logo
МАТЕРІАЛИ МЗН 1

Психологічні особливості та дидактичні основи використання сучасних мзн

План лекції:

Наочність, якщо мати на увазі під нею всі можливі варіанти дії на органи чуття навченого, обґрунтована ще Я. А. Каменськім, що назвав її «золотим правилом дидактики» і вимагав, щоб все, що тільки можна, представлялося для сприйняття відчуттями. Сучасні МЗН мають для втілення цього правила, як вже мовилося, широкі можливості, які необхідно реалізовувати на основі обліку психологічних особливостей сприйняття інформації в процесі навчання.

З психології відомо, що зорові аналізатори володіють значно вищою пропускною спроможністю, ніж слухові. Око здатне сприймати мільйони біт в секунду, вухо - тільки десятки тисяч. Інформація, сприйнята зорово, за даними психологічних досліджень, більш осмислена, краще зберігається в пам'яті. 90 відсотків інформації сприймається через візуальні аналізатори, 9- через аудіальні, а 1 – через осязання. «Краще один раз побачити, ніж сто разів почути», - свідчить народна мудрість. Проте в процесі навчання основним джерелом інформації продовжує залишатися мова вчителя, що впливає на слухові аналізатори. Отже, вчителю треба розширювати арсенал зорових і зорово-слухових засобів подачі інформації.

Російський фізіолог І. П. Павлов відкрив орієнтовний рефлекс, названий рефлексом «Що таке?»: якщо у поле зору людини потрапляє якийсь об'єкт, то людина мимовільно починає придивлятися, щоб зрозуміти, що це таке. Навіть почувши звук, людина намагається знайти очима його джерело, що полегшує сприйняття звукової інформації. Отже, найвища якість засвоєння досягається при безпосередньому поєднанні слова вчителя і що пред'являється тим, що вчиться зображення в процесі навчання. А МЗН якраз і дозволяють більш повно використовувати можливості зорових і слухових аналізаторів навчених. Це робить вплив перш за все на початковий етап процесу засвоєння знаній- відчуття і сприйняття. Сигнали, сприймані через органи чуття, піддаються логічній обробці, потрапляють в сферу абстрактного мислення. У результаті плотські образи включаються в думки і висновки. Значить, повніше використовування зорових і слухових аналізаторів створює в цьому випадку основу для успішного протікання наступного етапу процесу пізнання- осмислення. Крім того, при протіканні процесу осмислення застосування наочності (зокрема, образотворчої і словесної) робить вплив на формування і засвоєння понять, довідність і обґрунтованість думок і висновків, встановлення причинно-наслідкових зв'язків і т.д. Пояснюється це тим, що аудіовізуальні допомоги впливають на створення умов, необхідних для процесу мислення, що лежить в основі осмислення.

Велику роль МЗН виконують в запам'ятовуванні як логічному завершенні процесу засвоєння. Вони сприяють закріпленню одержаних знань, створюючи яскраві опорні моменти, допомагають відобразити логічну нитку матеріалу, систематизувати вивчений матеріал.

Значна роль МЗН і на етапі застосування знань: вже багато раз мовилося, що існують спеціальні тренажери, комп'ютерні програми, направлені на вироблення умінь і навичок, спеціальне використовування для цих цілей статичних і звукових засобів.

Особливо повинна враховуватися вчителем емоційна дія мультимедійних засобів. Якщо йому важливо сконцентрувати увагу учнів на змісті пропонованого матеріалу, то сила їх емоційної дії викликає інтерес і позитивний емоційний настрій на сприйняття. Надлишок емоційності утруднить засвоєння і осмислення основного матеріалу. Якщо використовуваний матеріал повинен викликати певні відчуття і переживання (на уроках читання і літератури, історії, на виховних заняттях і ін.), вирішальним виявляється саме емоційний потенціал використовуваного засобу. Колір, помірний музичний супровід, чіткий і продуманий дикторський або вчительський коментар значущі при сприйнятті будь-яких МЗН і НІТО. Це не виключає використовування тільки наочної або тільки звукової передачі інформації залежно від задач уроку, змісту матеріалу, віку, що є у дітей досвіду і т.п.

