21. Особливості соціального виховання в радянський період.
Соціальне виховання дітей є одним з найважливіших факторів стабілізації суспільства.
У радянській період нашого суспільства на зміну соціальному вихованню прийшов термін «комуністичне виховання». Розкриттю сутності комуністичного виховання, його змісту, методики виховної роботи було присвячено багато дослідів. В цей період закріпилося трактування поняття виховання у широкому і вузькому значенні слова. У першому випадку виховання вміщувало в себе освіту і навчання і охоплювало роботу усіх соціальних інститутів виховання. Друге трактування було пов'язано з вихованням у дітей світогляду, морального вигляду, всебічного гармонійного розвитку особистості. Слід зазначити, що в радянський час у Росії була теоретично розроблена і практично реалізована система комуністичного виховання. Ідеологія виховання розроблялася і здійснювалася комуністичною партією.
У березні 1920 р. було затверджено українську радянську систему освіти, яка діяла з різними доповненнями десять наступних років. В основу даної системи було покладено соціальне виховання, а робота всіх освітніх і виховних закладів будувалася за трудовим принципом (на базі продуктивної праці для виявлення професійних нахилів дітей) і за своїми завданнями та змістом утворювала єдину систему професійної освіти. Її автор тодішній Нарком освіти Г. Гринько виходив з важливих потреб українського народу:
– необхідність підготовки кваліфікованих робітників для потреб відбудови господарства;
– необхідність організації захисту дітей і турботи про них через велику кількість сиріт і напівсиріт, які з’явилися у результаті революції та війни (~ 1 млн. або 1/8 всіх дітей).
З погляду наукової педагогіки українська система освіти стояла нижче від російської. Але її існування свідчило про невеликий тиск Москви і про певну незалежність Наркомосу України від уряду Росії. Розходження в українській і російській системах освіти зберігалися аж до 1930 р.
Дуже важливе значення мало прийняте в грудні 1943 р. постанова РНК СРСР про запровадження загального обов'язкового навчання дітей з 7-річного віку, яке ліквідувало розрив між дошкільними установами і школою. З метою здійснення загального обов'язкового навчання було вжито заходів до забезпечення шкіл вчителями. Були в школу повернуті вчителя, працювали не за фахом; збільшене навантаження більш кваліфікованим вчителям; було прийнято спеціальне рішення про розвиток системи заочного педагогічної освіти, створювалися короткострокові курси.
У дошкільних установах велика увага приділялася фізичному розвитку дітей, а також виховання у них почуття патріотизму, інтернаціоналізму, любові до Радянської Армії.
Важливу роль у розробці теоретичних і методичних питань виховання зіграли науково-практичні конференції, початок яким було покладено ще в передвоєнні роки. У період 1941-1945 рр.. було проведено 16 таких конференцій, присвячених різним питанням теорії і практики дошкільного виховання.
У грудні 1944 р. був прийнятий новий "Статут дитячого садка", детально освітлювала найважливіші питання діяльності дитячих садів і зіграв велику роль в організації дошкільного виховання в повоєнні роки. Особливе значення мала розробка "Посібника для вихователя дитячого садка", що містить програмні і методичні вказівки для роботи в різних вікових групах, що сприяло поліпшенню практичної роботи.
Прийняття нових "Статуту" та "Керівництва ...", активне застосування яких почалося вже після закінчення війни, стало свідченням значного розвитку теорії та практики дошкільного виховання в СРСР.
- 1. Роль і місце соціальної педагогіки в системі наук про суспільство.
- 2. Соціальна педагогіка і соціальна робота.
- 4. Предмет, завдання і функції соціальної педагогіки.
- 5. Принципи соціальної педагогіки. Принципи природовідповідності, культуровідповідності і гуманізму: значення та механізми реалізації.
- 6. Дидактичні принципи і правила соціально-педагогічної діяльності.
- 7. Специфіка соціально-педагогічних понять: соціально-освітній простір, соціальний розвиток і соціальне формування особистості.
- 8. Професійний портрет соціального педагога.
- 9. Призначення, сфери діяльності та функції соціального педагога.
- 10. Кодекс етики соціального педагога.
- 12. Значення неперервності освіти у професійній діяльності.
- 14. Організація соціальної допомоги в античному та середньовічному суспільствах.
- 15. Ідеї позашкільного виховання у педагогічній системі Дж. Локка (“виховання джентльмена”).
- 16. А. Дістервег – засновник соціальної педагогіки.
- 17. Педагогічні ідеї к. М. Вентцеля (ідея “Будинку вільної дитини”).
- 18. Виховання дітей і молоді в східних слов’ян у додержавний період.
- 19. Основні напрями й особливості освітньо-виховної та благодійної роботи в період Київської Русі.
- 20. Піднесення українського соціального виховання у козацьку добу.
- 21. Особливості соціального виховання в радянський період.
- 22. Дитячий будинок як «маяк» соціального виховання в Україні в 20-х роках хх століття. Методи і форми соціального виховання особистості у вітчизняній педагогіці 20-х –30-х роках хх ст.
- 23. Мета, завдання шляхи і засоби соціального виховання у педагогічній спадщині в. Зіньковського.
- 24. Проблеми теорії і практики виховання в педагогічній системі а. Макаренка.
- 26. Соціально-педагогічні погляди с. Русової.
- 27. Погляди с. Русової щодо особливостей соціального дошкільного виховання.
- 28. Внесок в. Сухомлинського в теорію та практику соціального виховання.
- 29. Розвиток соціальної педагогіки в незалежній Українській державі.