3. Принцип наочності
Процес пізнання розвивається за формулою "від живого бачення до абстрактного мислення і від нього до практики". Це положення лежить в основі принципу наочності. Навчання вправи починається зі створення певного уявлення про особливості її виконання. При цьому створення уявлення повинно базуватися на зоровому, слуховому, тактильному і м'язовому сприйнятті. Отже, наочність здійснюється не тільки за допомогою бачення, але й шляхом мобілізації інших аналізаторів. Емпірично застосовували наочність у навчанні ще Т.Мор і Т.Компанелла. Теоретично її обгрунтував Я.А.Коменський. Він розумів наочність широко, не лише як зорову, а як залучення до кращого і ясного сприймання речей і явищ, всіх органів чуття. Досягають цього завдяки поєднанню різних методів і, насамперед, методів слова і демонстрації. Співвідношення методів і прийомів змінюється залежно від етапу засвоєння матеріалу, його складності, підготовленості і віку учнів. У цьому контексті виділяють три форми поєднання слова і наочності при навчанні фізичних вправ:
1) коли основа — демонстрація, слово вчителя спрямовує учнів на пошук шляхів вирішення рухового завдання;
2) коли основа — слово, вчитель описує спосіб вирішення рухового завдання, а демонстрація ілюструє сказане;
3) основа — демонстрація, слово вчителя описує показане і інструктує учнів про способи вирішення завдання.
Перша і друга форми дозволяють керувати діями учнів, одночасно стимулюючи розвиток їх творчого мислення. В першій формі мобілізується самостійне продуктивне мислення, а в другій — репродуктивне. Третя форма не стимулює учнів до самостійного пошуку рішень, а тому в меншій мірі розвиває їх творче мислення. На жаль, у практиці роботи вона є найбільш поширеною, менше зустрічається друга форма, і рідко — перша. Вчителі забувають, що дивитись — це одне, бачити те, на що дивишся — друге, зрозуміти побачене — третє, навчитись, завдяки тому, що зрозумів — це вже
зовсім інше. Але найважливіше полягає в тому, щоб чинити відповідно до того чого навчився.
Захоплення демонстрацією і нехтування словом при навчанні рухових дій не стимулює розвитку творчих здібностей учнів.
У практиці роботи розрізняють пряму й опосередковану наочність.
Пряма наочність реалізується шляхом демонстрації вправ учителем, підготовленим і непідготовленим учнем, образним описом вправи, яка вивчається.
Показ вправи вчителем використовується часто і вимагає особливого розгляду. До нього ставлять багато вимог, які будуть розглянуті в наступному розділі при характеристиці методу демонстрації.
Суть опосередкованої наочності полягає в тому, що образ вправи, яка вивчається, передається учням за допомогою інших форм зображення (кінограм, малюнків, таблиць, діаграм та ін.), або підбираються певні засоби, які підказують темп і ритм виконання рухових дій. амплітуду рухів тощо. З цією метою, наприклад, практикують пробігання по визначеному "коридору" для привчання учнів до вузької постави ніг, досягають ногою підвішений м'ячик при вивченні стрибків у висоту, пробігають по визначених на доріжці лініях для засвоєння довжини кроку. Такі зорові орієнтири у вигляді різноманітних предметів, розміток спонукають дітей до діяльності, допомагають їм уточняти уявлення про дію, оволодівати складними рухами, а також сприяють енергійнішому виконанню вправ (вище стрибнути, збільшити амплітуду нахилу). За допомогою світлової і звукової сигналізації можна засвоїти певний темп, ритм і швидкість рухів.
Найбільш наближена до прямої наочності демонстрація кінофільмів і моделей.
Всі перераховані методи прямої й опосередкованої наочності використовуються як на початковому етапі навчання, так і на наступних, оскільки наочність є не тільки передумовою успішного оволодіння вправами, але й обов'язковою умовою їх удосконалення.
При вдосконаленні вправ використовується більше кінограм, слайдів, зображення окремих рухів, що дозволяє активізувати розумову діяльність учнів, акцентувати їх увагу на статичних положеннях.
Наочні посібники, які застосовуються на уроках, приносять більше користі тоді, коли вони є не тільки простою ілюстрацією до змісту, але і джерелом інформації, чому служать широко практиковані сьогодні у школах навчальні картки.
Навчальні картки можуть виконувати різні функції. Це і комплекси вправ для формування постави, і завдання для самостійної роботи з виховання фізичних якостей, виконання підготовчих і підвідних вправ.
У картках розкривається зміст вправ, вказується послідовність (програма) навчання і оптимальна кількість повторень.
У шкільній практиці використовується три види карток.
