2.2. Самоаналіз дій учнів
Другим напрямком реалізації принципу свідомості і активності є стимулювання учнів до свідомого контролю й аналізу своїх дій.
З духовної точки зору всі зусилля спрямовані на самовдосконалення учень повинен робити свідомо. Отже, в даному разі важливим завданням педагога є пробудження в кожному учневі усвідомлення необхідності корекції та цілеспрямованого розвитку фізичної сфери. Саме в цьому розумінні можна використовувати термін "фізична культура", який без фактора усвідомлення перетворюється на механічний процес з невизначеною метою.
Велике значення для активізації цього процесу має визначення певного (можливо тимчасового) ідеалу, зразкового прикладу з середовища відомих спортсменів, гармонійно розвинених людей. При такому підході пробуджується природна потреба учнів у само утворенні, яка і зумовлює їхній інтерес та зацікавленість власним розвитком. Кожне заняття стає кроком на обраному шляху, а отримані результати сприяють виникненню почуття впевненості, природного натхнення від самореалізації у фізичній сфері, що особливо важливо для учнів з низькими інтелектуальними здібностями.
У процесі засвоєння вправ, передбачених навчальною програмою, вчитель прагне сформувати стійкі навички з властивою для них автоматизацією діяльності. Для цього слід не механічно повторювати вправи, а всемірно прагнути до мобілізації свідомості. У протилежному випадку набуті навички будуть непридатні для використання в житті, де дитина зустрічається з різними, часто непередбаченими ситуаціями.
У зв'язку з цим виникає проблема підбору методів і прийомів, якими повинен користуватися вчитель у процесі вивчення вправ.
Ці методи і прийоми повинні сприяти розвитку здатності до самоконтролю і самооцінки своїх дій.
Аналіз передового досвіду вчителів показує, що на сучасному етапі найбільш раціональними методичними прийомами, які сприяють стимулюванню свідомого контролю своїх дій при навчанні на уроках, є наступні:
навчання без попереднього показу (при вивченні простих вправ слід використовувати вже в початкових класах);
використання спеціальних тренажерів і звуколідерів, які допомагають сформувати правильне відчуття рухів при вивченні нових рухових дій, їх темп і ритм;
використання прийомів ідеомоторного тренування, які дозволяють створити попереднє уявлення про вправу, допомагають проникнути в суть рухових дій, що вивчаються, створюючи передумови для самоконтролю і самооцінки. Свідомий характер навчання знайшов своє яскраве втілення в концепції про тренувальний вплив уявлення про рухові дії. Фізіологічний механізм цього явища зв'язаний з ідеомоторними актами, тобто з мисленим напруженням відповідно до програми дії, що подумки відтворюється учнями. Ще на початку 30-х років нашого століття було виявлено, що відтворення рухової діяльності подумки покращує виконання наступного завдання. Було показано, що тренування шляхом уявлення дає значний ефект для розвитку точності рухів, їх швидкості, темпу бігу на місці і сили кисті. Ще більший ефект можна одержати тоді, коли попередня уява вправ що розучується, поєднується з практичним її виконанням. При цьому зменшується сумарне число спроб, необхідних для успішного вивчення вправи, і навчання можна прискорити у 2 рази. В експерименті встановлено також, що оптимальним поєднанням реального виконання і виконання подумки спроб є: 75% — реальних спроб і 25% — спроб подумки;
самостійний підбір вправ за завданням учителя для вирішення конкретних завдань. Роздумуючи про поведінку учнів в школі, Я.Коменський закликає їх соромитись мати вчених вчителів і вчені книги, а самому залишатись невченим. І далі, звертаючись до них, радить вважати нещасним той день чи час, в який не засвоєно нічого нового, і нічого не додано до своєї освіти;
самооцінка і взаємооцінка якості виконаної вправи;
колективне визначення помилок, які допустили учні при виконанні вправ;
обговорення техніки виконання вправ, що вивчаються;
велике значення для самоаналізу дій учнями має виконання вправ перед дзеркалом. Якщо дитина бачить себе то коректує свої дії за участю свідомості;
застосування швидкої об'єктивної інформації про якість вирішення поставлених завдань. Це спонукає учнів до мобілізації додаткових зусиль, дає матеріал для аналізу особистих рухових дій, дозволяє оцінити ступінь засвоєння вправ;
