Розділ 3. Класифікація видів поведінки, що відхиляється Проблема класифікації поведінкових відхилень

Однією з форм наукового аналізу психологічної реальності є класифікація її проявів. Численні спроби дослідників систематизувати поведінкові відхилення поки що не привели до створення єдиної класифікації. Трудності можна пояснити декількома обставинами.

Основна причина полягає в міждисциплінарному характері проблеми поведінкових девіацій. Оскільки термін "деві-антноє (що відхиляється) поведінка" використовується в різних науках в різних значеннях, остільки існують і багатообразні класифікації поведінкових відхилень.

Серед інших причин, що пояснюють існування проблеми, можна назвати надзвичайне різноманіття форм людської поведінки і невизначеність самого поняття "норма". Все це істотно утрудняє як виділення загальних критеріїв, так і створення єдиної класифікації різних видів поведінки, що відхиляється.

В той же час систематизації існують і широко використовуються в рамках окремих дисциплін. Умовно можна виділити три основні підходи до проблеми класифікації поведінкових відхилень: соціально-правовий, клінічний і психологічний.

В рамках соціально-правового підходу у свою чергу виділяються соціологічний і правовий напрями.

Соціологія розглядає поведінкові девіації як соціальні явища, які групуються по декількох підставах: а) залежно від масштабу виділяють масові і індивідуальні відхилення; б) за значенням наслідків - негативні (зухвалі шкідливі наслідки і що створюють потенційну небезпеку) і позитивні; у) по суб'єктові - відхилення конкретних осіб, неформальних груп (наприклад, діяльність бандитських угрупувань), офіційних структур, умовних соціальних груп (наприклад, жіночий алкоголізм); г) по об'єкту - економічні, побутові, майнові порушення та інші; д) по тривалості - одноразові і тривалі; е) за типом порушуваної норми - злочинність, пияцтво (алкоголізм), наркотізм, самогубства, аморальна поведінка, бродяження, проституція, хуліганство, утриманство, корупція, бюрократизм, тероризм, расизм, геноцид, деструктивні культи [1, 13].

У праві під поведінкою, що відхиляється, розуміється все, що протіворечит прийнятим в даний час правовим нормам і заборонено під загрозою покарання. Провідним критерієм правової оцінки дій індивіда є міра їх суспільної небезпеки. По характеру і ступені суспільної небезпеки діянь їх ділять на злочини, адміністративні і цивільно-правові делікти, дисциплінарну провину [5].

Злочини, у свою чергу, залежно від ступеня суспільної небезпеки підрозділяються на наступні категорії: невеликій тяжкості - з покаранням до двох років; середній тяжкості - з покаранням до п'яти років; тяжкі злочини - до десяти років позбавлення волі; особливо тяжкі - понад десять років позбавлення волі або із строгішим покаранням.

По характеру дій злочину також діляться на: злочини проти особи, злочини у сфері економіки, злочини проти державної влади, злочини проти військової служби, злочину проти світу і безпеки людства. Таким чином, Кримінальний і Цивільний кодекси є класифікаціями різних форм поведінки, що відхиляється, з правової точки зору.

Час народжує все нові форми правових відхилень, наприклад рекет, організовану злочинність, фінансові піраміди, хакерство. Це, у свою чергу, викликає необхідність внесення постійних змін в законодавство.

Розглянуті класифікації можна доповнити педагогічним підходом до поведінкових девіацій. На наш погляд, педагогічні класифікації менш диференційовані і нерідко запозичені з інших дисциплін. Поняття "Поведінка, що відхиляється," часто ототожнюється з поняттям "дезадаптація". В світлі основних педагогічних завдань виховання і навчання що вчаться поведінка школяра, що відхиляється, може носити характер як шкільної, так і соціальної дезадаптації.

У структуру шкільної дезадаптації, разом з такими її проявами, як неуспеваємость,нарушенія взаємин з однолітками, емоційні порушення, входять і поведінкові відхилення.

Досвід співпраці з педагогами дозволяє говорити про наступні найбільш поширені поведінкові відхилення, що поєднуються з шкільною дезадаптацією. Це дисциплінарні порушення, прогули, гіперактивна поведінка, агресивна поведінка, опозиційна поведінка, куріння, хуліганство, крадіжка, брехня.

Ознаками масштабнішої - соціальної дезадаптації в шкільному віці можуть виступати: регулярне вживання психоактивних речовин (летючі розчинники, алкоголь, наркотики), сексуальні девіації, проституція, бродяження, скоювання злочинів. Останнім часом спостерігається поява щодо нових форм поведінки школярів, пов'язаних із залежністю від латиноамериканських серіалів, комп'ютерних ігор або релігійних сект, що відхиляється.

Ще заплутаніше питання про види поведінки, що відхиляється, в ранньому і дошкільному віці. Чи можна взагалі говорити про деві-антном поведінку на цьому "несамостійному" етапі розвитку особи? Проте педагоги і батьки досить часто стикаються з такими негативними поведінковими проявами у маленьких дітей, як шкідливі звички (смоктання пальця, кусання нігтів), відмова від їжі, неслухняність, агресивна поведінка, мастурбація, гіперактивна поведінка.

На жаль, в суспільстві переважає відношення до поведінки, що відхиляється, як до хворого. Стикаючись з його вираженими формами, люди прагнуть перш за все отримати медичний діагноз і відповідну йому медикаментозну допомогу.

У науковій літературі по питаннях девіантної поведінки також панує клінічний підхід як найбільш розроблений і звичніший. В той же час відомий, що впливати на поведінку особи доцільно психологічно - впливаючи на саму особу. Очевидно, що фахівець повинен чітко диференціювати два ведучих підходу до проблеми класифікації поведінкових відхилень - психологічний і клінічний.