У учбово-виховній взаємодії вихователя і вихованця однією з актуальних і складних проблем є залучення і збереження дитячої уваги впродовж всього уроку або виховного заняття. К. Д. Ушинський вважав увагу учня надзвичайно важливим чинником, сприяючим успішності виховання і навчання. На його думку, кожен вихователь повинен бути в змозі звернути увагу учня на бажаний предмет. Він указує вихователю декілька засобів збереження дитячої уваги: посилення враження, пряма вимога уваги, міри проти неуважності, цікавість викладання.

Три з чотирьох названих Ушинським засобів властиві МЗН і НІТО, які, володіючи широким діапазоном виразних, художніх і мультимедійних можливостей, дозволяють легко підсилити враження від висловлюваного матеріалу. Звичайно людина сприймає навколишню дійсність в зручному для нього порядку, на екрані ж управління увагою здійснюється виділенням головного зображення засобами динаміки і композиції кадру, монтажною зміною планів. З кадру прибирають або ослабляють все відволікаюче від головного різними способами: співвідношенням головного об'єкту і навколишніх фонових об'єктів, різною інтенсивністю забарвлення, виділенням світлом і т.п. Але основним прийомом залишаються вибір і зміна планів. Так, спостерігаючий за об'єктом погляд розкладає його на частини, потім знову збирає, переносить на інший об'єкт, зближує і зіставляє обидва об'єкти. Інформація в кадрі розумно дозується: весь фрагмент сприймається цілком.

Зміна кадрів у фільмі, слайдів і т.п., демонстрованих за допомогою мультимедійних засобів об'єктів вимагає пильної уваги, інакше потім учень не зможе відповісти на питання, розповісти про побачені процеси і явища, тому що все це на уроці, як правило, повторно не демонструється.

Вимагає уваги і слухання, яке, у свою чергу, виховує відчуття мови. Таким чином, прослуховування фонозапісей, поєднуючих слово і музику, розвиває у учнів стійкість уваги, слухову пам'ять, уява, формує навички спостереження за словом, виховує естетичний смак.

Цікавість матеріалів, що представляються за допомогою ТЗ, безмежна. Комп'ютерні ігри навіть пізнавального характеру, що містять анімацію, музику, текст з цікавим сюжетом, в змозі утримувати увагу самих непосидючих користувачів, якими є дошкільники і молодші школярі, у багато разів вище за ті нормативи часу, які передбачені санітарно-гігієнічними вимогами роботи з ЕОМ (що за відсутності контролю з боку дорослих приводить до негативного результату).

Мимовільну увагу учнів викликають новизна, незвичність, динамічність об'єкту, контрастність зображення, тобто ті якості інформації, які відтворюються за допомогою МЗН. При створенні кінофільму, діафільма, телепередачі, комп'ютерної програми прагнуть не тільки дохідливо, але і цікаво побудувати епізод, додати несподіванку монтажу, композиції кадру, добиваються найбільшої виразності крупних планів, одночасної дії голосу диктора, слів діючих персонажів і музики. Все це, разом узяте, впливає на глядача і, викликаючи мимовільну увагу учнів, сприяє мимовільному запам'ятовуванню матеріалу.

Використовуючи МЗН, необхідно враховувати наступні психологічні особливості уваги. Зосередженість уваги - утримання уваги на одному об'єкті. Стійкість уваги, яка навіть при активній роботі з об'єктом, що вивчається, може у дітей зберігатися 15-20 мін, а потім потрібні перемикання уваги, короткий відпочинок. Об'єм уваги - кількість об'єктів, символів, сприйманих одночасно з достатньою ясністю, що в нормі складає 7 ± 2. Розподіл уваги - одночасна увага до декількох об'єктів і одночасне повне їх сприйняття. У дітей воно якраз не дуже розвинене, тому часто в підготовці екранних допомог використовують принцип «фон і фігура», коли об'єкт, що вивчається, виділяється найкрупніше, що зображене на екрані, щоб підсилити увагу саме до нього, оскільки на загальному фоні учень втрачає багато його необхідних характеристик. Перемикання уваги - переміщення уваги з одного об'єкту на іншій. При демонстрації наочних допомог у вигляді карт, плакатів і т.п. управляти спрямованістю уваги всіх учнів класу або вихованців дітсадовській групі складно. Мультимедійні засоби дозволяють давати інформацію в потрібній послідовності і в потрібних пропорціях, акцентуючи увагу на тих частинах об'єкту, які в даний момент є предметом обговорення. Таке організоване управління увагою школярів сприяє формуванню у них найважливішого загальнонавчального уміння - уміння спостерігати.

