2.2. Оздоровчі завдання
Паралельно з освітніми вчитель висуває і розв'язує оздоровчі завдання. Для цього він здійснює комплекс заходів, що забезпечують сприятливий вплив виконуваних на уроці фізичних вправ на організм учнів. Щодо цього велике значення має:
правильне дозування фізичних навантажень;
належні гігієнічні умови проведення занять;
організація занять у природних умовах;
загартовуючи процедури;
дотримання вимог до форми учнів та стану обладнання.
Розв'язання оздоровчих завдань потребує особливої організації занять з учнями, віднесеними за станом здоров'я до спеціальних медичних груп, тимчасово звільнених від фізичних навантажень, і з тими, хто пропустив кілька занять через хворобу. Оздоровчий ефект занять передбачає усунення травматизму, який, на жаль, іноді трапляється. Досвід показує, що використання засобів профілактики, раціональна побудова уроків дають змогу звести до мінімуму це негативне явище. Успішна реалізація заходів профілактики можлива лише за умови вивчення причин виникнення ушкоджень. Найбільш характерними причинами травм є:
недогляди в організації занять (нераціональний розклад уроків, перевантаженість спортивних споруд і под.);
хиби в методиці проведення занять (відсутність індивідуального підходу, порушення правила поступового збільшення навантаження тощо);
погане матеріально-технічне забезпечення;
порушення гігієнічних норм, несприятливі метеорологічні умови;
недотримання вимог лікарського контролю;
• втома та зниження уваги учнів. Розв'язуючи оздоровчі завдання, учнів навчають методів контролю й оцін ки стану організму, що має велике значення для організації і самостійного використання учнями засобів фізичного виховання.
Реалізуючи оздоровчі завдання паралельно з освітніми, вчитель періодично акцентує на них увагу, окремо формулює і записує в конспекті. Наприклад, він може перевірити поставу, вміння дихати під час виконання вправ; на окремих уроках доцільно розучувати комплекси вправ для стопи, правила загартування тощо.
Оздоровча спрямованість уроків, інших форм фізичного виховання ще часто має стихійний, формальний характер, не має чітко визначеної системи. Проте вчителі-новатори мають багатий досвід, що дає змогу по-новому підійти до питань зміцнення здоров'я, привести в дію резерви, здатні суттєво вплинути на поліпшення здоров'я і фізичне виховання учнів загалом. Повчальним у цьому розумінні є досвід роботи вчителя з Краматорська В. Авраменка, який запровадив у своїй школі так звану "фізкультуру босоніж" — з елементами йоги, автотренінгом, інгаляцією парами відварів із лікувальних трав .
Оригінальність, практична новизна в поєднанні з науковим обґрунтуванням характеризують діяльність учителя із Зеленограда В. Похлєбіна, який впровадив у шкільну практику незвичні форми і методи загартування дітей. Учитель тримає в полі зору питання харчування, здійснює роздільне навчання, починаючи з першого класу, а кращим спортзалом вважає природу, де проводить заняття цілий рік за будь-якої погоди. У навчальному журналі існує графа "здоров'я". Учнів, які не хворіли протягом року, преміюють подарунками, нагороджують спеціальними дипломами.
Отже, виконання будь-якої фізичної вправи не варто розглядати лише з позиції механічного переміщення окремих частин і тіла загалом; усі дії повинні зачіпати психофізіологічні системи, філософські аспекти пізнання світу і себе в ньому, а це вимагає по-новому підійти до виконання вправ та інших оздоровчих процедур, адже в розроблених людством системах фізичного виховання (спартанській, еллінській, давньосхідних) фізичні вправи завжди поєднувалися з певним способом життя і духовним самовдосконаленням. Такі ж принципи поклав в основу своєї системи, широко відомої під назвою "Дєтка", П. Іванов[5]. Цей самобутній "філософ тіловиховання" з Луганщини нині має багато послідовників.
- 6. Система фізичного виховання у народній педагогіці та її розвиток у спадщині видатних українських педагогів
- 7. Передумови і перспективи реформування національної системи фізичного виховання школярів 76
- III. Засоби фізичного виховання 89
- Визначення поняття 90
- Визначення поняття 110
- Визначення поняття 138
- VI. Основи методики вдосконалення
- VII. Загальні основи навчання рухових дій 245
- 5. Організація навчальної діяльності
- 1. Предмет теорії фізичного виховання і її місце в системі наукових знань
- 2. Джерела виникнення і розвитку теорії фізичного виховання
- 3. Вихідні поняття теорії фізичного виховання
- 3.1. Фізична культура
- 3.2. Фізичний розвиток
- 3.3. Фізичне виховання
- 3.4. Спорт
- 4. Заключення
- 1. Визначення поняття
- 2. Основи української національної системи фізичного виховання
- 2.1. Телеологічні основи
- 2.2. Науково-методичні основи
- 2.3. Правові, програмні та нормативні основи
- 2.4. Організаційні основи
- 2.5 Умови функціонування системи ' фізичного виховання
- 2.6Мета системи фізичного виховання в Україні
- 5. Основні завдання фізичного виховання
- 5.2. Оздоровчі завдання
- 5.3. Виховні завдання
- 5.3.1 Інтелектуальний розвиток учнів у процесі фізичного виховання
- 5.3.2. Моральне виховання учнів у процесі фізичного виховання
- 2. Фізичні вправи як основний засіб фізичного виховання
- 2.1. Фактори, які визначають вплив фізичних вправ на організм учнів
- Зміст і форма фізичних вправ
- 3. Техніка фізичних вправ
- 4. Характеристики рухів
- 4.1. Просторові характеристики
- 4.2. Часові характеристики рухів
- 4.3. Просторово-часові характеристики
- 4.4. Динамічні характеристики
- 4.5. Ритмічні характеристики
- 5. Основні умови раціональної спортивної техніки
- 2. Збільшення швидкості руху.
