3.3. Лекція у вищій школі Роль лекції у вищій школі.
Значне місце у підготовці фахівців з вищою освітою належить лекціям. Лекція - чіткий, системний виклад окремої наукової проблеми або теми. Мета лекції полягає в допомозі студентам оволодіти методами самостійної роботи з підручниками, посібниками, першоджерелами. Лекція - один з найважливіших чинників в організації навчальної діяльності студентів.
Провідна роль лекції у викладанні навчальних дисциплін кафедри пов'язана з їх змістовим аспектом, організаційними засадами та методичними особливостями.
Основний зміст лекції становлять центральні методологічні, теоретичні і практичні проблеми. Розкривають у лекції не всі питання теми, а найважливіші, найсуттєвіші, що вимагають наукового обгрунтування.
У нормативно-директивних документах, які визначають зміст і організацію навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах України, обґрунтовано головні вимоги до лекцій, реалізація яких дає змогу повною мірою використовувати значні навчальні й виховні можливості цієї форми навчання, підвищити вплив кожної лекції на свідомість і почуття студентів.
Процес навчання у вищій школі реалізують у межах різноманітної цілісної системи організаційних форм і методів навчання. Кожна форма розв'язує своє спеціальне завдання, але сукупність форм і методів навчання створює єдиний дидактичний комплекс, функціонування якого підпорядковано об'єктивним психолого-педагогічним закономірностям навчального процесу.
Лекція — методологічна й організаційна основа для всіх навчальних занять, зокрема й самостійних (методологічна, тому що вводить студента в науку загалом, надає навчальному курсу концептуальносгі; організаційна — тому що решта форм навчальних занять так чи інакше "зав'язані" на лекцію, найчастіше логічно заплановані після неї, спираються на неї змістовно і тематично. її основна дидактична мета — формування орієнтувальної теоретичної основи для подальшого засвоєння студентами навчального матеріалу.
Як основна ланка дидактичного циклу навчання, виконує наукові, виховні й світоглядні функції, вводить студента у творчу лабораторію лектора.
Лекція (лат. lectio — читання) - систематичне, наукове і послідовне викладення навчального матеріалу, будь-якого питання, теми, розділу, предмету, методів науки. Лекції бувають навчальними (одна з основних форм навчального процесу й один з основних методів викладання у ВНЗ) і публічними (одна із основних форм пропаганди й поширювання політичних і наукових знань). Лекція — традиційна форма навчання у вищих навчальних закладах.
Лекції й диспути були основною формою навчання уже в середньовічних університетах і виглядали як читання церковних першоджерел з докладними коментарями до них.
Для сучасного етапу розвитку освіти в Україні характерні інтенсивні пошуки нового в теорії та практиці навчання. Триває процес апробації нових активних форм і методів, що активізують навчально-пізнавальну діяльність студентів.
Науково-педагогічним працівникам відомо, що за своєю дидактичною сутністю лекція постає і як організаційна форма навчання — специфічний спосіб взаємодії викладача і студента, у межах якого реалізують різноманітний зміст і різні методи викладання, і як метод — викладання навчального матеріалу в систематичній та послідовній формі.
На сучасному етапі проводять різні теоретичні та експериментальні пошуки збільшення впливу лекції на активізацію самостійного оволодіння знаннями.
Розвиток лекційної форми від класичної інформаційної до лекції проблемного характеру (лекція-діалог, лекція-прес-конференція тощо) відтворює реальні форми взаємодії викладача і студента, які обговорюють теоретичні питання.
З допомогою таких лекцій педагог закладає перехід від простої передачі інформації до активного засвоєння змісту навчання із залученням механізмів теоретичного мислення і всієї структури психічних функцій. У цьому процесі зростає роль діалогічної взаємодії і спілкування під час лекції, посилюється значення соціального контексту у формуванні професійно важливих якостей особистості майбутнього спеціаліста.
Науково-педагогічні працівники зобов'язані домогтися практичного втілення низки вимог, що характеризують сучасну ефективну лекцію як організовану форму, активний метод і психологічну технологію спільної освітньої діяльності зі студентами:
■ високий науково-теоретичний і соціально-культурний рівень лекції;
■ триланкова структура кожної лекції: вступ (завдання і план роботи), основна частина (дедуктивна або індуктивна побудова змістового викладу) і висновки (підсумки, узагальнення, рекомендації);
■ жвава і цікава подача змісту лекції, що посилюється чіткістю вимови, граматичною та стилістичною правильністю живого мовлення лектора, а також умілим використанням допоміжних засобів — інтонації, міміки, жестів;
■ повідомлення на лекції не лише теоретичних знань (теорії, закони, закономірності, поняття тощо), а й соціально-унормованої (плани, проекти, програми, технології, методики) та культурно-ціннісної інформації (ідеї, ідеали, переконання, оцінки, вірування, мотиви та ін.);
■ економне використання лекційного часу завдяки вибору оптимального темпу викладення освітнього змісту, підготовки проблемних запитань студентам задля налагодження оперативного зворотного зв'язку, щоб бачити, як відбувається процес розуміння у студентській аудиторії; • широке застосування графічно-символічних засобів (моделі, схеми, таблиці, креслення, символи, графіки, формули) для підтвердження чи спростування будь-якої значущої теоретичної засади або повного методологічного положення;
■ професійна робота з психоемоційним настроєм аудиторії на тлі повного душевного втілення лектора як фахівця-науковця, громадянина та особистості за принципом "тут і тепер".