МЗН допомагають розвивати у учнів уміння порівнювати, аналізувати, робити висновки, оскільки можна в різних формах наочності дати різні ракурси об'єктів, що вивчаються, довести до логічного кінця неправильні міркування учня, що є надзвичайно переконливим, але не завжди досягається словом вчителя.

Практично і традиційні, і сучасні мультимедійні засоби навчання і виховання володіють можливостями розвитку творчих здібностей учнів і засвоєння ними знань на високому рівні осмислення і інтерпретації. МЗН дозволяють широко використовувати різні допомоги, в яких що вчаться в процесі засвоєння інформації або її закріплення і узагальнення можуть що-небудь дописувати, домальовувати, заповнювати, а також виготовляти навчальні посібники самостійно і захищати їх на уроках. Учні за допомогою багатьох мультимедійних засобів можуть формулювати свої питання, запрошувати у комп'ютера допомогу, визначати оптимальний для себе темп вивчення матеріалу і повертатися до пройденого стільки разів і в такому об'ємі, як їм необхідно. Графічні можливості комп'ютерів дозволяють дітям створювати малюнки на екрані дисплея і тут же їх роздруковувати, конструювати, винаходити нові моделі, можливість роботи яких тут же перевіряється. Останнє використовується і в лікувальній педагогіці, коли у дитини виникають дідактогенні, він боїться говорити, розкрити себе, а з машиною все це менш жахливо, і невдачі легко виправити. Таким чином, МЗН володіють величезним потенціалом формування позитивної мотивації навчання, зняття зжатості і ряду комплексів, що заважають дитині вчитися і що не усуваються в прямому спілкуванні з педагогом.

Отримання знань в школі особливо потребує споглядання, в спостереженні. Екранно-звукові засоби навчання з успіхом вирішують цю задачу. Вони вводять в клас, на урок фактичний матеріал, що відображає мир природи, життя, науки. Образний матеріал, об'єднаний в кінофільмі, діафільмі, комп'ютерній програмі або телепередачі, копіює дійсність, служить моделлю, що дає з тим або іншим ступенем точності уявлення про оригінал. Екранні образи схожі з оригіналом, але не тотожні, не однакові. Зображення на екрані завжди подається під певною точкою зору: у об'єкту, що показується, виділяються потрібні в учбово-пізнавальних цілях сторони і деталі. При цьому в екранно-звуковій моделі матеріал підноситься з найбільшою простотою і доступністю для сприйняття. Порівняйте цікаві дані: для пізнання простого, раніше невідомого, предмету людині необхідно: при словесному описі - 2,8 з; при зображенні на контурному малюнку - 1,5 з; на кольоровій фотографії - 0,9 з; засобами кіно - 0,7 з; при демонстрації предмету в натурі - 0,4 з. Проте як би штучні зображення ні відрізнялися від їх оригіналів, як видно з приведених даних, вони значно прискорюють і уточнюють сприйняття їх реальних прототипів, але тільки за умови обліку особливостей сприйняття екранного зображення дітьми, яке нерідко переоцінюється і механізм якого не завжди розуміється вчителем.

Перед глядачем проходить ряд зображень об'єкту, кожне з яких може бути не схоже на інше, хоча всі вони відображають тільки один об'єкт. У його свідомості ці зображення ототожнюються з реальним об'єктом. Таке ототожнення відбувається навіть в тому випадку, якщо глядач не бачив цього об'єкту в натурі. Образ об'єкту тоді народжується шляхом порівняння з яким-небудь знайомим об'єктом. В процесі сприйняття глядач весь час як би розшифровує екранне видовище, взнаючи в ньому реальні речі. Крім того, виникає трудність перекладу образної інформації у вербальну, понятійну.

