logo
Звіт з практики

9 Психолого – педагогічні основи навчання та здійснення виховної роботи у вищому навчальному закладі

Викладачу насамперед важливо знати особливості формування колективних відносин, зв’язків учнів у молодшому, середньому та старшому віці й розглядати формування цих відносин у єдності з розвитком колективу учнів. Викладач ніколи не повинен розглядати учня як якусь відособлену ним навчальну одиницю, а завжди уявляти його в єдності й у взаємодії з колективом, із середовищем. При цьому і колектив не повинен розглядатись викладачем як сума знеособлених індивідуумів.

Педагогічний процес — це динамічна взаємодія виховате­лів і вихованців, спрямована на досягнення поставленої вихо­вної мети.

До педагогічних засобів у широкому розумінні належать: зміст, що підлягає засвоєнню, методи й організаційні форми виховання, за допомогою яких педагог викликає активну дія­льність вихованців, встановлює взаємозв'язки, організовує процес. [21]

Отже, педагогічний процес характеризують: ціль, завдан­ня, зміст, методи, форми взаємодії педагогів і вихованців, досягнуті при цьому результати. Педагог ставить завдання виховання і прагне їх реалізувати. Вихованець, сприймаючи виховний вплив, проявляє власну активність, впливає на педагога й самого себе. Взаємна активність вихователів і вихованців у педагогіці позначається термінами педагогічна взаємодія, педагогічне співробітництво, педагогічне партнерство.

Взаємодія — це своєрідне втілення зв'язків, взаємин між людьми, котрі, вирішуючи спільні завдання, доповнюють один одного і досягають успіху    в розв'язанні поставлених завдань.

Завдання заздалегідь передбачають зміну стану, перетворення властивостей і якостей вихованців. Тому можна констатувати, що педагогічний процес є процесом, у якому соціальні ідеї перетворюються в якості особистості. У педагогічній практиці та педагогічній літературі попередніх років вживається поняття навчально-виховний процес.

В основному терміни навчально-виховний процес і педагогічний процес тотожні.

Однак, поняття навчально-виховний процес не відображає, як показали дослідження П.Ф. Каптерева, А.П. Пінкевича, Ю. К. Бабанського, М.М. Скаткіна та інших викладачів, усієї складності процесу і, найперше, його найважливіших рис — цілісності та спільності. Головна ж суть педагогічного процесу — єдність навчання, виховання та розвитку на основі цілісності й спільності.

Принципи цілеспрямованості і науковості висувають такі вимоги до процесу навчання:

Дослідження показали, що педагогічно обдаровані викладачі здібні не тільки адекватно розуміти своїх студентів, але й цілеспрямовано впливати на них в процесі дидактичної комунікації. Це дозволило виділити два взаємопов’язаних рівня соціального відображення характеристик педагогічної діяльності:

Рефлексивний рівень включає емпатію педагога, почуття міри або самоконтролю.

Проективний рівень виділяє п’ять видів специфічного проектування результатів впливу на учня:

Виховання – процес цілеспрямованого систематичного формування особистості, зумовленого законами суспільного розвитку, дією об'єктивних і суб'єктивних чинників.

У вихованні особистості беруть участь сім'я, родина, навчально-виховні заклади, на нього впливають мікро і макро-середовище, соціально-політична та економічна ситуація в країні, засоби масової інформації, громадські організації та ін. Усе це робить процес виховання, з одного боку, більш керованим, оскільки існує чимало ефективних способів і засобів впливу на особистість, а з іншого — ускладнює управління ним, тому що важко інтегрувати всі фактори впливу, застерегти особистість від негативних впливів.

Поняття виховання, як базову категорію педагогіки, нині вживають у широкому і вузькому соціальному значенні слова, а також у широкому і вузькому педагогічному розумінні.

Теорія виховання як розділ педагогічної науки має свій об'єкт і предмет.

Об'єкт виховання – процес формування особистості разом з її ставленням до суспільства, себе й інших людей, до праці. Деякі стосунки відповідають структурі психічних якостей особистості й охоплюють сферу її потреб, знань, почуттів, вольових дій і вчинків.

Предмет виховання – специфічні для виховання проблеми та явища: закономірності й принципи, зміст, технології, методи, прийоми та форми, спрямовані на реалізацію мети й завдань виховання.

Виховувати – означає створювати системи таких стосунків між людьми, що стимулюють певне ставлення особистості до себе й інших, до суспільства, до праці.

Психологічна сутність виховання – у переведенні-особистості з одного стану в інший, інтеріоризації зовнішнього щодо неї досвіду, знань, цінностей, норм, правил у внутрішній психологічний план, у її переконання, установки, поведінку. Наслідки виховання, а саме поведінка особистості, залежать від того, наскільки системно в процесі виховання поєднано емоційно-чуттєву та вольову сфери психіки, поведінку особистості.

Форми виховної роботи — це варіанти організації виховного процесу, композиційна побудова виховної справи.

У психолого-педагогічній літературі поняття «виховний захід» використовується для позначення різних видів і форм виховної роботи.

Однак учені відзначають невідповідність означеного поняття фактичному смислу виховної роботи, адже «захід передбачає фрагментарність».

Форм виховної роботи з учнями поділяють на три групи — залежно від основного завдання, яке реалізується у процесі використання тієї чи іншої форми:

Інститут кураторів є ключовою структурою в системі виховної роботи вузу , який реалізує програму виховання студентства з метою формування в учнів активної соціальної позиції, громадянської самосвідомості, розвитку загальної культури та професійно-трудових навичок.

Куратор у вищому навчальному закладі це викладач – вихователь, який не тільки спостерігає за навчанням студентів, а й активно залучає їх до виховно-освітній процес, використовуючи систему взаємовідносин, засновану на співпрацю і партнерство .

Одна з головних завдань куратора – допомогти студентам 1 та 2 курсів швидко і безболісно адаптуватися до студентського життя, навчитися орієнтуватися в своїх правах і обов'язках, познайомитися з організацією навчального процесу у вузі, згуртувати колектив і створити сприятливий мікроклімат в групі. [18]