5 Методичне забезпечення навчального процесу
Про затвердження нормативів наповнюваності груп дошкільних навчальних закладів компенсуючого типу, класів спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів), груп подовженого дня і виховних груп загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів та порядку поділу класів на групи при вивченні окремих предметів у загальноосвітніх навчальних закладах (наказ МОНУ від 20.02.2002 №128).
Про організацію та зміст навчально-виховного процесу в дошкільних навчальних закладах (методичний лист МОНУ від 06.06.2005 №1/9-306)
Планування роботи в дошкільних навчальних закладах.( Лист МНОУ від 03.07.2009 №1/9-455)
Державний стандарт освіти – це сукупність норм, що визначають зміст вищої освіти, обсяг навчального навантаження, засоби діагностики якості освіти та рівня підготовки студентів, а також нормативний термін навчання.
Державний стандарт освіти – це сукупність норм, які визначають вимоги до освітньо-кваліфікаційних (освітніх) рівнів студентів ВНЗ.
Галузеві стандарти вищої освіти Міністерства освіти і науки України видаються для кожного освітнього кваліфікаційного рівня підготовки фахівців (бакалавра, спеціаліста, магістра) для кожного напрямку підготовки фахівців (наприклад , 0502 "Менеджмент"), для кожної кваліфікації (наприклад, магістр зовнішньоекономічної діяльності). [4]
Галузевий стандарт освіти має три розділи:
1) освітньо-кваліфікаційна характеристика довкілля містить вимоги до професійних якостей, знань та умінь людини, яка отримує певний освітній рівень (базову, вищу чи повну вищу освіту);
2) освітньо-професійна програма, якою визначається зміст підготовки фахівців певних освітньо-кваліфікаційних рівнів. Освітньо-професійна програма передбачає перелік нормативних та вибіркових дисциплін, засвоєння яких здійснюється відповідно до структурно логічної схеми-науково і методично обґрунтованої послідовності їх вивчення;
3) Засоби діагностики якості вищої освіти. У першому розділі фіксуються обсяги знань та вмінь, яких має набути студент протягом навчання у ВНЗ. У другому розділі визначаються навчальні дисципліни та кількість годин на їх вивчення. [12]
Робочі навчальні програми для вибіркових дисциплін розробляються в кожному ВНЗ і затверджуються рішенням вчених рад. На основі галузевих стандартів вищої освіти відповідно їх розділів у кожному ВНЗ опрацьовуються власні робочі нормативно-правові документи.
Навчально-виробнича практика проводиться, як правило, на 3-4 курсах. Навчально-виробнича практика може бути також передбачена навчальними планами підготовки магістрів і спеціалістів, якщо це зумовлено особливостями підготовки з певного напряму (спеціальності).
Педагогічну практику проходять студенти всіх напрямів підготовки та спеціальностей, які передбачають можливість присвоєння фахівцю кваліфікації вчителя, викладача вищого навчального закладу І рівня акредитації.
Педагогічну практику проходять студенти освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр (на 4 курсі) та спеціаліст відповідних напрямів підготовки і спеціальностей. Педагогічна практика є невід’ємною частиною підготовки до викладацької діяльності майбутніх висококваліфікованих фахівців, які отримують диплом бакалавра та спеціаліста. Умовою успішного проходження педагогічної практики є опанування студентами змісту фундаментальних дисциплін, методики їх викладання, основ педагогіки для викладання відповідних дисциплін у загальноосвітніх школах, гімназіях, ліцеях, спеціалізованих середніх навчальних закладах. [18]
Асистентську практику проходять студенти, які навчаються за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра. Вона дозволяє студентам набути практичних навичок та досвіду викладацької роботи, необхідних для викладання дисципліни за профілем набутої спеціальності у вищих навчальних закладах після отримання освітньо-кваліфікаційного рівня магістра.
Науково-дослідна (переддипломна) практика проводиться перед виконанням кваліфікаційної роботи (бакалаврської, дипломної, магістерської) і є підсумковою ланкою практичної підготовки студентів. Під час цієї практики поглиблюються та закріплюються теоретичні знання із фахових дисциплін, завершується формування бази фактичного матеріалу для виконання кваліфікаційної роботи та/або складання державних іспитів.
Підручник – книга, яка містить основи наукових знань з певної навчальної дисципліни, викладені згідно з цілями навчання, визначеними програмою.
Головне призначення підручника – допомогти учням самостійно закріпити і поглибити знання, здобуті на уроці.
Навчальний посібник – книга, матеріал якої розширює межі підручника, містить додаткові, найновіші та довідкові відомості.
До навчальних посібників належать збірники задач і вправ, хрестоматії, словники, довідники, атласи та ін.
Підручник повинен забезпечити науковність змісту матеріалу, точність, простоту і доступність його викладу, чіткість формулювання визначень, правил, законів, ідей, точну й доступну мову тексту, правильний розподіл навчального матеріалу за розділами і параграфами.
Опорний конспект — конспект, який має творчу форму (введений у шкільну діяльність В. Ф. Шаталовим). Опорний конспект кодує зміст інформації за допомогою поєднання графічних символів, малюнків, цифр, ключових слів та ін.
У наш час створення систем управління якістю у ВНЗ відбувається на основі стандартів якості ІSO 9001:2000, у яких одним із засобів управління та елементів системи визначено моніторинг якості. Саме застосування моніторингу дозволяє знайти оптимальні шляхи підготовки висококваліфікованих фахівців. [4]
- 1 Основи наукознавства
- 2 Методологія та організація наукових досліджень
- 3 Інформаційне забезпечення наукових досліджень. Систематизація та впровадження результатів наукового дослідження
- 4 Сутність процесу навчання, види та форми навчальної діяльності у вищому навчальному закладі
- 5 Методичне забезпечення навчального процесу
- 6 Застосування інноваційних технологій у процесі навчання
- 7 Організація та методичне забезпечення самостійної роботи студентів
- 8 Діагностика знань
- 9 Психолого – педагогічні основи навчання та здійснення виховної роботи у вищому навчальному закладі
- 10 Охорона праці
- Висновки
- Список використаних джерел