- 1.1. Предмет і завдання педагогіки вищої школи
- 1.2. Основи формування педагогічної системи внз: стандарти, характеристики, категорії, прогнозування, моделі
- 1.3. Методологічне підґрунтя педагогіки вищої школи
- 1.4. Методика і методи педагогічного дослідження
- 1.5. Педагогічний процес у вищій школі
- Закономірності педагогічного процесу.
- 1.6. Теорія і практика освіти
- Моделі системи освіти в сучасному світі.
- Освітній світовий простір.
- Освіта в сучасній Україні.
- 1.7. Болонський процес і освіта в Україні
- Кредитно-модульна система організації навчального процесу.
- Контроль успішності студента.
- Розділ 2. Дидактика вищої школи
- 2.1. Поняття дидактики вищої школи
- 2.2. Дидактичні системи та дидактичні технології у вищій школі
- Дидактичні технології у вищій школі.
- Ознаки технологічності освітнього процесу.
- Структура педагогічної технології.
- Види педагогічних технологій.
- Технологія дистанційного навчання.
- Технологія модульного навчання.
- Принцип модульності.
- 2.3. Види і стилі навчання Види навчання. Догматичне навчання.
- Пояснювально-ілюстративне навчання.
- Проблемне навчання.
- Програмоване навчання.
- Репродуктивний стиль навчання.
- Творчий стиль навчання.
- 2.4. Зміст освіти у вищих навчальних закладах
- Проектування змісту навчання у вищих навчальних закладах.
- Нормативні документи, що визначають зміст освіти.
- Навчальна література.
- .5. Закони та закономірності навчання
- Система принципів навчання.
- Класифікація методів навчання у вищій школі.
- Типи навчання.
- 3.2. Загальна характеристика форм організації навчання у вищій школі
- 3.3. Лекція у вищій школі Роль лекції у вищій школі.
- Сутність, дидактична мета і загальна будова лекційного заняття.
- 3.4. Методика організації та проведення практичних, лабораторних і семінарських занять у вищій школі
- Семінарське заняття у вищій школі.
- Інтелектуальні ігри.
- 3.6. Самостійна робота студентів та її методика
- Методика самостійної підготовки студента до семінарських, практичних і лабораторних занять.
- Методика самостійної підготовки студента до модульного контролю, заліків та іспитів.
- Методика самостійного здобуття знань з навчальної і наукової літератури та інтернету.
- Органи управління.
- Пошук інформації.
- 3.7. Поняття контролю навчальної діяльності студентів: функції, принципи організації, види та форми
- Контроль та оцінка.
- Види та форми контролю.
- 3.8. Оцінка й оцінювання у вищій школі, засоби діагностики
- Засоби діагностики навчання у вищих навчальних закладах.
- Розділ 4. Виховання у вищому навчальному закладі
- 4.1 Становлення та розвиток виховання
- 4.2. Суть, зміст і завдання процесу виховання у вищому навчальному закладі
- 4.3. Студент і студентська група як об'єкти педагогічного процесу
- Виховання і процес соціалізації.
- Закон цілісності та єдності процесу виховання.
- Закон єдності і взаємозв'язку теорії та практики виховання.
- Визначальна роль діяльності та спілкування у вихованні студентів - формування особистості вихованця.
- Цілісність процесу виховання студентів і взаємозалежність його компонентів.
- 4.5. Методи, форми і засоби виховного впливу на особистість студента
- Проблема класифікації методів виховання та самовиховання.
- Методи формування свідомості.
- Лекція.
- Метод прикладу.
- Методи формування суспільної поведінки.
- Методи контролю й аналізу ефективності виховання.
- Форми виховання.
- Масові форми виховної роботи.
- Групові методи виховної роботи.
- Індивідуальна виховна робота.
- 4.7. Індивідуально виховна робота зі студентами
- Концепції виховної роботи з урахуванням особливостей і традицій навчального закладу.
- Діяльність куратора на першому курсі (адаптаційний період).
- Розділ 5. Науково-педагогічний працівник вищого навчального закладу
- 5.1. Роль і місце науково-педагогічного працівника в розвитку суспільства, його функції
- Функції науково-педагогічного працівника.
- 5.2. Вимоги до науково-педагогічного працівника
- 5.3. Особливості педагогічної діяльності у внз
- Педагогічний такт.
- Список рекомендованої літератури: