1.2 Характеристика форм пошукової діяльності молодших школярів

Обовязковими якостями творчої людини є: уміння переносити знання і вміння в нову ситуацію, гнучкість мислення, розвинена уява, уміння створювати нові образи, бачити нові функції обєктів, легко звільнятись від стереотипів, знаходити багатоваріантність розвязків. Усі ці якості, нехай і в елементарній формі, ми повинні виявляти, розвивати і закріпляти, починаючи з перших років навчання, у процесі самостійної пошукової діяльності, що передбачає активне вправляння дітей у творчих завданнях.

Розкриємо основні напрями цієї роботи. Щоразу, готуючись до уроку, вчитель розвязує принципове питання, як краще організувати засвоєння нового матеріалу. На основі експериментального дослідження, яке ми проводили з проблеми "Розвиток пізнавальної самостійності молодших школярів", встановлено, що протягом початкового навчання для учнів доступні та ефективні пять форм пошукової діяльності.

Кожна з форм організації має свої функції в набутті школярами досвіду творчої діяльності. Через систему пізнавальних завдань за допомогою прийомів розумової діяльності діти вдосконалюють уміння аналізувати, диференціювати ознаки, виділяти головне, узагальнювати, класифікувати, доводити. Це той виконавчий інструмент, без якого не здійснити жодної творчої роботи.

Евристична бесіда. За рівнем пізнавальної активності учнів найбільші переваги має евристична бесіда (від грецького слова еврика - знаходжу, відкриваю), роль якої незамінна для розвитку творчих здібностей. У ході евристичної бесіди учитель уміло поставленими запитаннями спрямовує учнів на основі наявних у них знань, спостережень, їхнього життєвого досвіду на формування нових понять, висновків, правил. Під час такої бесіди молодші школярі проходять під керівництвом учителя весь шлях пошуку нового знання аж до його відкриття: створення проблемної ситуації, усвідомлення проблеми у вигляді проблемного запитання і, нарешті, - поетапний розвязок. Така робота приносить їм велике задоволення і стимулює пізнавальну активність.

Цей метод цінний у тому разі, якщо вчитель за допомогою правильно дібраних запитань і правильного ведення всієї бесіди вміє залучити всіх учнів класу до активної роботи. Для цього необхідне знання психологічних особливостей кожного учня й відповідний добір різних шляхів запитально-відповідальної форми навчання. За умов попередньої підготовки діти різного рівня розвитку можуть брати активну участь в евристичній бесіді, і це позитивно впливає не тільки на якість знань, а й на оволодіння пошуковими вміннями [1, 206].

Цей метод - ефективний спосіб керівництва частково-пошуковою діяльністю учнів. У ній вони самостійно виконують тільки окремі кроки пошуку, а цілісне розвязання проблеми досягається разом з учителем. Тому евристична бесіда доступна й для слабко підготовлених учнів, які вчаться логічних міркувань на зразках.

Психолог Я. Пономарьов стверджує, що евристика - це "абстрактно-аналітична наука, що вивчає один з структурних рівнів організації творчої діяльності та її продуктів.

Радянський енциклопедичний словник дає наступні визначення евристики:

1. Спеціальні методи, що використовуються в процесі відкриття (створення) нового (евристичні методи).

2. Наука, що вивчає продуктивне та творче мислення (евристичну діяльність). Психолог В. Пушкін вважає, що евристика - це "галузь знання, що вивчає формування нових дій в незвичайній ситуації", вона може бути наукою тільки в тому разі, якщо евристичні процеси, що призводят до цих нових дій, знайдуть нарешті свій математичний опис. Наведені концепції, які, звичайно, не є вичерпними, свідчать про те, що евристика як самостійна наука ще не сформувалася (а що ж тоді, пробачте, казати про психологію журналістської творчості?). Але знов-таки, це "національно-субєктивна" думка радянських вчених. Незважаючи на велику кількість наукових праць, що присвячені питанням евристики, вони, як правило, стосуються її окремих проблем, і не дають чітких уявлень ані про обєкт, ані про субєкт евристики, ані про її статус серед інших наук. Хіба що в роботах Г. Буша та К. Буша простежується спроба узагальнення численних концепцій та формулювання на цій основі визначення статусу та предмета евристики. За їхнім визначенням, евристика - "це загальнонаукова теорія вирішення проблемних задач, що виникають у людській діяльності та спілкуванні." А предметом її, відповідно, є "виявлення, обробка та впорядкування закономірностей, механізмів та методологічих засобів антиціпації (перелбачення) та конструювання нового знання та цілеспрямованих способів діяльності та спілкування, що створюються на основі узагальнення наявного досвіду та випереджуючого відображення моделей майбутнього з метою більш повного задоволення потреб людей". Власне, з погляду узагальнення окремих підходів до евристики ця спроба є вдалою, але разом з тим, вочевидь, прагнення до розділення спільності завадило авторам у даному визначенні вилити специфічні риси саме евристики, і в результаті того під дане визначення можна підвести і прогнозування, і системний підхід, а з натяжкою - взагалі що завгодно з цієї сфери [13].

Переваги евристичної бесіди як активізуючого засобу навчання визнавалися ще в Стародавній Греції. Прогресивні педагоги минулого високо цінували цей метод, широко описували його переваги. "Евристична форма, - писав П. Ф. Каптсрев, - вносить у школу дух життя, дух праці і діяльності..., бо її сутність полягає у тому, щоб учні постійно робили самостійні зусилля для набуття і вироблення знань".

В евристичній бесіді вчитель використовує систему логічно взаємозвязаних запитань, які послідовно ведуть школярів па основі засвоєних знань до більш-менш самостійного пізнання невідомих знань або способів дій. Завдяки своїй пошуковій сутності евристична бесіда є практичною школою навчання молодших школярів уміння розвязувати проблемні завдання. Але розвиваючі функції цього методу, як показали дослідження Н. Г. Канєвської, можна найкраще реалізувати, якщо учні готові до участі в бесіді. Інакше більшість класу тільки слухає повідомлення найсильніших учнів, тобто теж засвоює готову інформацію.

Реалізація розвивальних функцій бесіди починається з постановки проблеми, коли створюють ситуацію необхідності пошуку нового знання. Тут учитель навмисно загострює увагу дітей на обєкті пошуку. Коли сформульовано проблему, учні під керівництвом учителя відокремлюють відоме від невідомого, актуалізують засвоєні знання. Це робиться з метою усвідомлення: чи можна в цьому разі застосувати відомий шлях (тоді проблему розвязують сильніші учні з місця на основі перенесення); чи треба шукати нові способи розвязку проблеми. Подаємо основні етапи роботи вчителя і учнів під час евристичної бесіди.

Для структури евристичної бесіди характерне чергування репродуктивних і продуктивних запитань, що потребують напруженої розумової діяльності: усвідомити суперечність, побачити проблему, сформулювати її, висловити різні припущення, визначити правильний спосіб.

Чим вища готовність учнів до участі в пошуковій діяльності, тим ширші кроки пошуку; чим точніше запитання вчителя, тим стрункіша структура бесіди. Можна сказати, що структура бесіди - не послідовність запитань і відповідей, а їх можливий взаємозвязок, вихідним моментом якого є проблема - кульмінація цього методу, а завершення - розвязкою.

Отже, внесок евристичної бесіди у формування пошукової діяльності в тому, що діти під керівництвом учителя проходять повний цикл пошуку, розгорнутість якого залежить від рівня їхньої підготовленості й точності запитань.

Метод аналогії. Суть аналогії полягає в тому, що властивості одного обєкта визначаються на основі його подібності з іншими. У логіці встановлено, що вірогідність здобутих знань на основі аналогії залежить від певних умов: 1) кількість спільних для обох предметів ознак має бути якомога більшою; 2) спільні ознаки мають бути істотними й охоплювати різні сторони порівнювальних обєктів; 3) ознака чи спосіб дії, що передбачається в іншого обєкта, повинні бути такого самому типу, як й інші ознаки - спільні для обох предметів.

Міркування за аналогією ґрунтуються на операції порівняння у формі співвіднесення і зіставлення істотних ознак обєктів, а сам процес відбувається на основі аналізу, абстрагування, синтезу. За рівнем творчості розрізняють три види аналогії: асоціативна, алгоритмічна й евристична. Молодшим учням доступні всі три, але в підручниках метод аналогії, на жаль, використовується обмежено.