1 Картки-посібники. що розробляються для основних вправ шкільної програми і є програмами навчання із завданнями для виховання фізичних якостей і вивчення техніки. Вони розробляються на тривалий період.
2. Картки-завдання — це частина картки-посібника на конкретний урок або іншу форму занять.
3. Картки контролю. В них представлені ілюстрації окремих вправ для поточної і підсумкової перевірки знань учнів. Картки не мають супроводжуючого тексту, щоб учні могли самі назвати вправу, дати відповіді з техніки виконання вправ.
Учитель повинен прагнути до комплексного використання засобів наочності, здатних мобілізувати всю сферу сприймань людини.
- 8. Контрольні запитання
- 1. Визначення поняття
- 1. Визначення поняття
- 1. Визначення поняття
- 5. Організація навчальної діяльності
- 1. Предмет теорії фізичного виховання і її місце в системі наукових знань
- 2. Джерела виникнення і розвитку теорії фізичного виховання
- 3. Вихідні поняття теорії фізичного виховання
- 3.1. Фізична культура
- 3.2. Фізичний розвиток
- 3.3. Фізичне виховання
- 3.4. Спорт
- 4. Заключення
- 1. Визначення понять.
- 2. Основи української національної системи фізичного виховання
- 2.1. Телеологічні основи
- 2.2. Науково-методичні основи
- 2.3. Правові, програмні та нормативні основи
- 6. «Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України».
- 2.4. Організаційні основи
- 3. Умови функціонування системи фізичного виховання
- 4. Мета системи фізичного виховання в Україні
- 5. Основні завдання фізичного виховання
- 5.1. Освітні завдання
- 5.2. Оздоровчі завдання
- 5.3.Виховні завдання
- 5.3.1. Інтелектуальний розвиток учнів у процесі фізичного виховання
- 5.3.2. Моральне виховання учнів у процесі фізичного виховання
- 5.3.3. Виховання волі в процесі занять фізичними вправами
- 5.3.4. Фізичне і господарсько-трудове виховання учнів
- 5.3.5.Вплив занять фізичними вправами на естетичне виховання учнів
- 5.4. Основні напрямки конкретизації завдань у фізичному вихованні
- 6. Система фізичного виховання у народній педагогіці та її розвиток у спадщині видатних українських педагогів минулого
- 7. Передумови і перспективи реформування національної ситеми фізичного виховання колярів
- 16. Моральне виховання учнів у процесі фізичного виховання
- 18. Фізичне і господарсько-трудове виховання учнів.
- 19. Вплив занять фізичними вправами на естетичне виховання учнів.
- Література
- 1 . Визначення поняття
- 2. Фізичні вправи як основний засіб фізичного виховання
- 1. Визначення поняття
- 2. Фізичні вправи як основний засіб фізичного виховання
- 3. Фактори, які визначають вплив фізичних вправ на організм учнів
- 2.2. Зміст і форма фізичних вправ
- 3. Техніка фізичних вправ
- 3.1. Загальні поняття про техніку рухових дій
- 3.2. Компоненти техніки фізичних вправ
- 3.3. Фази виконання фізичних вправ
- 4. Характеристики рухів
- 4.1. Просторові характеристики
- 4.2. Часові характеристики рухів
- 4.3. Просторово-часові характеристики
- 4.4. Динамічні характеристики
- 4.5. Ритмічні характеристики
- 5. Основні умови раціональної спортивної техніки
- 6. Класифікація фізичних вправ.
- 7. Природні сили як засіб фізичного виховання.
- 8. Гігієнічні фактори як засіб фізичного виховання.
