10 Охорона праці

Охорона праці – система законодавчих актів та відповідно їм соціально-економічних, технічних, гігієнічних та організаційних заходів, що забезпечують безпеку, зберігають здоров’я та працездатність людини в процесі праці.

Обов'язок по забезпеченню безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Виконання цього обов'язку вимагає від них точного дотримання вимог нормативних актів (інструкцій, правил, стандартів) з охорони праці, розроблених на державному міжгалузевому і галузевому рівнях. [25]

Закон України «Про охорону праці» встановив основні принципи державної політики в галузі охорони праці: пріоритет життя і здоров’я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності, повної відповідальності роботодавця за створення безпечних і здорових умов праці, комплексного розв’язання завдань охорони праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування збитків особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, використання економічних методів управління, виконання нормативів охорони праці незалежно від форм власності і видів діяльності підприємства. [1]

Роботодавець зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, для чого:

• створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх дотримання;

• розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

• забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

• організує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, атестації робочих місць на відповідність нормативним актам про охорону праці в порядку і строки, що встановлюються законодавством;

• вживає за їх підсумками заходів щодо усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;

• вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. [13]

Обов'язки працівника щодо додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці.

Кожен працівник, виконуючи трудові обов'язки, зобов'язаний:

• дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства;

• знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

• проходити в установленому порядку попередні та періодичні медичні огляди.

Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Стpуктуpa oxopoни пpaці нерозривно пoв’язaнa з розумінням сутності, poзпoділу й видів пpaці. Пpaця, крім внутpішніx eлeмeнтів системи, має також і зовнішні eлeмeнти впливу (політична й економічна ситуація в кpaїні, технічний рівень poзвитку, природні умови тoщo). Тaким чином, дocліджуючи пpoцec пpaці, охорона пpaці як наука пoвиннa вивчати окремо й сукупно всі eлeмeнти, що cклaдaють йoгo cтpуктуpу. Лишe тaкий підхід дoзвoлить вирішити багато пpoблeм. Aнaлізуючи сутність пpaці, нeoбxіднo визнати пepeвaгу зa суб’єктом пpaці, адже бeз ньoгo нe мoжe бути нe тільки виpoбничиx aбo інших відносин, але й самого пpoцecу пpaці. [11]

Комісія з питань охорони праці підприємства.

З метою забезпечення пропорційної участі працівників на підприємстві для вирішення будь-яких питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці.

Комісія складається з представників роботодавця та професійної спілки, а також уповноваженої найманими працівниками особи, спеціалістів з безпеки, гігієни праці та інших служб підприємства відповідно до типового положення, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці:

• рішення комісії мають рекомендаційний характер;

• обов'язкові медичні огляди працівників певних категорій.

Роботодавець зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. [7]

За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів.

Роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути працівника, що ухиляється від обов'язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.

Роботодавець зобов'язаний за свій рахунок забезпечити позачерговий медичний огляд працівників:

• за заявою працівника, коли він вважає, що погіршення стану його здоров'я пов'язане з умовами праці;

• за своєю ініціативою, коли стан здоров'я не дозволяє працівнику виконувати свої трудові обов'язки.

За час проходження медичного огляду за працівниками зберігаються місце роботи (посада) і середній заробіток.

Наукова база охорони праці.

Національний науково-дослідний інститут охорони праці та галузеві науково-дослідні інститути з охорони праці займаються:

розробкою та реалізацією із залученням наукових кадрів науково обґрунтованих рішень з питань поліпшення та безпеки умов праці;

прогнозуванням наслідків аварій та нещасних випадків;

розробкою планів локалізації і ліквідації аварій та нещасних випадків;

моделюванням аварійних ситуацій, а також розробкою заходів для їх відвернення;

проведенням моніторингу з питань безпеки та умов праці;

оцінкою ефективності управління охороною праці і виробленні рекомендацій щодо її вдосконалення.

Дo організаційно-технічних зaвдaнь віднocятьcя: зaбeзпeчeння бeзпeки eкcплуaтaції виpoбничoгo устаткування; зaбeзпeчeння бeзпeки функціонування виpoбничoгo пpoцecу; зaбeзпeчeння бeзпeки eкcплуaтaції будинків, споруд, устаткування тoщo.

Спеціалісти служби охорони праці мають право:

• безперешкодно відвідувати виробничі об'єкти, структурні підрозділи підприємства, зупиняти роботу виробництв, дільниць, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров'ю працівників;

• одержувати від посадових осіб необхідні відомості, документи і пояснення з питань охорони праці;

• перевіряти стан безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на об'єктах підприємства, видавати керівникам перевіреного об'єкта, цеху, виробництва обов'язковий для виконання припис;

• вимагати від посадових осіб відсторонення від роботи працівників, які не пройшли медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань з охорони праці, не мають допуску до відповідних робіт або не виконують нормативно-правових актів з охорони праці;

• надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці;

• порушувати клопотання про заохочення працівників, які беруть активну участь у підвищенні безпеки та покращенні умов праці. [25]