2 Методологія та організація наукових досліджень

Процес пізнання, як основа будь-якого наукового дослідження, є складним і вимагає концептуального підходу на основі певної методології, застосування певних методів.

Характерною ознакою наукових досліджень є зростання ролі методології при вирішенні проблем росту і розвитку спеціалізованого знання.

Проблема наукового дослідження – це форма наукового відображення проблемної ситуації. Вона, з одного боку, виражає реальні об'єктивні суперечності, що викликають проблемну ситуацію, з іншого - вказує на протиріччя між усвідомленням потреби певних практичних дій і незнанням засобів і методів їх реалізації. [5]

Проблема формулюється як вираження необхідності вивчення певної сфери соціального життя, розробки теоретичних засобів і практичних дій, спрямованих на виявлення причин, що викликають суперечності, на їх вирішення. Для того, щоб правильно визначити проблемну ситуацію і проблему, необхідно:

• як можна повніше уявити собі структуру проблемної ситуації, вичленувати най істотніше, її елементи і фактори, і визначити, до яких наукових дисциплін вони відносяться. 

• вичленувати вже відомі, явні компоненти проблемної ситуації, які не вимагають спеціального аналізу і виступають як інформаційна база для розгляду невідомих елементів.

• виділити в проблемній ситуації головні (суттєві) і підлеглі (другорядні) компоненти.

Формулювання теми дослідження складається зі змісту двох смислових елементів: кінцевого результату дослідження (його конкретної користі) і предмета (або предметів) дослідження. Ставлячи перед собою мету, дослідник визначає , який результат він збирається одержати в процесі дослідження.

В меті формулюється загальний задум дослідження. Визначається мета, виходячи з актуальності досліджуваної проблеми, обраних об'єкта і предмета дослідження. [6]

Об’єкт дослідження – це будь–який аспект, рівень чи зріз дійсності, явища або процесу, що явно чи неявно містить соціально-економічні протиріччя і породжує проблемну ситуацію, на яку спрямований процес пізнання.

Об’єкт дослідження характеризується кількісно, структурно, а також з точки зору просторової і часової обмеженості.

Завдання – це вибір шляхів і засобів для досягнення мети відповідно до висунутої гіпотези. Завдання найкраще формулювати у вигляді твердження того, що необхідно зробити, щоб мета була досягнута.

Обґрунтування актуальності вибраної теми дисертації як кваліфікаційної роботи свідчить про те, як автор уміє вибрати важливу для теорії і практики тему, як розуміє й оцінює її щодо сучасної і соціальної значущості. Актуальність теми характеризує наукову зрілість і професійну підготовленість здобувача. [8]

Методи теоретичного пізнання. До них відносять формалізацію, аксіоматичний метод, гіпотетико–дедуктивний метод і сходження від абстрактного до конкретного.

Формалізація — це відображення знання у знаково-символічному вигляді (формалізованій мові). Остання створюється для точного виразу думок з метою виключення можливості не однозначного їх розуміння.

Аксіоматичний метод — це спосіб побудови наукової теорії, при якому в її основу покладені деякі вихідні положення — аксіоми (постулати), з яких вся решта тверджень цієї теорії виводиться суто логічним шляхом, шляхом доказу.

Гіпотетико–дедуктивний метод — це метод наукового пізнання,сутність якого полягає у створенні системи дедуктивно пов'язаних між собою гіпотез, з яких виводяться твердження щодо емпіричних фактів. [10]

У структурі загальнонаукових методів можна виділити такі три рівні:

• методи емпіричного дослідження.

• методи теоретичного пізнання.

• загально-логічні методи і прийоми дослідження.

Методи емпіричного дослідження. До них відносять спостереження, експеримент, порівняння, опис, вимірювання.

Методи теоретичного пізнання. До них відносять формалізацію, аксіоматичний метод, гіпотетико-дедуктивний метод і сходження від абстрактного до конкретного. [8]

Таким чином, розглянуті вище методи і методологія наукових досліджень дозволяють твердити, що методологія не може бути зведена лише до одного методу, адже кожен метод застосовується не ізольовано, а у поєднанні з іншими.

Головне призначення будь–якого наукового метода — на основі відповідних принципів (вимог, приписів тощо) забезпечити успішне вирішення певних пізнавальних і практичних проблем, прирощення знання, оптимальне функціонування і розвиток тих чи інших об'єктів.

Методологія експерименту – це загальна структура (методика) експерименту, тобто постановка та послідовність виконання експериментальних досліджень.

Експеримент включає такі основні етапи:

• розроблення плану – програми експерименту;

• оцінку вимірювання та вибір засобів для проведення експерименту;

• проведення експерименту;

• обробку та аналіз експериментальних даних. [11]