Ці психологічні особливості сприйняття фільму породжують складну проблему: фільм пропонує тим, що вчиться інформацію у вигляді екранного образу об'єкту, а вчитель вимагає від них вже розшифровану інформацію про найреальніший об'єкт.

Тим часом екранний образ сильно відрізняється від реального, оскільки фільм (діафільм, телепередача, комп'ютерне зображення) - це тільки форма відображення дійсності. Отже, учні повинні виконати додаткову розумову роботу по відтворенню бракуючих ланок між екранним чином і його втіленням у вигляді матеріальної речі або реального явища.

Визначити розміри, масштаб зображення і ототожнити з дійсними особливо важко з екрану, розташованого в одній площині, коли відсутнє уявлення про об'єм. Порівняння, що не спирається на знайомі предмети, не завжди приносить бажані результати. Пояснюється це знаходженням предмету вивчення в незвичайній обстановці, що позбавляє можливості порівняти його із знайомими предметами. Тому глядач не справляється з визначенням істинного розміру предмету. В деяких випадках це можна виправити шляхом створення об'ємних допомог до відповідних екранних засобів навчання.

Правильність сприйняття екранного зображення і звукових записів багато в чому залежить від плотського досвіду дітей і багатства їх уяви. Адже не випадково навіть у дорослих свідків одного і того ж явища складаються абсолютно різні, іноді важко зіставні уявлення про побачений. У дітей, у яких малий життєвий досвід і незначний об'єм плотських уявлень, але дуже багата уява, навіть при сприйнятті звукових і екранно-звукових засобів подачі інформації, як це не дивно на перший погляд, може скластися абсолютно неточне розуміння суті реальних об'єктів і явищ. Це перш за все залежить від віку учнів. У старшому віці учню легше заповнювати уявою бракуючої ланки при знайомстві з екранним відображенням нових предметів, яке він сприйме ближче до реальності.

Вчитель повинен враховувати, з одного боку, навантаження екранно-звукового засобу як джерела інформації, а з іншою - можливість учня засвоювати передавану інформацію. Складну і дуже об'ємну інформацію, що перевищує діапазон дитячого сприйняття, учень не зможе переробити і в результаті не одержить ніякої інформації. Добре засвоюється інформація тоді, коли знайдена правильна (оптимальна) міра між змістом допомоги і можливостями його сприйняття.

Одержані за допомогою екранно-звукових образів знання забезпечують надалі перехід до вищого ступеня пізнання поняттям і теоретичним висновкам. Окрім наочної і ілюстративної наочності останніми роками набула широке поширення так звана логічна наочність, до якої відносять мовні формулювання, винесені на екран у вигляді письмової мови, класифікаційні схеми, схеми відносин понять, кругові схеми, класифікаційні древа. Призначення такої наочності - додати образність поняттю, ідеї, логічному елементу. Схеми, таблиці і тому подібні символічні структури чудово відображаються на кодопособіях, можна підготувати серії слайдів, викреслити їх на екрані монітора і роздрукувати. В результаті здійснюється перехід від конкретної, наочної наочності до абстрактної, що сприяє формуванню у учнів абстрактного логічного мислення.

Крім того, на що вже зверталася увага на чолі про мультимедійні засоби виховання і навчання, кіно і засоби телекомунікації підсилюють можливості бачення людини. Око технічного пристрою фіксації інформації (кінокамери, відеокамери, фотоапарата) гострозоре за око людини. Тільки він здатний помітити абсолютно нове, недоступне звичному спостереженню, зупинити мить.

Складним і поки мало розробленим є питання про психологічні особливості взаємодії людини з машиною в умовах використовування комп'ютера як засобу навчання і виховання. Діапазон комп'ютерних програм дуже широкий: від простих програм, призначених для передачі певної інформації або закріплення навичків, до інтелектуальних повчальних систем, що здійснюють управління рефлексії навчанням, ведуть діалог з навченим на мові, близькій до природного, і у міру накопичення досвіду удосконалювальних стратегію навчання. Комп'ютерне навчання має багато переваг перед традиційними МЗН, особливо в психологічному плані, як вже мовилося вище.

