Висновки до розділу 1

1. Аналіз науково-педагогічної літератури з проблеми підготовки майбутніх учителів початкових класів до впровадження інноваційних технологій навчання виявив, що інноваційні процеси в системі освіти поширюються й стали предметом дослідження ряду науковців. Вони реалізуються як цілеспрямовані зміни цілей, умов, змісту, засобів, методів, форм діяльності, яким властиві новизна, високий потенціал підвищення ефективності діяльності загалом або у певних їх сферах, здатність забезпечити довготривалий корисний ефект, узгодженість з іншими нововведеннями. Дослідниками обґрунтовано сутність понять „інновація”, „нововведення”, „інноватика”, „інноваційна діяльність” тощо. Різні підходи до трактування цих категорій свідчить про складність, дискусійність і неоднозначність ставлення науковців до означеної проблеми.

2. Один із напрямів інноваційної діяльності вчителя – це використання педагогічних технологій у навчально-виховному процесі. Однак аналіз наукового фонду з проблеми дослідження дає підставу стверджувати, що допоки відсутній єдиний підхід до визначення поняття „технологія”, „інновації”, „педагогічна технологія”, „технологія навчання” тощо. Здебільшого існують суто теоретичні напрацювання відомих учених, які ще не знаходять впровадження на методично-практичному рівні. У науковому фонді класифікуються й описуються сучасні інноваційні технології. Відповідно в сукупності педаго­гічних технологій у науковому фонді виокремлено декілька видів: за рівнем застосування; за провідним чинником психічного розвитку; за філософською основою; за науковою концепцією засвоєння досвіду; за ставленням до дитини; за орієнтацією на особистісні структури; за типом організації та управління пізнавальною діяльністю.

3. Підготовка майбутніх учителів початкових класів до використання інноваційних технологій стала предметом дослідження сучасних науковців у контексті розробки проблем професійної освіти вчителя. Вчені констатують певні проблеми й труднощі в освоєнні студентами інноваційними технологіями і доводять необхідність відповідної підготовки вчителів; обґрунтовують поняття „підготовка до інноваційної діяльності”, „готовність до інноваційної діяльності” тощо; розробляють моделі підготовки до впровадження інноваційних технологій. Готовність до інноваційної діяльності з використання педагогічних трактується як складне синтетичне й багатокомпонентне утворення, результат фахової підготовки.

4. З метою вивчення стану готовності майбутніх учителів початкових класів до впровадження інноваційних технологій навчання у початковій школі нами було виокремлено компоненти (мотиваційний, змістовий, операційний, оцінювальний) і рівні (низький, середній, високий) готовності сплановано й проведено констатувальний експермент. У результаті якого нами виявлено деяку суперечність: з одного боку, переважна більшість опитаних студентів (72%) позитивно ставить до змін, оновлення, впровадження інноваційних технологій в освіті. З іншої сторони, узагальнивши всі отримані дані констатувального експерименту, ми встановили, що серед рівнів готовності студентів до використання інноваційних технологій у навчальну процесі початкової школи переважають низький (42%) і елементарний (12%). Середній рівень готовності виявлено у 36% опитаних майбутніх учителів початкових класів, високий – у 8%.