використання предметних орієнтирів-стимулів, світлової та звукової сигналізації;
для того, щоб учні осмислювали і контролювали свої дії, необхідна:
спеціальна рухова підготовка. Так, наприклад, перш ніж приступити до вивчення вправ, пов'язаних з поворотами й обертаннями, спеціально тренують вестибулярний апарат. Цей прийом широко використовується при підготовці льотчиків, космонавтів;
• дуже важливо навчити дітей керувати своїми просторовими, силовими і швидкісними проявами. Учням дають завдання не тільки для виявлення їх максимальних можливостей, але для уміння виконати вправу (пробігти, метнути) впівсили (швидкості), або подолати відстань за певний час чи з певною кількістю кроків тощо;
• проникнути в суть фізичних вправ, встановити контроль за якістю їх виконання і застосування зусиль, аналізувати свої дії допомагає музичний супровід. Педагогічна дія музичного супроводу досягається при умові вибору мелодій з урахуванням завдань і особливостей змісту уроку, а також характеру рухів, що вивчаються. Психофізіологічний ефект музики полягає в її впливі на рухову активність, увагу та емоції учнів, встановлення певного рівня вегетативних функцій організму (обмін речовин, кровообіг, дихання тощо). Особливого значення музиці в системі фізичного виховання школярів надає вчитель-новатор з с. Санжариха, що на Черкащині А.Шулежко («Фізичне виховання в школі», 2000. №2. С.24.). Він вважає музику засобом підвищення емоційного стану та естетичного виховання учнів. В школі також стало традицією проводити уроки під музичний супровід на свіжому повітрі, що сприяє оздоровленню дітей, попередженню захворювань. Дослідження В.Іванова («Фізичне виховання в школі», 2000. №3. С.18-21.) виявили позитивний вплив сприятливого світломузикального середовища при організації уроків на зростання показників фізичної підготовленості, відвідування занять та дисципліну учнів, їх ставлення до фізичного виховання, самоорганізацію та самоуправління;
• свідомий підхід необхідний і при розвитку фізичних якостей. Робота з максимальним навантаженням викликає в учнів неприємні відчуття, пов'язані з утомою, кисневою недостатністю, великими фізичними напруженнями. В подібних випадках посилити самовіддачу учнів можна шляхом їх осмисленого підходу до вирішення завдань, що стоять перед ними.
- 6. Система фізичного виховання у народній педагогіці та її розвиток у спадщині видатних українських педагогів
- 7. Передумови і перспективи реформування національної системи фізичного виховання школярів 76
- III. Засоби фізичного виховання 89
- Визначення поняття 90
- Визначення поняття 110
- Визначення поняття 138
- VI. Основи методики вдосконалення
- VII. Загальні основи навчання рухових дій 245
- 5. Організація навчальної діяльності
- 1. Предмет теорії фізичного виховання і її місце в системі наукових знань
- 2. Джерела виникнення і розвитку теорії фізичного виховання
- 3. Вихідні поняття теорії фізичного виховання
- 3.1. Фізична культура
- 3.2. Фізичний розвиток
- 3.3. Фізичне виховання
- 3.4. Спорт
- 4. Заключення
- 1. Визначення поняття
- 2. Основи української національної системи фізичного виховання
- 2.1. Телеологічні основи
- 2.2. Науково-методичні основи
- 2.3. Правові, програмні та нормативні основи
- 2.4. Організаційні основи
- 2.5 Умови функціонування системи ' фізичного виховання
- 2.6Мета системи фізичного виховання в Україні
- 5. Основні завдання фізичного виховання
- 5.2. Оздоровчі завдання
- 5.3. Виховні завдання
- 5.3.1 Інтелектуальний розвиток учнів у процесі фізичного виховання
- 5.3.2. Моральне виховання учнів у процесі фізичного виховання
- 2. Фізичні вправи як основний засіб фізичного виховання
- 2.1. Фактори, які визначають вплив фізичних вправ на організм учнів
- Зміст і форма фізичних вправ
- 3. Техніка фізичних вправ
- 4. Характеристики рухів
- 4.1. Просторові характеристики
- 4.2. Часові характеристики рухів
- 4.3. Просторово-часові характеристики
- 4.4. Динамічні характеристики
- 4.5. Ритмічні характеристики
- 5. Основні умови раціональної спортивної техніки
- 2. Збільшення швидкості руху.
- 3. Забезпечення безперервності руху і послідовності застосування сили певних груп м'язів.
- 5. Створення протидії діючим силам.
