією : педагогіка користується психологічними методами дослідження. Вікова психологія , досліджуючи закономірності перебігу і розвитку психічних процесів зростаючої людини , допомагає педагогіці орієнтуватися в пізнавальних можливостях , сприйнятливості дітей різного віку до тих чи інших впливів. Соціальна психологія вивчає особливості формування особистості , включеної в різні соціальні групи , допомагає педагогіці розробити методи і засоби впливу колективу на особистість. Інтеграція педагогічних та психологічних наук призвела до виникнення прикордонних галузей - педагогічної психології та психопедагогики : педагогічна психологія вивчає особливості протікання психічних процесів у дитини в ході його виховання і навчання , психологічні закономірності педагогічного впливу на формування особистості .

Для корекційної педагогіки , в сферу дії якої потрапляють діти з різними вадами і відхиленнями у розвитку , не менше значення має блок медичних наук: терапія , психіатрія , психогігієна та пов'язані з ними розділи наукового знання.

Етика дає теоретичне обгрунтування моралі , поглиблює розуміння проблем морального виховання підростаючого покоління. Естетика вивчає загальні закономірності розвитку естетичних відносин людини до дійсності , мистецтва, служить науковою основою естетичного виховання.

Крім того , педагогіка спирається на дані досліджень інших наук : історичної , юридичної, економічної , екологічної , математичної та пр. А також з галузями , що виникають на стику педагогіки з точними і технічними науками - кібернетикою , математикою , комп'ютерної педагогікою та ін Наприклад , з точки зору кібернетики - науки про управління складними динамічними системами , - процес навчання і виховання можна представити як динамічну систему , яка управляється на основі зворотного зв'язку , що йде від керованого центру ( дитини) до керуючого центру ( вчителя або вихователю )