Асоціативна аналогія відбувається на рівні репродуктивної діяльності, висновки на її основі мають ситуативний характер. Але для молодших школярів - це доступний і цікавий засіб формулювання нових висновків, пошуку нових ознак, якостей, функцій. її розвитку сприяють ігрові завдання: "Що на що схоже?", "Хто так співає, хто так кричить?", "Словесне плетиво" та ін. Останнє завдання продуктивне і для розвитку мовлення дітей. Наприклад, учитель починає нескінченний ланцюжок: "літера до літери -склад", а учні продовжують: "склад до складу - слово, слово до слова - речення, книжка до книжки - бібліотека; травинка до травинки - лужок; зернинка до зернинки - колосок".

Цікаві завдання на цей вид аналогії дає природничий матеріал.

Наприклад: "Чи можна сказати, що життя в лісі - як у багатоповерховому будинку? Чому?"; "Сніг, лід, вода - найближчі родичі". Про які природні явища можна сказати так само?

Чимало творів на уроках читання - основа для завдань на асоціативну аналогію. Наприклад, у другому класі це можуть бути такі завдання:

Поміркуй, хто з лісових мешканців міг би думати так, як черепаха? (О. Буцень. "Чи є зима?").

Підготуйся розповісти оповідання так, ніби ця подія трапилась із тобою (Ю. Набока. "Новорічко").

Спробуй продовжити розповідь хлопчика так, ніби це ти навчаєшся майструвати (П. Осадчук. "Я навчаюся у тата").

Продовж, для чого ще потрібні руки людині (Є. Пермяк. "Для чого руки потрібні").

Руки мамині - колиска, кораблик, місточок... Так пише поетеса. А що ти хочеш додати?

Діти розповіли, що осіннє небо сумне, тривожне, холодне. А яким буде твоє слово? (В. 0. Сухомлинський. "Я хочу сказати своє слово").

У яких ще справах можна побачити той результат, про який сказано у вірші (А. Костецький. "Проста арифметика").

Перечитай оповідання "Чому липень липнем назвали". Чи не зумієш ти скласти подібне про місяць серпень?

Перечитай оповідання "Втрачений день". Спробуй змінити зміст так, щоб його можна було назвати "Радісний день".

Спробуй продовжити думку першого речення вірша: що ще починається з малого? (М. Сингаївський. "Дощ із краплі починається").

Спробуй закінчити речення і скласти подібні: Крапелька до крапельки, та й буде...; листочок до листочка...; слово до слова...; квіточка до квіточки...; усмішка до усмішки...

Інші функції в розвитку пізнавальних здібностей молодших учнів виконує алгоритмічна аналогія, за допомогою якої діти, спираючись на відомий спосіб дії, самостійно доходять висновку про можливість його застосування в дещо змінених умовах, тобто вносять у відомий спосіб певні зміни.

Наведемо види формулювання завдань із застосуванням цього виду аналогії.

Тема. "Осінь" ("Ознайомлення з навколишнім", 2 кл.).

-- Прочитай про ознаки літа, а розкажи про ознаки осені.

- Прочитай речення.

-- Зміни одне слово в кожному реченні так, щоб вийшов опис осіннього вбрання дерев.

-- Доповни речення.

Озеро поблискує на сонці, ніби величезне дзеркало. Достиглі хліба на полі, наче ... . Налилися соком яблука, немов ... . Прийшов щедрий ... .

-- Спробуй у такій послідовності скласти речення про зимову пору.

У межах алгоритмічної аналогії спосіб виконання завдання - скласти твір за аналогією до прочитаного. Доцільно розпочати таку роботу з II півріччя другого класу. Основою для складання творів за аналогією можуть бути такі оповідання: "Жива казка", "Кордон", "Сімя у нас одна", "З кого песик приклад бере", зміст яких має чіткий сюжет і виразні характеристики дійових осіб.

Високий рівень самостійності мислення учнів - обовязкова умова застосування евристичної аналогії. Суть її в тому, що на основі подібності явищ або обєктів, які, здавалося б, не можна порівнювати, виникають здогадки, припущення про спосіб розвязання проблеми, шукані ознаки. Цей вид аналогії може забезпечити лише високий ступінь абстрактного мислення учнів, їхньої аналітико-синтетичної діяльності.