- 1. Визначення поняття
- 1. Визначення поняття
- 2. Принцип свідомості й активності учнів
- 2.1. Формування стійкого інтересу до мети і завдань занять
- 2.2. Самоаналіз дій учнів
- 2.3. Виховання в учнів творчого ставлення до занять
- 3. Принцип наочності
- 4. Принцип доступності й індивідуалізації
- 5. Принцип систематичності
- 6. Принцип міцності і прогресування
- Контрольні питання до розділу 4
- 1. Визначення поняття
- 1. Визначення поняття
- 2. Практичні методи
- 2.1. Методи навчання рухових дій
- 2.2.Методи вдосконалення та закріплення рухових дій
- 2.3.Методи вдосконалення фізичних якостей
- Iмiтацiя рухiв дає можливiсть:
- Література
- 1.2. Фізичні навантаження та відпочинок як фактори впливу на фізичний розвиток
- 1.3. Адаптація – як основа вдосконалення фізичних якостей
- 2. Основи методики розвитку сили
- 2.1.Загальна характеристика сили як фізичної якості людини
- 2.2. Фактори, що зумовлюють силові можливості людини
- 2.3. Засоби вдосконалення сили
- 2.4. Методика розвитку максимальної сили
- 2.4.1. Методика розвитку максимальної сили шляхом збільшення м’язової маси
- 2.4.2. Методика розвитку максимальної сили шляхом удосконалення міжм’язової координації
- 2.4.3. Методика розвитку максимальної сили шляхом
- 2.4.4. Методика розвитку максимальної сили шляхом
- 2.5. Методика розвитку швидкої сили
- 2.6. Методика розвитку вибухової сили
- 2.6.1. Методика застосування вправ з обтяженням массою предметів, включаючи і предмети для метання
- 2.6.2. Методика застосування ізометричних вправ і вправ
- 2.6.3. Методика застосування стрибкових вправ для
- 2.7. Поради щодо профілактики травм в процесі силової підготовки
- 2.8. Вікова динаміка природного розвитку сили
- 2. 9. Контроль силових можливостей та деякі особливості
- Основи методики розвитку прудкості
- 3.4. Методика вдосконалення прудкості
- 3.4.1. Методика вдосконалення швидкості рухових реакцій
- 3.4.2. Методика вдосконалення швидкості циклічних рухів
- 3.4.3. Методика вдосконалення швидкості ациклічних рухових дій
- 3.4.4. “Швидкісний бар’єр”, його профілактика та усунення
- 3.5. Вікова динаміка природного розвитку прудкості
- 3.6. Контроль розвитку прудкості та деякі особливості методики їх удосконалення у школярів
- Контрольні питання
- Основи методики розвитку витривалості
- 4.2. Фактори, що зумовлюють витривалість людини
- 4.3. Засоби виховання витривалості
- 4.4. Методика вдосконалення загальної витривалості
- 4.5. Методика розвитку швидкісної витривалості
- 4.6. Методика розвитку силової витривалості
- 4.6. 1. При застосуванні вправ з обтяженням масою предметів, з еластичними предметами тощо
- 4.6.2. При локальному розвиткові силової витривалості окремих груп м’язів:
- 4.6.3. При застосуванні ізометричних вправ параметри навантажень будуть такими:
- 4.6.4. При розвитку силової витривалості ніг за допомогою стрибкових вправ
- 4.7. Особливості вдосконалення витривалості в спортивних іграх та поєдинках
- 4.8. Вікова динаміка природного розвитку витривалості
- Контрольні питання
- Основи методики розвитку Гнучкості
- 5.1. Загальна характеристика гнучкості
- 5.2. Фактори, від яких залежить прояв гнучкості
- 5.3. Засоби вдосконалення гнучкості
- 5.4. Методика розвитку гнучкості
- 5.5. Вікова динаміка природного розвитку гнучкості та контроль за її розвитком
- Контрольні питання
- Основи методики вдосконалення спритності
- 6.2. Фактори, що визначають спритність
- 6.3. Координаційні здібності
- 6.3.1. Здатність до оцінки і регулювання динамічних і
- 6.3.2. Здатність до збереження рівноваги
- 6.3.3. Здатність відчувати ритм
- 6.3.4. Здатність до довільного розслаблення м’язів
- 6.3.5. Здатність до узгодженості рухів
- 7. Загальні основи методики вдосконалення спритності
- 8. Вікова динаміка розвитку та контроль спритності
- Загальні основи навчання рухових дій
- 5. Організація навчальної діяльності
- 1. Особливості навчання у фізичному вихованні
- 2. Рухові уміння і навички
- 3. Механізми формування рухових дій
- 4. Структура процесу навчання рухових дій
- 4.1. Етап розучування рухової дії
- 4.1.1. Мета, завдання та особливості першого етапу
- 4.1.2. Методика навчання на першому етапі
- 4.1.3. Роль зворотного зв’язку в навчанні
- 4.2. Етап засвоєння рухової дії
- 4.2.1. Мета, завдання та особливості другого етапу
- 4.2.2. Методика навчання на другому етапі
- 4.3. Етап закріплення рухової дії
- 4.3.1. Мета, завдання та особливості третього етапу
- 4.3.2. Методика навчання на третьому етапі
- 5. Організація навчальної діяльності
- 5.1. Особистісно-діяльнісний підхід до організації навчального процесу
- 5.2. Зовнішня структура навчальної діяльності
- 5.2.1. Мотивація як компонент структури навчальної діяльності
- 5.2.2. Навчальне завдання в структурі навчальної діяльності
- 5.2.3. Контроль (самоконтроль), оцінка (самооцінка) в структурі навчальної діяльності
- Контрольні питання до розділу 7