У комп'ютерних програмах реалізується ідея включеного навчання, коли дитина, виконуючи пропоновані йому дії, нерідко ігрового і цікавого характеру, одержує нову інформацію, виробляє і закріплює нові уміння і навички. При навчанні з використанням комп'ютера можна широко використовувати задачі на моделювання різних ситуацій, пошук і виправлення помилок і несправностей в запропонованих рішеннях або моделях за наявності великого числа способів рішення. Учень може скласти алгоритм рішення задач певного типу, що формує способи дії в типових ситуаціях. Постійно одержуючи пояснення, чому той або інший вибраний їм спосіб рішення задачі вдалий або не дуже, він вчиться усвідомлювати і оцінювати свою діяльність.

Комп'ютер підвищує активність роботи учня в процесі отримання і засвоєння інформації, на необхідність якої указував К. Д. Ушинський. Сучасні ІТО залучають учня в дію, що відбувається на екрані монітора, завдяки тому, що багато повчальних програм носять інтерактивний характер: збери гриби, тоді білочки тебе пропустять далі (дитина, збираючи гриби, вчиться працювати з мишею комп'ютера, бути зібраним, уважним, координувати свої реакції і дії); прожени злого вовка, тоді дійдеш до будиночка, де живуть семеро веселих козенят, які покажуть багато цікавого і багато чому навчать, і т.д. («Чарівні сни» з серії розвиваючих ігор фірми «Микита»). Індивідуальна робота з комп'ютером сприяє розвитку самостійності, привчає до точності, акуратності, послідовності дій, розвиває здібності до аналізу і узагальнення. Комп'ютер полегшує засвоєння абстракцій, дозволяючи їх конкретизувати у вигляді наочних образів: схем, моделей, малюнків, тим більше що учбове моделювання органічно входить в систему учбових задач і ігор. При цьому більш повно реалізуються принципи і методи розвиваючого навчання. Стимулюються розумова діяльність навчених, творча активність, максимально задовольняються пізнавальні потреби. Учень дістає можливість застосувати власні методи і прийоми роботи.

Дослідження, що проводяться психологами, показали, що, працюючи з комп'ютером, учні глибше вникають в суть питання, у них з'являється інтерес до предмету, вони активніше користуються учбовою і технічною літературою. Засоби графіки, музичні фрагменти або музичний фон знімають напругу, сприяють естетичному вихованню. Робота з комп'ютером розвиває у дітей уміння планувати свою діяльність, ухвалювати відповідальні рішення. Комп'ютер все більше починає виконувати роль комунікаційного пристрою, що відкриває нові педагогічні можливості використовування локальних і глобальних мереж. Комп'ютер значно поліпшив вікові можливості дітей, що без особливих зусиль освоюють прийоми роботи, які раніше були доступні тільки висококваліфікованим фахівцям. Психологи фіксують у школярів, що багато спілкуються з комп'ютером, формування інших уявлень про навколишній світ, вироблення нових способів організації свого часу і взаємодії з оточуючими.

Але, з іншою з трони, виникає і безліч негативних моментів: багато повчальних програм далеке від досконалості якраз через незнання або недостатнє розуміння їх розробниками психології навчання і її вікових особливостей, їх слабкої педагогічної підготовки. При складанні програм важко врахувати різноманіття індивідуальних рис кожного учня і оригінальність людського мислення; складно в короткий час її дії (пригадайте норми роботи учнів з комп'ютером) закласти всі психолого-педагогічні аспекти рішення тієї або іншої дидактичної задачі. Маленький екран монітора ПК, на якому не розміщується формат навіть книжкової сторінки, ставить нелегко вирішувані проблеми компоновки інформації на робочому столі комп'ютера, його інформаційної місткості, поєднання з ілюстративним і управляючим блоками.

Треба враховувати ще і такий чинник, як стан здоров'я сучасних школярів, який багатьом з них значно скорочує час роботи з комп'ютером. Дуже серйозні побоювання виникають і у зв'язку з тим, що знижується особовий чинник впливу вчителя на вихованців, а, як свідчить класична педагогічна теза, сформульована К. Д. Ушинським, тільки особою виховується особа.