- 6. Класифікація фізичних вправ
- 7. Природні сили як засіб фізичного виховання
- 8. Гігієнічні фактори як засіб фізичного виховання
- Визначення поняття
- 2. Принцип свідомості й активності учнів
- 2.1. Формування стійкого інтересу до мети і завдань занять
- 2.2. Самоаналіз дій учнів
- 2.3. Виховання в учнів творчого ставлення до занять
- 3. Принцип наочності
- 4. Принцип доступності й індивідуалізації
- 5. Принцип систематичності
- 6. Принцип міцності і прогресування
- 1. Визначення поняття
- 2. Практичні методи
- Методи навчання рухових дій
- 2.2.Методи вдосконалення та закріплення рухових дій
- 2.3. Методи вдосконалення фізичних якостей
- 4. Метод використання слова
- 5. Метод демонстрації
- 6.Засоби навчання
- Загальні вимоги до підбору і використання методів
- 1. Загальна характеристика фізичних якостей людини та методики їх удосконалення
- 1.1. Визначення понять
- 1. 3. Адаптація — як основа вдосконалення фізичних якостей
- 2. Основи методики розвитку сили
- 2.1. Загальна характеристика сили як фізичної якості людини
- 2.2. Фактори, що зумовлюють силові можливості людини
- 2.3. Засоби вдосконалення сили
- 2.4. Методика розвитку максимальної сили
- Методика розвитку максимальної сипи шляхом збільшення м'язової маси
- 2.7. Поради щодо профілактики травм у процесі силової підготовки
- 2.8. Вікова динаміка природного розвитку сили
- 2.9. Контроль силових можливостей та деякі особливості методики їх вдосконалення у школярів
- 3.Основи методики розвитку прудкості
- 3.1. Загальна характеристика прудкості як фізичної якості людини
- 3.2. Фактори, що зумовлюють прояв прудкості
- 3.3. Засоби вдосконалення прудкості
- 3.4. Методика вдосконалення прудкості
- 3.4.1. Методика вдосконалення швидкості рухових реакцій
- 3.4.2. Методика вдосконалення швидкості циклічних рухів
- 3.4.3. Методика удосконалення швидкості ациклічних рухових дій
- 3.4.4. "Швидкісний бар'єр", його профілактика та усунення
- 3.5. Вікова динаміка природного розвитку прудкості
- 3.6. Контроль розвитку прудкості та деякі особливості методики їх удосконалення у школярів
- 4.1. Загальна характеристика витривалості
- 4.3. Засоби виховання витривалості
- 4.4. Методика удосконалення загальної витривалості
- 4.5. Методика розвитку швидкісної витривалості
- 4.6. Методика розвитку силової витривалості
- 4.6.2. При локальному розвиткові силової витривалості окремих груп м'язів:
- 4.6.3. При застосуванні ізометричних вправ параметри навантажень будуть такими:
- 4.7. Особливості вдосконалення витривалості в спортивних іграх та поєдинках
- 4.8. Вікова динаміка природного розвитку витривалості та контроль за її розвитком
- 5. Основи методики розвитку гнучкості 5.1. Загальна характеристика гнучкості
- Фактори, від яких залежить прояв гнучкості
- 5.3. Засоби удосконалення гнучкості
- 5.4. Методика розвитку гнучкості
- 6. Основи методики удосконалення спритності
- 6.1. Загальна характеристика спритності
- 6.2. Фактори, що визначають спритність
- 6.3.1. Здатність до оцінки і регулювання динамічних і просторово-часових параметрів рухів
- 6.3.2. Здатність до збереження рівноваги
- 6.3.3. Здатність відчувати ритм
- 6.3.4. Здатність до довільного розслаблення м'язів
- 6.3.5. Здатність до узгодженості рухів
- 7. Загальні основи методики удосконалення спритності
- 8. Вікова динаміка розвитку та контроль спритності
- Оздоровчі завдання 21
- Виховні завдання : 23
- Заключення ...141
- VII. Учитель фізичної культури —
- 2. Визначення завдань уроку
- 2.2. Оздоровчі завдання
- 2.3. Виховні завдання
- 5. Проведення уроку
- 9. Деякі особливості змісту і методики проведення уроків із дітьми різного віку та стану здоров'я
- II. Тип, завдання і побудова уроку.
- III. Навчальний матеріал (зміст) уроку.
- IV. Методи навчання і виховання.
- VII. Результати уроку:
- VIII.Схема педагогічного аналізу уроку фізичної культури за його частинами
- 1. Підготовча частина
- 2. Основна частина уроку
- 3. Заключна частина
- 2. Педагогічні функції, уміння та техніка вчителя