- 3. Забезпечення безперервності руху і послідовності застосування сили певних груп м'язів.
- 5. Створення протидії діючим силам.
- 6. Класифікація фізичних вправ
- 7. Природні сили як засіб фізичного виховання
- 8. Гігієнічні фактори як засіб фізичного виховання
- Визначення поняття
- 2. Принцип свідомості й активності учнів
- 2.1. Формування стійкого інтересу до мети і завдань занять
- 2.2. Самоаналіз дій учнів
- 2.3. Виховання в учнів творчого ставлення до занять
- 3. Принцип наочності
- 4. Принцип доступності й індивідуалізації
- 5. Принцип систематичності
- 6. Принцип міцності і прогресування
- 1. Визначення поняття
- 2. Практичні методи
- Методи навчання рухових дій
- 2.2.Методи вдосконалення та закріплення рухових дій
- 2.3. Методи вдосконалення фізичних якостей
- 4. Метод використання слова
- 5. Метод демонстрації
- 6.Засоби навчання
- Загальні вимоги до підбору і використання методів
- 1. Загальна характеристика фізичних якостей людини та методики їх удосконалення
- 1.1. Визначення понять
- 1. 3. Адаптація — як основа вдосконалення фізичних якостей
- 2. Основи методики розвитку сили
- 2.1. Загальна характеристика сили як фізичної якості людини
- 2.2. Фактори, що зумовлюють силові можливості людини
- 2.3. Засоби вдосконалення сили
- 2.4. Методика розвитку максимальної сили
- Методика розвитку максимальної сипи шляхом збільшення м'язової маси
- 2.7. Поради щодо профілактики травм у процесі силової підготовки
- 2.8. Вікова динаміка природного розвитку сили
- 2.9. Контроль силових можливостей та деякі особливості методики їх вдосконалення у школярів
- 3.Основи методики розвитку прудкості
- 3.1. Загальна характеристика прудкості як фізичної якості людини
- 3.2. Фактори, що зумовлюють прояв прудкості
- 3.3. Засоби вдосконалення прудкості
- 3.4. Методика вдосконалення прудкості
- 3.4.1. Методика вдосконалення швидкості рухових реакцій
- 3.4.2. Методика вдосконалення швидкості циклічних рухів
- 3.4.3. Методика удосконалення швидкості ациклічних рухових дій
- 3.4.4. "Швидкісний бар'єр", його профілактика та усунення
- 3.5. Вікова динаміка природного розвитку прудкості
- 3.6. Контроль розвитку прудкості та деякі особливості методики їх удосконалення у школярів
- 4.1. Загальна характеристика витривалості
- 4.3. Засоби виховання витривалості
- 4.4. Методика удосконалення загальної витривалості
- 4.5. Методика розвитку швидкісної витривалості
- 4.6. Методика розвитку силової витривалості
- 4.6.2. При локальному розвиткові силової витривалості окремих груп м'язів:
- 4.6.3. При застосуванні ізометричних вправ параметри навантажень будуть такими:
- 4.7. Особливості вдосконалення витривалості в спортивних іграх та поєдинках
- 4.8. Вікова динаміка природного розвитку витривалості та контроль за її розвитком
- 5. Основи методики розвитку гнучкості 5.1. Загальна характеристика гнучкості
- Фактори, від яких залежить прояв гнучкості
- 5.3. Засоби удосконалення гнучкості
- 5.4. Методика розвитку гнучкості
- 6. Основи методики удосконалення спритності
- 6.1. Загальна характеристика спритності
- 6.2. Фактори, що визначають спритність
- 6.3.1. Здатність до оцінки і регулювання динамічних і просторово-часових параметрів рухів
- 6.3.2. Здатність до збереження рівноваги
- 6.3.3. Здатність відчувати ритм
- 6.3.4. Здатність до довільного розслаблення м'язів
- 6.3.5. Здатність до узгодженості рухів
- 7. Загальні основи методики удосконалення спритності
- 8. Вікова динаміка розвитку та контроль спритності
- Оздоровчі завдання 21
- Виховні завдання : 23
- Заключення ...141
- VII. Учитель фізичної культури —
- 2. Визначення завдань уроку
- 2.2. Оздоровчі завдання
- 2.3. Виховні завдання
- 5. Проведення уроку
- 9. Деякі особливості змісту і методики проведення уроків із дітьми різного віку та стану здоров'я
- II. Тип, завдання і побудова уроку.
- III. Навчальний матеріал (зміст) уроку.
- IV. Методи навчання і виховання.
- VII. Результати уроку:
- VIII.Схема педагогічного аналізу уроку фізичної культури за його частинами
- 1. Підготовча частина
- 2. Основна частина уроку
- 3. Заключна частина
- 2. Педагогічні функції, уміння та техніка вчителя